Популярные вопросы!
Администрация сайта Kidstaff не собирает пожертвования на благотворительность и не несет ответственность за действия или бездействия автора объявления, родителей ребенка, волонтеров и любых других лиц, причастных к сбору пожертвований. Администрация сайта Kidstaff не проверяет подлинность предоставляемых документов, не контролирует приход и расход средств по сбору. Любые пожертвования совершаются посетителями сайта Kidstaff исключительно по своему собственному желанию, осознавая значение своих действий.
Звертаюся до вас з проханням про допомогу,з великою надією,що ви зможете допомогти моїм дітям.
на 11.12.17 р. назначено лікування,яке коштує 55000 грн в міжнародній клініці відновного лікування. Дуже важко знайти допомогу для таких підрощених діток.Важко пояснити,що по віку вони великі,а по розвитку як малесенькі дітки і все в нас дуже повільно проходитьЇ.Моі діти маленьки борці,яким дуже потрібна допомога.
У мене двоє хворих діток і вдвічі важче,бо сума на лікування велика. Вже просто руки опускаються,бо неможливо дивитися на дітей,яким можна допомогти,а коштів на це немає.
Ось тут є перевірена інформація минулорічна (тільки змінився номер карточки)
Карточка ПриватБанка 5363 5420 1757 0525 ( на ім*я мами хлопчиків Бойко Любов Миколаївни)
Ось маленька історія про моїх хлопчиків.
У хлопчиків-близнят Артема і Давида Бойко- дитячий церебральний параліч, аплазія правої нирки (по одній нирці у кожного хлопчика), загальне недорозвинення мови важкої міри,. Ми відчайдушно боремося, щоб вони могли красиво ходити, говорити, розвиватися. Дітки дуже стараються, і у них є успіхи! Те, що більшості діточок дається просто так, дарма, від природи, для моїх синів є подвигом.Ці маленькі плечі винесли і пережили вже таке, що не всякий дорослий витримає. Хлопченята народилися передчасно, шестимісячними, з множинними крововиливами в мозок. Вони не мали жодного природженого рефлексу, які є у усіх діточок, не подавали ознак життя і годувалися через зонд. Усупереч усім прогнозам лікарів, що Артем і Давид ніколи не зможуть ходити, говорити, чути і навіть тримати голову,ніколи не скажуть слово ’мама’ і ніколи не зроблять мене щасливою,- ми добилися вже дуже багато чого. Всі лікарі просили нас залишити дітей,які не подавали признаків життя,і жити далі без них.Казали,що діти будуть лежачими і це лише тягар на все життя.А я взяла ці маленькі комочки,принесла додому і почала боротися за їхнє місце в цьому житті. Так,мені дуже важко.Так,я потребую допомоги,бо всі ресурси вичерпані,але я не зупиняюся. Я знаю,що світ не без добрих людей і люди,прочитавши нашу історію, обов*язково захочуть допомогти моїм хлопчикам.
Дуже важка,щоденна праця, правильне лікування, бажання стати краще примушує нас постійно боротися і доводити, що не можна ставити хрест на таких дітках. Ми вже уміємо самостійно ходити (хоча і порушена координація рухів, деформовані стопи погіршують ходу і хлопчикам важко ходити), починаємо говорити, навчаємося за спеціальною методикою.Можливо це і мало,але,повірте,що для нас -це великий успіх.Неможливо просто описати все те,через що ми проходимо кожен день.Не знаю де беруться сили і у мене і у дітей,для того,щоб не опускалися руки,і для того,щоб рухатися вперед.Ми не маємо права зупинятися. Нам треба йти вперед і тільки вперед.
Щоб закріпити те, що досягнуто за роки важкої роботи, нам треба продовжувати лікування. Хлопчики ростуть, з´являються контрактури, слабкі м´язи не справляються, з´являються різні деформації і їх треба усувати, щоб просунутися хоч на маленький крок до повноцінного життя.
Ми зробили Артемчику надскладні операціі на стопах в інституті ортопедіі.Дитина була 6 місяців в гіпсах.Ми по-новому вчимо його ходити.Це дуже важко.
За ці роки відчайдушноі боротьби ми перепробували вже дуже багато всього,але найкраще нам допомагає лікування за методикою проф.Козявкіна.Після лікування є позитивна динаміка,діти піднімаються на сходинку вище.Так боляче через те, що черговий крок в розвитку Артема і Давида залежить від грошей.Це гірка правда.Ніяких горошей не вистачить,якщо дітей двоє з таким діагнозом.Тут тільки допомога небайдужих і чуйних людей може врятувати.Людей,які захочуть допомогти зовсім чужим діткам стати кращими.
Але ж чужих дітей не буває і всі діти плачуть однаково.
Подивіться на моїх красенів! Це ті дітки, про яких казали,що вони будуть лежачими,сліпими,глухими і ніколи не скажуть слово ’мама’. Це ті,які народились шестимісячними,по 1 кг кожен і не подавали признаків життя. Це ті,в яких мозок був залитий кров*ю від множинних крововиливів в мозок.Ми пройшли дуже багато,ми тяжко працюємо щоденно,з болем,зі сльозами,але нам потрібна допомога,щоб ми не зупинилися,щоб рухалися далі,щоб стати ще кращими.
Продовження теми
https://sovet.kidstaff.com.ua/advice-3686506
Звертаюся до вас з проханням про допомогу,з великою надією,що ви зможете допомогти моїм дітям.
на 11.12.17 р. назначено лікування,яке коштує 55000 грн в міжнародній клініці відновного лікування. Дуже важко знайти допомогу для таких підрощених діток.Важко пояснити,що по віку вони великі,а по розвитку як малесенькі дітки і все в нас дуже повільно проходитьЇ.Моі діти маленьки борці,яким дуже потрібна допомога.
У мене двоє хворих діток і вдвічі важче,бо сума на лікування велика. Вже просто руки опускаються,бо неможливо дивитися на дітей,яким можна допомогти,а коштів на це немає.
Ось тут є перевірена інформація минулорічна (тільки змінився номер карточки)
Карточка ПриватБанка 5363 5420 1757 0525 ( на ім*я мами хлопчиків Бойко Любов Миколаївни)
Ось маленька історія про моїх хлопчиків.
У хлопчиків-близнят Артема і Давида Бойко- дитячий церебральний параліч, аплазія правої нирки (по одній нирці у кожного хлопчика), загальне недорозвинення мови важкої міри,. Ми відчайдушно боремося, щоб вони могли красиво ходити, говорити, розвиватися. Дітки дуже стараються, і у них є успіхи! Те, що більшості діточок дається просто так, дарма, від природи, для моїх синів є подвигом.Ці маленькі плечі винесли і пережили вже таке, що не всякий дорослий витримає. Хлопченята народилися передчасно, шестимісячними, з множинними крововиливами в мозок. Вони не мали жодного природженого рефлексу, які є у усіх діточок, не подавали ознак життя і годувалися через зонд. Усупереч усім прогнозам лікарів, що Артем і Давид ніколи не зможуть ходити, говорити, чути і навіть тримати голову,ніколи не скажуть слово ’мама’ і ніколи не зроблять мене щасливою,- ми добилися вже дуже багато чого. Всі лікарі просили нас залишити дітей,які не подавали признаків життя,і жити далі без них.Казали,що діти будуть лежачими і це лише тягар на все життя.А я взяла ці маленькі комочки,принесла додому і почала боротися за їхнє місце в цьому житті. Так,мені дуже важко.Так,я потребую допомоги,бо всі ресурси вичерпані,але я не зупиняюся. Я знаю,що світ не без добрих людей і люди,прочитавши нашу історію, обов*язково захочуть допомогти моїм хлопчикам.
Дуже важка,щоденна праця, правильне лікування, бажання стати краще примушує нас постійно боротися і доводити, що не можна ставити хрест на таких дітках. Ми вже уміємо самостійно ходити (хоча і порушена координація рухів, деформовані стопи погіршують ходу і хлопчикам важко ходити), починаємо говорити, навчаємося за спеціальною методикою.Можливо це і мало,але,повірте,що для нас -це великий успіх.Неможливо просто описати все те,через що ми проходимо кожен день.Не знаю де беруться сили і у мене і у дітей,для того,щоб не опускалися руки,і для того,щоб рухатися вперед.Ми не маємо права зупинятися. Нам треба йти вперед і тільки вперед.
Щоб закріпити те, що досягнуто за роки важкої роботи, нам треба продовжувати лікування. Хлопчики ростуть, з´являються контрактури, слабкі м´язи не справляються, з´являються різні деформації і їх треба усувати, щоб просунутися хоч на маленький крок до повноцінного життя.
Ми зробили Артемчику надскладні операціі на стопах в інституті ортопедіі.Дитина була 6 місяців в гіпсах.Ми по-новому вчимо його ходити.Це дуже важко.
За ці роки відчайдушноі боротьби ми перепробували вже дуже багато всього,але найкраще нам допомагає лікування за методикою проф.Козявкіна.Після лікування є позитивна динаміка,діти піднімаються на сходинку вище.Так боляче через те, що черговий крок в розвитку Артема і Давида залежить від грошей.Це гірка правда.Ніяких горошей не вистачить,якщо дітей двоє з таким діагнозом.Тут тільки допомога небайдужих і чуйних людей може врятувати.Людей,які захочуть допомогти зовсім чужим діткам стати кращими.
Але ж чужих дітей не буває і всі діти плачуть однаково.
