Губки-уточкой• 16 мая в 23:36
Вы боитесь смерти?
23
0
Скажем так, я сейчас в таком состоянии, что вроде даже и не против. Главное, не под завалами и не долго. А чтобы ок и умер. Но меня терапевт к психиатру направила, так что, мой ответ может и не подходит
10
Боюся від онкології страждати, паралізованою в памперсах та з проліжнями лежати та ускладнювати житті дітям
А так розумію, кожен прожитий день, це крок до неминучої смерті, і ніхто із нас цього не уникне.
А так розумію, кожен прожитий день, це крок до неминучої смерті, і ніхто із нас цього не уникне.
12
Абсолютно нет, но хочется пока не умирать, поставить ребёнка на ноги, я у него одна. И боюсь быть кому-то в тягость, вроде паралич после инсульта или вроде того. Мгновенно умереть это счастье. Надеюсь я хороший человек, и мне с этим повезёт.
4
Нет не боюсь. Я очень долго и серьезно болела и в какой-то момент смирилась, что могу умереть. Сейчас у меня ремиссия и вдруг оказалось, что у меня ещё есть время и на это и на то) и даже можно строить планы!
Но и умереть я уже не боюсь. Просто живу в свое удовольствие. Кстати и морщины меня не напрягают. На самом деле постареть это такая роскошь! Не у каждого есть такая возможность
Но и умереть я уже не боюсь. Просто живу в свое удовольствие. Кстати и морщины меня не напрягают. На самом деле постареть это такая роскошь! Не у каждого есть такая возможность
8
Нет, не боюсь. Но и не стремлюсь к ней в ближайшие годы. Все мы когда - нибудь умрём. Смысл бояться неизбежного ? 
3
Ні. Була на волоску від смерті. Коли помирала і не було дихання, я розуміла що помираю. Було смирення і в голові - невже це все, так ось і мій кінець. Я дивилась без дихання як стікаю кров´ю. Паніки не було. Смирення.
Нічого не було такого як кажуть що життя прошло перед очима.
Ти просто розумієш що це кінець і все.
Нічого не було такого як кажуть що життя прошло перед очима.
Ти просто розумієш що це кінець і все.
2
2
Ні , самої смерті ні , але мені важливо все організувати до цієї події , от боюся, що не все встигну організувати.
А можете сконцентруватися, і пригадати гарно.
Бо неясно як Ви свідомістю координували все: що нема дихання, що тече кров, аналізували і постановили що це смерть і вам гайки…
Бо неясно як Ви свідомістю координували все: що нема дихання, що тече кров, аналізували і постановили що це смерть і вам гайки…
Після Дтп відкрила очі. Дихання не було, паніки не було, адреналіну не було. І паніки що не дихаю не було. Не було такого що типу не вистачає повітря
Не було сил. Дивилась як тече моя кров на коліна. Я розуміла що помираю, бо ж не дихаю. Не було дихального процесу.
А потім через декілька хвилин у мене само запустилось дихання і от тоді пішла паніка, адреналін і стрес.
Не було сил. Дивилась як тече моя кров на коліна. Я розуміла що помираю, бо ж не дихаю. Не було дихального процесу.
А потім через декілька хвилин у мене само запустилось дихання і от тоді пішла паніка, адреналін і стрес.
1
Все, абсолютно все, навіть в який день і в якому крематорії спалять моє тіло 😆Попрощатися з усіма , все розділити і передати. У мене все має бути під контролем , не можна так просто взяти і померти
Може то був шок
А Ви прям точно заііксували що не дихали? Прям було таке що мозгом питаєте - дихання є? Ага, нема…
Ну бо у мене мізки завжди видавали питання «зуби на місці?»)) але я дихала, бр я просто «упала» ж і прям чогось такооооого я не вналізцвала.
А Ви прям точно заііксували що не дихали? Прям було таке що мозгом питаєте - дихання є? Ага, нема…
Ну бо у мене мізки завжди видавали питання «зуби на місці?»)) але я дихала, бр я просто «упала» ж і прям чогось такооооого я не вналізцвала.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу