Від учора ні світла,ні опалення,ні води. В будинку електроплити. Ні, ми не звикли. Ми намагаємось вижити. Але ця безвихідь вбиває
8
5
2
Хто звик? І навіщо себе переконувати що звик до цього гівна, я не звикла і не хочу звикати,це приносить дискомфорт,страх, нерви і виснаження.
9
Так, на жаль. Вже нічого не дивує і не жахає, під час обстрілів ловлю себе на думці що вже прораховую через скільки буде тихо, а не в паніці не знаю де себе діти
2
2
2
Так, особливо вчора на ярмарку, коли над головою шахед летить, а люди далі працюють.. і працювали з раннього ранку, коли крім шахедів ще літали ракети
3
1
Мене жахає інше: летять ракети/ шахеди. І я така:аби не збивали на нас.
І якось пофіг на інших
П.С. Шкода інших, так. Але власне життя в пріоритеті
І якось пофіг на інших
П.С. Шкода інших, так. Але власне життя в пріоритеті
3
2
У нас в Броварах такий запах чадного газу від генераторів, що вонь аж на окружну. Ми повільно труємось.
1
Не звикла. Напиваюсь до безпам´ятства, коли чую вибухи і огидні звуки шахедів і ракет. В укриття не ходимо, бо мама старенька, ходить дуже повільно, просто не встигнемо дійти, якщо щось летітиме саме сюди. У кота щоразу паніка від цих звуків. Як можна до цього звикнути? Щиро заздрю тим, хто спить і дізнається про обстріли вранці з новин. Я так не можу.
1
Не звикла, навпаки з весни, коли прилетіло в сусідній двір та почались довготривалі шахедно-ракетні атаки накриває паніка від всіх цих звуків. Не хочу думати до чого призведе цей стрес, в якому весь час перебуваю
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу