Популярные вопросы!
Администрация сайта Kidstaff не собирает пожертвования на благотворительность и не несет ответственность за действия или бездействия автора объявления, родителей ребенка, волонтеров и любых других лиц, причастных к сбору пожертвований. Администрация сайта Kidstaff не проверяет подлинность предоставляемых документов, не контролирует приход и расход средств по сбору. Любые пожертвования совершаются посетителями сайта Kidstaff исключительно по своему собственному желанию, осознавая значение своих действий.
Звертаюся до вас з проханням про допомогу,з великою надією,що ви зможете допомогти моїм дітям.
на 11.12.17 р. назначено лікування,яке коштує 55000 грн в міжнародній клініці відновного лікування. Дуже важко знайти допомогу для таких підрощених діток.Важко пояснити,що по віку вони великі,а по розвитку як малесенькі дітки і все в нас дуже повільно проходитьЇ.Моі діти маленьки борці,яким дуже потрібна допомога.
У мене двоє хворих діток і вдвічі важче,бо сума на лікування велика. Вже просто руки опускаються,бо неможливо дивитися на дітей,яким можна допомогти,а коштів на це немає.
Ось тут є перевірена інформація минулорічна (тільки змінився номер карточки)
Карточка ПриватБанка 5363 5420 1757 0525 ( на ім*я мами хлопчиків Бойко Любов Миколаївни)
Ось маленька історія про моїх хлопчиків.
У хлопчиків-близнят Артема і Давида Бойко- дитячий церебральний параліч, аплазія правої нирки (по одній нирці у кожного хлопчика), загальне недорозвинення мови важкої міри,. Ми відчайдушно боремося, щоб вони могли красиво ходити, говорити, розвиватися. Дітки дуже стараються, і у них є успіхи! Те, що більшості діточок дається просто так, дарма, від природи, для моїх синів є подвигом.Ці маленькі плечі винесли і пережили вже таке, що не всякий дорослий витримає. Хлопченята народилися передчасно, шестимісячними, з множинними крововиливами в мозок. Вони не мали жодного природженого рефлексу, які є у усіх діточок, не подавали ознак життя і годувалися через зонд. Усупереч усім прогнозам лікарів, що Артем і Давид ніколи не зможуть ходити, говорити, чути і навіть тримати голову,ніколи не скажуть слово ’мама’ і ніколи не зроблять мене щасливою,- ми добилися вже дуже багато чого. Всі лікарі просили нас залишити дітей,які не подавали признаків життя,і жити далі без них.Казали,що діти будуть лежачими і це лише тягар на все життя.А я взяла ці маленькі комочки,принесла додому і почала боротися за їхнє місце в цьому житті. Так,мені дуже важко.Так,я потребую допомоги,бо всі ресурси вичерпані,але я не зупиняюся. Я знаю,що світ не без добрих людей і люди,прочитавши нашу історію, обов*язково захочуть допомогти моїм хлопчикам.
Дуже важка,щоденна праця, правильне лікування, бажання стати краще примушує нас постійно боротися і доводити, що не можна ставити хрест на таких дітках. Ми вже уміємо самостійно ходити (хоча і порушена координація рухів, деформовані стопи погіршують ходу і хлопчикам важко ходити), починаємо говорити, навчаємося за спеціальною методикою.Можливо це і мало,але,повірте,що для нас -це великий успіх.Неможливо просто описати все те,через що ми проходимо кожен день.Не знаю де беруться сили і у мене і у дітей,для того,щоб не опускалися руки,і для того,щоб рухатися вперед.Ми не маємо права зупинятися. Нам треба йти вперед і тільки вперед.
Щоб закріпити те, що досягнуто за роки важкої роботи, нам треба продовжувати лікування. Хлопчики ростуть, з´являються контрактури, слабкі м´язи не справляються, з´являються різні деформації і їх треба усувати, щоб просунутися хоч на маленький крок до повноцінного життя.
Ми зробили Артемчику надскладні операціі на стопах в інституті ортопедіі.Дитина була 6 місяців в гіпсах.Ми по-новому вчимо його ходити.Це дуже важко.
За ці роки відчайдушноі боротьби ми перепробували вже дуже багато всього,але найкраще нам допомагає лікування за методикою проф.Козявкіна.Після лікування є позитивна динаміка,діти піднімаються на сходинку вище.Так боляче через те, що черговий крок в розвитку Артема і Давида залежить від грошей.Це гірка правда.Ніяких горошей не вистачить,якщо дітей двоє з таким діагнозом.Тут тільки допомога небайдужих і чуйних людей може врятувати.Людей,які захочуть допомогти зовсім чужим діткам стати кращими.
Але ж чужих дітей не буває і всі діти плачуть однаково.
Подивіться на моїх красенів! Це ті дітки, про яких казали,що вони будуть лежачими,сліпими,глухими і ніколи не скажуть слово ’мама’. Це ті,які народились шестимісячними,по 1 кг кожен і не подавали признаків життя. Це ті,в яких мозок був залитий кров*ю від множинних крововиливів в мозок.Ми пройшли дуже багато,ми тяжко працюємо щоденно,з болем,зі сльозами,але нам потрібна допомога,щоб ми не зупинилися,щоб рухалися далі,щоб стати ще кращими.
Продовження теми
https://sovet.kidstaff.com.ua/advice-3686506
Звертаюся до вас з проханням про допомогу,з великою надією,що ви зможете допомогти моїм дітям.
на 11.12.17 р. назначено лікування,яке коштує 55000 грн в міжнародній клініці відновного лікування. Дуже важко знайти допомогу для таких підрощених діток.Важко пояснити,що по віку вони великі,а по розвитку як малесенькі дітки і все в нас дуже повільно проходитьЇ.Моі діти маленьки борці,яким дуже потрібна допомога.
У мене двоє хворих діток і вдвічі важче,бо сума на лікування велика. Вже просто руки опускаються,бо неможливо дивитися на дітей,яким можна допомогти,а коштів на це немає.
Ось тут є перевірена інформація минулорічна (тільки змінився номер карточки)
Карточка ПриватБанка 5363 5420 1757 0525 ( на ім*я мами хлопчиків Бойко Любов Миколаївни)
Ось маленька історія про моїх хлопчиків.
У хлопчиків-близнят Артема і Давида Бойко- дитячий церебральний параліч, аплазія правої нирки (по одній нирці у кожного хлопчика), загальне недорозвинення мови важкої міри,. Ми відчайдушно боремося, щоб вони могли красиво ходити, говорити, розвиватися. Дітки дуже стараються, і у них є успіхи! Те, що більшості діточок дається просто так, дарма, від природи, для моїх синів є подвигом.Ці маленькі плечі винесли і пережили вже таке, що не всякий дорослий витримає. Хлопченята народилися передчасно, шестимісячними, з множинними крововиливами в мозок. Вони не мали жодного природженого рефлексу, які є у усіх діточок, не подавали ознак життя і годувалися через зонд. Усупереч усім прогнозам лікарів, що Артем і Давид ніколи не зможуть ходити, говорити, чути і навіть тримати голову,ніколи не скажуть слово ’мама’ і ніколи не зроблять мене щасливою,- ми добилися вже дуже багато чого. Всі лікарі просили нас залишити дітей,які не подавали признаків життя,і жити далі без них.Казали,що діти будуть лежачими і це лише тягар на все життя.А я взяла ці маленькі комочки,принесла додому і почала боротися за їхнє місце в цьому житті. Так,мені дуже важко.Так,я потребую допомоги,бо всі ресурси вичерпані,але я не зупиняюся. Я знаю,що світ не без добрих людей і люди,прочитавши нашу історію, обов*язково захочуть допомогти моїм хлопчикам.
Дуже важка,щоденна праця, правильне лікування, бажання стати краще примушує нас постійно боротися і доводити, що не можна ставити хрест на таких дітках. Ми вже уміємо самостійно ходити (хоча і порушена координація рухів, деформовані стопи погіршують ходу і хлопчикам важко ходити), починаємо говорити, навчаємося за спеціальною методикою.Можливо це і мало,але,повірте,що для нас -це великий успіх.Неможливо просто описати все те,через що ми проходимо кожен день.Не знаю де беруться сили і у мене і у дітей,для того,щоб не опускалися руки,і для того,щоб рухатися вперед.Ми не маємо права зупинятися. Нам треба йти вперед і тільки вперед.
Щоб закріпити те, що досягнуто за роки важкої роботи, нам треба продовжувати лікування. Хлопчики ростуть, з´являються контрактури, слабкі м´язи не справляються, з´являються різні деформації і їх треба усувати, щоб просунутися хоч на маленький крок до повноцінного життя.
