А если б принимающим европейцам пришлось в беженство податься

Меня так закинули, как и вас. Не понимаю вашего возмущения.
Я была рада ходить на курсы. Во первых, быстрее научиться обходиться без переводчика хотя бы в магазине, транспорте, у врача и других организациях.
Во-вторых, побольше узнать о системе устройства всех необходимых мне сфер той страны.
Работу искала, как только ребенка устроила в садик.
И да, на окончание за 3 недели, или сколько там арестович обещал, я не рассчитывала

Им не хотели сдавать жилье или умножали ценник на 1,5
Следом поднялась цена аренды и для всех.
Это было и в первую волну, и сейчас.
Сколько западная драла с впо в первые месяцы, ни для кого секрет
Это по нашему, куй железо пока гарячо
Кому война, кому мать родна

А почему не дома, где стены? Они же вернуться, правда? Восстанавливать и укреплять

А що не так Вам та німкеня сказала?
Вона з порогу почала допомагати Вам адаптуватися, замість того, щоб Ви розгублено шукали інформацію, що, де, куди в іншій країні, - вона Вам все докладно пояснила. За ручку, можна сказати, взяла, і повела, куди треба, щоб Ви скоріше з шоку вийшли і продовжили жити.
Доброта таких, як вона, європейців, яку навіть мало хто чекав, і на яку вони не були зобов’язані від слова зовсім, допомогла мільйонам українців відчути себе на чужині, як вдома.
невдячна ви, і недалека.

Да , хочу
И что вы с этим сделаете ? 😁

Автор , здесь Вас не поймут
В каком городе Украины Вы живете ?

То есть вы,в секунду откинули и забыли свою прежнюю жизнь.Работу,чем занимались.

Нет.
Но в тот момент я была там и свои проблемы решала там

Будет видно.Они молодые.Это их осмысленное решение.Сын с друзьями учиться Год готовился к поступлению.Это их осознанный выбор Мои дети ещё и в разных странах.

Киев

А сейчас где?

Сейчас в другой стране, не там куда приехала в начале войны. Работаю на ту же компанию, что и до войны, не украинскую.
На момент начала войны, я была ещё в декрете.

Удачи Вам.Пусть все сложиться.Каквам хочется

Вы реально думаете, что другие люди не справятся?Тылько последняя страна, куда бы побежали люди-это Украина.

Я вышла в феврале 2022 из своей квартиры с полным пониманием, что вероятно, никогда больше не вернусь, что очень высока вероятность, что вернуться будет некуда.
Не забыла, но была бы в те дни благодарна за помощь менее ’потерянных’ людей. Вот просто по пунктам ’делай так’, ’пойди туда’...

Снова Львову повезло бы)

Ну аж в Германию могли тогда и не уезжать ))
В Киеве быстро ситуация нормализировалась в 22 году )

Я називаю це ’у минулому житті’.
Не забули, але сидіти і згадувати, як було до того - це безсенсова витрата енергії і емоцій.
Від вас хтось вимагав забути?

Они бы точно не Украину выбрали бы )

Ну немцы бывшие фашисты , но напуркуа они нам?

Вообще-то , фашистами были итальянцы . А немцы были нацистами .

Автор, мені здається, що недарма існує вираз «ситий голодного не розуміє» чи щось подібне. Війна - це страшно. Насправді, ніхто не знає, щоб робив, що відчував. Думаю, що люди в мирних країнах хотіли просто допомогти. Звісно, більшість з них не знає, як це, коли війна. І це добре. Також не знає, як правильно підтримати, які слова добирати. Вони і не повинні знати. Вони, ці люди, що хотіли допомогти, просто старалися якнайкраще. Хтось з душею, хтось просто за шаблоном. Є ж певна схема від уряду - надати інформацію, розповісти, що людину чекає. Мені здається, будь-яка нація, якій би довелося тікати з рідних домівок, бути на чужині, вчити чужу, не схожу на рідну, мову, то відчувала все те, що і ви. Часто це розгубленість, самотність, страх, тугу до домом, за минулим життям, особливо, якщо воно було гарним. Бо оце бути вічним студентом чи безхатьком - це для дорослої людини дуже важко. Хтось, звісно, можливо, і сприймає як пригоду. Але далеко не всі..

Автор, ще згадалося. Як відео зʼявлялися, це була перша хвиля біженців. То записували ці відео ті, хто поїхав ще до війни. Гнобили наших, що погано себе поводять, що схопили зайвий бутерброд, що схопили зайвий спальний мішок. Так, безперечно, погано себе поводити нікому не личить. Але чомусь так болісно було, бо ніхто не знає, що пережили ті люди, ніхто не знає, якби саме він повівся в тій чи іншій ситуації, тому вважаю, що за їжу та базові потреби людину засуджувати не слід. Плюс якщо людина вдома вчилася, має відмінний диплом, все життя працювала і вчилася, добросовісно, то не так просто в одну мить опиниться на чужині та бути вдячним за те, що дозволили мити підлогу. Люди поламані та поранені. Мирним іноземцям навряд це зрозуміти. А ось коли свої принижують, то це дуже болісно.

Германия поддеожала множество украиинцев и дала возможность интегрироваться. Но никто не заставлял это делать, если у вас были бы средства к самостоятельному существования/работа, вы могли никуда не ходить и самостоятельно распоряжаться своей жизнью.
А Украина, думаете, поддерживала бы беженцев на таком уровне?

Так , живемо в Польщі
Якщо не дай Боже будуть заатакована литва - то приймали би

Насколько я знаю немцев, они люди трудолюбивые, законопослушные, серьезные и дисциплинированные и с радостью бы соблюдали все условия, тем более, что все это делается в интересах самих беженцев, за это только поблагодарить можно. Но если бы они оказались в Украине, то я бы им не позавидовала.

За це можна бути лише безмежно вдячною. Ще й скыльки можливостей вчитися, отримуючи водночас гроші.

И при єтом не удосужились сказать, где можно найти работу. Вчера была такая тема - родственница не хочет подсказать, где можно найти работу, хочет, чтобы и другие помучались.

В 2014 им ничего не давали, еще и жилье сдавать не хотели.

Кто мешал Украинцам выучить английский?