Подивіться на моїх красенів! Це ті дітки, про яких казали,що вони будуть лежачими,сліпими,глухими і ніколи не скажуть слово ’мама’. Це ті,які народились шестимісячними,по 1 кг кожен і не подавали признаків життя. Це ті,в яких мозок був залитий кров*ю від множинних крововиливів в мозок.Ми пройшли дуже багато,ми тяжко працюємо щоденно,з болем,зі сльозами,але нам потрібна допомога,щоб ми не зупинилися,щоб рухалися далі,щоб стати ще кращими.
Продовження теми
https://sovet.kidstaff.com.ua/advice-3686506
показать весь текст
3846
0
Добрий вечір усім, хто господарює тут, у нашій темі. За що не втомлюся дякувати.
Я так старалася зробити якнайбільше листівок і продати їх, що світу білого не бачила. Але, хочу сказати, що усі листівки продалися. Велику частину, а це десь приблизно половину, ми віддали на благодійність, для допомоги ЗСУ. Ми можемо тільки так допомогти. І дуже хочеться бути причетним. Дуже хочеться допомогти.
Ми вже повним ходом творимо квіточки, бо не за горами весна ))
Хлопці мої просяться на реабілітацію, але поки не знаю коли ми туди поїдемо. Хочу записатися. Відразу вже після усіх свят так і зроблю, щоб була ціль, щоб знати мету. Які різні у нас усіх мрії. Я оце була йшла в магазин і мені подумалося-таке життя в мене, живу від реабілітації до реабілітації ))) Так воно і є. Але таке моє життя. Я не жаліюся, ні. Просто так подумалося.
Писати про те як змінилося наше життя у війну не буду, бо в усіх воно змінилося. І писати про стан здоровʼя свій не хочеться, бо в усіх свої проблеми, а тут і так все зрозуміло-двоє дітей, яких тягаєш постійно і все на нервах, то яке те здоровʼя має бути. Але, якщо брати загалом, то дякувати Богу. Він все розуміє. І не дасть мені зігнутися вже геть, бо мої хлопці без мене не можуть.
Так хотілося написати багато світлого і доброго, а виходить якась смутна писанина ))
Дякую усім вам, бо якби там не було, а час від часу бемкає повідомлення, що надійшли кошти від вас. І я ж нічого не просила, і я ж не заходила сюди. То вже не про смутне, а про надію. Дякую, що підтримуєте тему. Обіймаю вас, дівчатка, що не лишаєте нас. Я пізніше відчитаюся за гроші, які надійшли.
Безмежно вдячна кожному, кому захотілося допомогти, кому не все рівно.
Я так старалася зробити якнайбільше листівок і продати їх, що світу білого не бачила. Але, хочу сказати, що усі листівки продалися. Велику частину, а це десь приблизно половину, ми віддали на благодійність, для допомоги ЗСУ. Ми можемо тільки так допомогти. І дуже хочеться бути причетним. Дуже хочеться допомогти.
Ми вже повним ходом творимо квіточки, бо не за горами весна ))
Хлопці мої просяться на реабілітацію, але поки не знаю коли ми туди поїдемо. Хочу записатися. Відразу вже після усіх свят так і зроблю, щоб була ціль, щоб знати мету. Які різні у нас усіх мрії. Я оце була йшла в магазин і мені подумалося-таке життя в мене, живу від реабілітації до реабілітації ))) Так воно і є. Але таке моє життя. Я не жаліюся, ні. Просто так подумалося.
Писати про те як змінилося наше життя у війну не буду, бо в усіх воно змінилося. І писати про стан здоровʼя свій не хочеться, бо в усіх свої проблеми, а тут і так все зрозуміло-двоє дітей, яких тягаєш постійно і все на нервах, то яке те здоровʼя має бути. Але, якщо брати загалом, то дякувати Богу. Він все розуміє. І не дасть мені зігнутися вже геть, бо мої хлопці без мене не можуть.
Так хотілося написати багато світлого і доброго, а виходить якась смутна писанина ))
Дякую усім вам, бо якби там не було, а час від часу бемкає повідомлення, що надійшли кошти від вас. І я ж нічого не просила, і я ж не заходила сюди. То вже не про смутне, а про надію. Дякую, що підтримуєте тему. Обіймаю вас, дівчатка, що не лишаєте нас. Я пізніше відчитаюся за гроші, які надійшли.
Безмежно вдячна кожному, кому захотілося допомогти, кому не все рівно.
2
Всіх з Різдвом! Хай станеться диво, і не одне. Ми всі цього дуже і дуже чекаємо. А пані Люба з хлопчиками чекають своє особливе диво і не одне. Віримо!
Доброго дня! Пані Любо , не соромтеся розповідати, ми будемо допомагати Вам як зможемо. Добрих помічників у цю тему.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Сейчас читают!
Комментарии к ответу