Мій чоловік риється на смітнику!?

На ринку у Львові є одна точка, в якій ми завжди купуємо чай. Останнім часом беремо мега-упаковку Alokozay, щоб трохи зекономити.

Продавець, який нас добре знає в лице, порадив нам: «Так як ви постійно купуєте той чай в нас, збирайте собі стрічечки з пачки. Коли буде акція – поміняєте собі їх на якісь призи». Так і робили: збирали їх і акуратно зберігали в скляній гарній баночці :).

День Ікс. Чоловік робив чергові покупки на ринку і побачив, що якраз проходить акція від цього виробника. Підійшов спитати у промоутера, які умови, і заодно взнати, чи можна обміняти ті стрічки, які лежать вдома.

Йому сказали, що не можна. Підійшла супервайзер - перепитав, чому. Безобідне таке питання, а відповідь…

Замість того, щоб культурно відшити мого чоловіка, ця пані (років 40-45) сказала фразу: «Откуда я знаю, что вы тут купили, а вдруг вы ленточки на мусорнике нашли?» (мова оригіналу). Чоловік був у шоці і перепитав, чи схожий він на бомжа, який риється в мусорнику, і сказав, що може доказати, що купує саме у цій торговій точці. Супервайзер з’їхала з теми і почала пояснювати, що акція тільки для нових клієнтів, тири-пири-тралі-валі.

АЛЕ… ДЕ Ж ЕТИКА!?

Я добре розумію, що супервайзер сказала, не подумавши. Але – хіба це професійно? Хіба можна отак говорити не те, що потенційним, а постійним (раз я збираю стрічки від пачки і надаю перевагу цій марці, хоча поряд сотня конкурентів) клієнтам виробника, який виплачує тобі ж зарплату?

Я, як потенційний супервайзер (колись мріяла стати ним 5-10 років тому), розумію, що потрібно було посміхнутися клієнту і попрацювати хвилинку над запереченням, сказати, що, нажаль, так, ця акція тільки для тих, хто «вже і зараз купив», і що, надіємось, компанія зробить якось акцію і для постійних клієнтів. Спокійно, виважено, не руйнуючи репутацію виробника...


Настрій зіпсовано... Не хочу більше Alokozay.