Виговоритися

Кажуть часто буває так, чого боїшся, то і трапляється в твоєму житті... Лякала ситуація, коли ти кохаєш чоловіка понад усе, а він тобі зрадив... Як замислилась колись про це, то подумала, що вижену, викреслю, забуду, не пробачу... От 2 січня, ніч, дізнаюсь про зраду (не мішок по голові, були інтуїтивні здогадки, і тут конкретно спалило його одне повідомлення від неї, нічого такого, але ясно, що не по роботі, а особисте...), тисла, тисла і дотисла його, розколовся... І от сиджу я абсолютно спокійна, трохи мандражить, сліз нуль, крику нуль, тарілки не б´ю, дивлюсь на нього і ненависті не відчуваю. Ще люблю. І відпускати не хочу, він в шоці, каже, що виношував в собі як мені про це розказати, бо мучився, візуально це було помітно, каже що так, сталася закоханість, ейфорія, і брехати вже сил не має і сім´ю втрачати не хоче... І я не знаю як бути. Можливо порадьте психолога, Київ, в ідеалі правий берег. Я мушу розібратися спочатку в собі. Чому така реакція, може це ненормально, захисна реакція, можливо людина з боку побачить, підведе, що спасати вже нема що і треба розходитися, можливо навпаки, треба зберегти. Якщо це важливо, одружені, є діти, разом в шлюбі 13 років, 5 років зустрічалися...