Вигорання і розлучення

10 років у шлюбі, дитині 5 років, маємо квартиру і авто спільні. 4 роки він в зсу, періодично бачимось, наче ще тримається шлюб. Зимою пережили майже розлучення, він ініціатор, сказав почуттів немає і тд. Я тоді пережила це дуже важко, невиспаті ночі, плани на життя, мені 35 , вже не молодуха, можна сказати змирилась. І тут він приіхав і запропонував помиритись, спробувати знову без старих обід. За ці 10 років я натерпілася від нього гівна по повній, там свекруха прибацана наглухо і він сам абьюзер інфантил. І я була в ролі жертви, довго, поки не дійшло до цього випадку. Тоді в мені наче щось зламалось. Я то вибачила і зійшлись, бо як би війна і він захисник, і батько малій потрібен, але зрозуміла що зможу і без нього. І тепер дозволяю собі те, що раніше він дозволяв собі, орати, виказувати, доказувати правоту і не тримати. Хоча ранніше тільки соплі жувала. От вчора я зрозуміла що вернулись знов до того що й було, посрались, більше не зізванювались. І думаю навіщо я трачу час на людину яка мене не поважає, для якої мої цифри на вагах важливі за моє ментальне і фізичне здоров’я, бо я набрала вагу, то він запропонував вколоти оземпік. Напевно боягузка, боюсь залишитись сама, але заміжня я тільки на словах. За ці 4 роки звикла все сама робити, залежу тільки фінансово, і то не повністю, бо в принципі моєі зп хватить на базовий мінімум. Хто розвівся, заспокойте будь ласка. Є там життя після 35?))