Сладкий лимончик• вчера в 18:45
Есть те кто после смерти питомца решил больше не заводить?
После смерти собаки (от болезни, 4 года всего прожила), решила больше не заводить животных, очень тяжело дались переживания за неё во время болезни и очень тяжело пережила её смерть, ударило и по моему здоровью сильно. Решила больше не заводить животных, не хочу больше такого. Это нормально? Есть такие же? А то мне тут уже написали, что у меня психотравмы и это не нормально, короче получила кучу диагнозов))))
6
2
46
4
Це нормально. Мало хто задумується про те що тварини можуть хворіти та помирати, коли беруть щенят-кошенят, всі беруть ’радість’ в дім. А ви тепер на практиці пережили як це важко, тому ваш вибір цілком раціональний та адекватний.
5
3
Кицька померла років 20 назад, дуже важко переживали, зараз 2 роки підживає дворовий котик - годуємо, лікуємо, спить і гостює, коли хоче. Він не домашній
1
Прошлый кот прожил почти 17 лет у нас, с самого детства со мной. После его смерти сказала никогда больше... Прошло пол года и я была в поиске нового кота.
Уже 15 лет живёт вторая кошка
Уже 15 лет живёт вторая кошка
9
Автор, ваше к вам придёт само. Миллион таких историй, когда решили не заводить, а потом- нашли в кустах, подбросили под забор, увидели на трассе и т.д.
4
В том то и дело что задумываются, но для многих это не прям горе, берут по пятому кругу. А я вот так привязываюсь, для меня это член семьи и я очень тяжело пережила (даже тяжелее смерти отца, когда он погиб, потому что жили на тот момент в разных городах, отвыкла и это помогло)
3
1
Так. Котик помер в 7 років від хвороби нирок.
Боялась заводити, бо важко було дивитись як хворіє і помирає, в ти нічим не можеш допомогти.
Не заводила 20 років нікого, хоча мої вже діти просили.
Цього року трапилось кошеня на вулиці, яке хотіли отруїти. Не змогла пройти повз. Тепер це наш улюблений котик.
Але ловлю себе на тому, що я як Яжемамка, тільки котомамка. Хочеться все краще, щоб був здоровим, і думаю як не перестаратись.
Боялась заводити, бо важко було дивитись як хворіє і помирає, в ти нічим не можеш допомогти.
Не заводила 20 років нікого, хоча мої вже діти просили.
Цього року трапилось кошеня на вулиці, яке хотіли отруїти. Не змогла пройти повз. Тепер це наш улюблений котик.
Але ловлю себе на тому, що я як Яжемамка, тільки котомамка. Хочеться все краще, щоб був здоровим, і думаю як не перестаратись.
5
Я имею ввиду целенаправленно заводить, покупать у заводчика допустим, брать с рук и т.д. Я в жизни не находила никогда животных если что
1
Я по этой причине и не завожу, и не заводила. Исключение в селе, где домашние животные были всегда
Брати з вулиці це не просто цілкнаправлено, це ще й нести відповідальність за весь можливий букет, який може бути у вуличних котів. Бо коли взяв, вже не викинеш як що трапиться.
В цьому плані у заводчиків безпечніше.
І це таке саме рішення, осознане. Ми до котика майже тиждень придивлялись. Жив на базарі, підгодовували, в як вирішили там травити гризунів, котів і всіх хто живе - добу думали і вирішили забрати поки не отруїли реально.
В цьому плані у заводчиків безпечніше.
І це таке саме рішення, осознане. Ми до котика майже тиждень придивлялись. Жив на базарі, підгодовували, в як вирішили там травити гризунів, котів і всіх хто живе - добу думали і вирішили забрати поки не отруїли реально.
1
Я, после смерти кошки не могу прийти в себя, это я свою душу похоронила. Больше такого не выдержу и не смогу, всегда смотрю сравниваю всех животных с моей.
Меня и сейчас очень накрывает
Меня и сейчас очень накрывает
7
Ну так вы взяли из жалости, спасли так сказать. Моя тема о другом. Это абсолютно разные вещи, целенаправленно покупать или найти на морозе допустим и не смочь пройти мимо
1
Я тяжелее смерти жениха и моей бабушки пережила смерть кошки. Чесно, мне хотелось повеситься, иногда до сих пор
4
1
Собачка прожила с нами 13 лет. Член семьи. Любили, радовались… А потом онкология, слепота, выкрутило все суставы, мучение, боль. Больше года тянули и решили усыпить, отпустить, освободить от боли.
Прошло лет 15 уже. Больше никого не завели. Пришло понимание, что не только радость в дом, но и огромная ответственность и страх за животинку в наше время. И по второму кругу переживать болезнь и смерть питомца я не хочу.
Прошло лет 15 уже. Больше никого не завели. Пришло понимание, что не только радость в дом, но и огромная ответственность и страх за животинку в наше время. И по второму кругу переживать болезнь и смерть питомца я не хочу.
1
У меня собаки уже более 20 лет уже не представляю как можно жить без них. Собака также болела была онкология , но счастье которое они приносят в нашу жизнь от этого не возможно отказаться.
1
Я понимаю вас( Я купила в сложный для себя период, и он прошёл со мной много проблем и жизни и бед, единственное утешение было тогда, поэтому тоже как душа была. Когда болел не спала сутками, обострилось аутоимунное сильно от стресса, попала в больницу, потом пила антидепрессанты долго
Було таке після втрати папужки
Сказала - все, ніяких тварин, бо дуже боляче їх втрачати.
Але через якийсь час викупили парочку папуг, які просто стали не потрібні господарям.
На жаль, дівчинка померла від онко кілька місяців тому, проживши з нами 8 років. Це була пташечка-розумашечка. Я не могла заспокоїтись довго, зараз пишу, сльози градом. Але мені хочеться вірити, що з нами їй було добре.
Вони дарують нам радість, а, покидаючи, забирають частинку серця ☹️
Сказала - все, ніяких тварин, бо дуже боляче їх втрачати.
Але через якийсь час викупили парочку папуг, які просто стали не потрібні господарям.
На жаль, дівчинка померла від онко кілька місяців тому, проживши з нами 8 років. Це була пташечка-розумашечка. Я не могла заспокоїтись довго, зараз пишу, сльози градом. Але мені хочеться вірити, що з нами їй було добре.
Вони дарують нам радість, а, покидаючи, забирають частинку серця ☹️
3
Я не на морозі знайшла. Ми за тим котиком доглядали якийсь час.
Минулі 20 років повз мене таких котиків пройшло мабуть сотні три, якщо не більше. Я часто підгодовувала. Була ситуація, коли кошеня додому майже прийшло. Або коли чекало, щоб прийшла і радісно вибігало.
Але тоді не брала. Був страх страшний всередині. Якщо могла - приоаштовувала, але собі не брала, навіть якщо дуже жалко було.
А тут ’созрела’ мабуть для такого рішення. А кошеня просто трапилось і якось ми один одному приглянулись.
Можливо і в заводчика б взяли, але навіщо, якщо зараз в війну багато кошенят без домівки.
Минулі 20 років повз мене таких котиків пройшло мабуть сотні три, якщо не більше. Я часто підгодовувала. Була ситуація, коли кошеня додому майже прийшло. Або коли чекало, щоб прийшла і радісно вибігало.
Але тоді не брала. Був страх страшний всередині. Якщо могла - приоаштовувала, але собі не брала, навіть якщо дуже жалко було.
А тут ’созрела’ мабуть для такого рішення. А кошеня просто трапилось і якось ми один одному приглянулись.
Можливо і в заводчика б взяли, але навіщо, якщо зараз в війну багато кошенят без домівки.
Тоже пила антидепрессанты.
Она болела, я очень с ней носилась.
Люблю кошек и постоянно мне попадаются в фейсбуке. С одной даже созвонилась и была попытка приехать познакомиться. Но она мне нахамила и я больше с волонтерами не хочу иметь дело. Но уважаю.
Коротко, моя душа разбита и смысла жизни нет. Глупо, но я так сильно это переживаю
Она болела, я очень с ней носилась.
Люблю кошек и постоянно мне попадаются в фейсбуке. С одной даже созвонилась и была попытка приехать познакомиться. Но она мне нахамила и я больше с волонтерами не хочу иметь дело. Но уважаю.
Коротко, моя душа разбита и смысла жизни нет. Глупо, но я так сильно это переживаю
Понимаю, всегда ношу корм и стараюсь накормить, помагаю пристроить информативно. Но себе взять больше нет
Берут ’по пятому кругу’ не потому, что не горе, а потому, что много нуждающихся. Приюты переполнены, животных бросают каждый день. Поэтому хочется кого-то спасти, если есть такая возможность. Посмотрите на эту с другой стороны и не осуждайте людей.
От я так 20 років.
В останній рік наче зріла готовність. Вже такого дикого страху як раніше не було. Вже придивлялась більше до кошенят.
З цим кошеням просто всередині наче осяяло, що то моє. Прилаштувати точно хотіла, щоб врятувати, але от навіть жалко було що житиме з кимось іншим.
Зараз це наше сонечко руденьке.
Наче чує що про нього мова) Ліг на підлогу, щоб гладили)
В останній рік наче зріла готовність. Вже такого дикого страху як раніше не було. Вже придивлялась більше до кошенят.
З цим кошеням просто всередині наче осяяло, що то моє. Прилаштувати точно хотіла, щоб врятувати, але от навіть жалко було що житиме з кимось іншим.
Зараз це наше сонечко руденьке.
Наче чує що про нього мова) Ліг на підлогу, щоб гладили)
3
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу