Раздражевская• 07 января в 10:31
Це до психолога чи вже до психіатра...?
Сама по собі класичний інтроверт- люблю бути сама, тишу, не люблю гучних компаній( я там просто гублюся)
По роботі доводиться бути в жіночому колективі, де в кабінеті нас 5 людей. Під кінець дня я готова їх просто прибити- за день втомлююся дуже сильно, дуже подразнюють їхні пусті розмови про те хто що їв, як хто спав, онуки- діти, жарти....(
Як доходить справа до якихось свят, на їхньому фоні я здаюся мовчазною і дивною, хоча коли треба підтримати розмову чи щось по роботі- роблю це ( хоча і без задоволення)
І все це не тільки на роботі... Наприклад в школі на батьківських зборах не можу вголос висловити свою думку, переважно мовчу, не люблю спілкуватися в принципі і дивитися співрозмовнику в очі..
Весь час почуваюся пригніченою, ніби ком в горлі, ніби відчуваю в чомусь свою провину якусь...Прокручую постійно в голові що я сказала і як виглядаю зі сторони...
Так було завжди скільки памятаю себе
Мені майже 50 років, і з кожним разом це дужче накриває.
І це точно не через війну, як зараз напишуть
По роботі доводиться бути в жіночому колективі, де в кабінеті нас 5 людей. Під кінець дня я готова їх просто прибити- за день втомлююся дуже сильно, дуже подразнюють їхні пусті розмови про те хто що їв, як хто спав, онуки- діти, жарти....(
Як доходить справа до якихось свят, на їхньому фоні я здаюся мовчазною і дивною, хоча коли треба підтримати розмову чи щось по роботі- роблю це ( хоча і без задоволення)
І все це не тільки на роботі... Наприклад в школі на батьківських зборах не можу вголос висловити свою думку, переважно мовчу, не люблю спілкуватися в принципі і дивитися співрозмовнику в очі..
Весь час почуваюся пригніченою, ніби ком в горлі, ніби відчуваю в чомусь свою провину якусь...Прокручую постійно в голові що я сказала і як виглядаю зі сторони...
Так було завжди скільки памятаю себе
Мені майже 50 років, і з кожним разом це дужче накриває.
І це точно не через війну, як зараз напишуть
2
16
0
Вы сами написали, что интроверт всю жизнь и по вашему рассказу все норма, кроме чувства вины. Если есть лишние деньги - походите к психологу. Но я бы лучше задумалась о смене работы, чтоб не толктись целый день среди разговорчивых людей.
4
1
Психолог наверное, но он же не волшебник, поменять ваш характер и психическую конституцию не сможет.
1
Ну взагалі то це ще може бути і симптомами клімаксу, у вас вік підходящий. Я сама майже в цьому віці, тому знайомо. В клімактеричному періоді у жінки загострюються все те, що називається ’слабкою ланкою’ організму. Якщо хочете звернутися до лікаря, то обирайте однозначно психіатра, я зверталася, нічого страшного в цьому немає. Психолог це просто викачка грошей, як в безодню. А психіатр може порадити ліки від пригніченого стану і не обовязково абсолютно це буть антидепресанти, є багато інших варіантів
1
Автор, все у вас хорошо, кроме чувства вины. Не спешите к психологу - каждый день в подробностях записывайте на листе в какой момент и по какой причине возникло это чувство вины. Может самостоятельно сможете разобраться - кто ’дарит’ это чувство, и он в самом близком окружении.
Попробуйте все же записать - вот именно ловите те семые ’н і з того, ні з сього’. Что было за полчаса перед тем как это чувство возникло, подмечайте все детали.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу