Что вы поняли о своих родителях только когда сами стали родителями?

вам поковыряться хочется в чужих вавках?

Те, що вони все пропустили в моєму дитинстві, коли віддали мене на виховання бабусі і переїхали до нас лише в мої 12 років.
Как в принципі і те, що вони не зрозуміли, що пропустили.

Багато всього.
Пив і п´яним всіх строїв, бив, маму бив.
Забороняв вдома сміятись, взагалі ніколи.
Не дозволяв мити голову шампунем, лише господарським милом, чистити зуби не дозволяв. Прокладки були під забороною, мама мені втиху купувала. Вдома тряпочки висіли, хоча гроші були. Митись можна було раз на тиждень (жили в квартирі з ванною і душем).
У мене навіть свої гроші були - я заробляла років з 10 собі втиху від тата.
Прибирання - окрема тема. Років з 6-7 щотижневе прибирання включало миття дверей (до верха яких я не діставала навіть на стільці), вікон, ніжок стільців, столів, середини ребристих батарей і т.п. Це перевірялось білою тканиною і якщо на ній був пил - стояла на гречці пів години.
Вм´ятини на колінах були до дорослого віку. Ліжко повинно бути заправленим так, щоб відскакував тенісний м´яч.
За оцінку 4 (по 5-бальній) мене карав.
Подивитись мульт ви або фільм потрібно було заслужити. Сидіти без діла вдома було не можна при ньому, потрібно було щось робити - або уроки, або по дому.
Світло вдома можна було вмикати лише коли на вулиці темно, в похмуру погоду або ввечері коли смеркалось не можна. З садочка у мене поганий зір.

Перелік можна продовжувати довго.

Багато всього.
Пив і п´яним всіх строїв, бив, маму бив.
Забороняв вдома сміятись, взагалі ніколи.
Не дозволяв мити голову шампунем, лише господарським милом, чистити зуби не дозволяв. Прокладки були під забороною, мама мені втиху купувала. Вдома тряпочки висіли, хоча гроші були. Митись можна було раз на тиждень (жили в квартирі з ванною і душем).
У мене навіть свої гроші були - я заробляла років з 10 собі втиху від тата.
Прибирання - окрема тема. Років з 6-7 щотижневе прибирання включало миття дверей (до верха яких я не діставала навіть на стільці), вікон, ніжок стільців, столів, середини ребристих батарей і т.п. Це перевірялось білою тканиною і якщо на ній був пил - стояла на гречці пів години.
Вм´ятини на колінах були до дорослого віку. Ліжко повинно бути заправленим так, щоб відскакував тенісний м´яч.
За оцінку 4 (по 5-бальній) мене карав.
Подивитись мульт ви або фільм потрібно було заслужити. Сидіти без діла вдома було не можна при ньому, потрібно було щось робити - або уроки, або по дому.
Світло вдома можна було вмикати лише коли на вулиці темно, в похмуру погоду або ввечері коли смеркалось не можна. З садочка у мене поганий зір.

Перелік можна продовжувати довго.

Я поняла свою маму, когда мой сын стал подростком.
Я поняла, что сделала ошибку, свою жизнь посвятив сыну. Весь мой мир вращался вокруг него.
Мама же моя к детям относилась прохладно. Первый раз в санаторий меня отправили в 4 года. И потом, каждый год, минимум два месяца в году я проводила в санаториях/лагерях. У мамы была возможность меня куда то пристраивать. Летом подкидывала меня далёким родственникам в села навещая раз в месяц.
Она жила свою лучшую жизнь. И я ее очень любила, радуясь редким дням рядом с ней.
А своему 15-летнему сыну я уже надоела......

я часто зустрічаю такі історії. А що їх спонукало до такого вчинку? Робота за кордоном, вартові робота? У мене є знайома дівчина, то мама її поїхала закордон в її 14 років, вона з братом залишились з татом. То у неї така образа на маму! Не дивлячись на те, що мама висилала гроші, одяг, та інші речі.

Який жах, співчуваю. Він глибоко травмована людина, ваший тато.

Дуже співчуваю. Не можу зрозуміти, це білка від пияцтва,чи такий характер? Може в нього якісь відхилення в психіці були? Можу здогадатись, що ви мабуть рано збігли з дому. А як мама то все терпіла? Вона так і не розлучилась?

Ну у моїх було просто: мама народила, поїхала в 6 місяців до моєї бабусі в інше місто. В рік дитини декрет закінчувався, треба було виходити на роботу. Бабуся запропонувала залишити мене у себе. Всіх це влаштувало.
У батьків була однокімнатна квартира, у бабусі -трикімнатна. Батьки спокійно працювали, не обтяжені уходом за дитиною, оціми лікарняними, садиками, школами. Бабуся мене любила. Я трохи сумувала за батьками, але не сильно. Бабуся була головною людиною в моєму житті. Образи на батьків за той час немає
Образи з мого боку були, коли батьки виявилися доволі байдужі до моїх дітей, своїх онуків. Допомоги з онуками не було, хоча ми жили в одному місті, в годині їзди на громадському транспорті. Ну то таке, подорослішала і прийняла це.

что у меня на самом деле нет к ним никаких претензий- дали что могли . нормальные родители.и это при том.что я дала своим детям больше и все равно у них сейчас есть претензии ко мне)),подожду пока и мои позрослеют)

Все одно знайдеться щось
Моя мама мене змусила закінчити музичну школу, я хотіла кинути, залишалося 2 роки
Своїх дітей не змушувала - давала пробувати всі можливі гуртки. Що хотіли
І дещо тривало роки, дещо не заходило
То, подорослішавши, вони мені закинули - треба було наполягати
І хто тут розбереться, що правильно