Ми зробили Артемчику надскладні операціі на стопах в інституті ортопедіі.Дитина була 6 місяців в гіпсах.Ми по-новому вчимо його ходити.Це дуже важко.
За ці роки відчайдушноі боротьби ми перепробували вже дуже багато всього,але найкраще нам допомагає лікування за методикою проф.Козявкіна.Після лікування є позитивна динаміка,діти піднімаються на сходинку вище.Так боляче через те, що черговий крок в розвитку Артема і Давида залежить від грошей.Це гірка правда.Ніяких горошей не вистачить,якщо дітей двоє з таким діагнозом.Тут тільки допомога небайдужих і чуйних людей може врятувати.Людей,які захочуть допомогти зовсім чужим діткам стати кращими.
Але ж чужих дітей не буває і всі діти плачуть однаково.
Подивіться на моїх красенів! Це ті дітки, про яких казали,що вони будуть лежачими,сліпими,глухими і ніколи не скажуть слово ’мама’. Це ті,які народились шестимісячними,по 1 кг кожен і не подавали признаків життя. Це ті,в яких мозок був залитий кров*ю від множинних крововиливів в мозок.Ми пройшли дуже багато,ми тяжко працюємо щоденно,з болем,зі сльозами,але нам потрібна допомога,щоб ми не зупинилися,щоб рухалися далі,щоб стати ще кращими.
Продовження теми
https://sovet.kidstaff.com.ua/advice-3686506
показать весь текст
3846
0
А ну-ка знайдіть нас! ))) Тішить те,що і ми там є. Двійнят багато, але саме ми серед всіх здорових двійнят попали в номер журналу.
Зарахування переказу на карту -100 грн
Тіщенко Олена -25 грн
Хворостян Наталія -100 грн
Демчук Наталія -200 грн
Я дуже дякую вам за таку допомогу!
Тіщенко Олена -25 грн
Хворостян Наталія -100 грн
Демчук Наталія -200 грн
Я дуже дякую вам за таку допомогу!
Девочки, вы все такие молодцы!!))) спасибо вам большое!)) надеемся в этот раз все получится и братишки поедут на лечение!)))
Нехай новий тиждень наблизить нас до закриття збору. Хлопчики і їх мама Люба дуже чекають на допомогу небайдужих людей
Супер! Дуже гарні хлопчики і мама!
Лишилося ще зовсім трішечки зібрати. Давайте допоможемо разом!
Лишилося ще зовсім трішечки зібрати. Давайте допоможемо разом!
Ще поюсик на картку. Залишилось дуже мало часу. Дівчаточка приєднуйтесь. Ми тратимо нп одну сотню просто так, на дурниці. А тут ці ваші пару грн. дають шанс хлопцям на нормальне життя.
Усім доброго ранку! Дуже чекаємо, що сьогодні в темку зайде багато добрих людей і хлопчики поїдуть на лікування.
Знаєте, я дуже рада, що зустрічаю тут кожного дня справді небайдужих Людей...Заходячи в цю тему, ще раз переконуєшся, що не все так погано з нами, людьми, що не зачерствіли ще наші душі та серця в цього ’прикрому світі’, що ми, люди, здатні реагувати та відгукуватися на чуже горе, чужий біль, чужий розпач, простягати життєдайну руку допомоги тим, кому вона так необхідна...На те ми і Люди...
...Нам залишилось небагато часу, щоб завершити нашу СПІЛЬНУ добру справу, ще маленький клаптик цього шляху...Давайте не будемо зупинятись! Наша ось така участь в долі цих усміхнених, добрих хлопчиків, яким випало таке тяжке недитяче випробування - неоціненна, кожна благодійна гривня - неоцінена...
Дівчатка, не залишайтесь байдужими, не будьте осторонь, будь ласка!
...Нам залишилось небагато часу, щоб завершити нашу СПІЛЬНУ добру справу, ще маленький клаптик цього шляху...Давайте не будемо зупинятись! Наша ось така участь в долі цих усміхнених, добрих хлопчиків, яким випало таке тяжке недитяче випробування - неоціненна, кожна благодійна гривня - неоцінена...
Дівчатка, не залишайтесь байдужими, не будьте осторонь, будь ласка!
Доброго дня всім!
Демчук Наталія -250 грн
Буравльова Аліна -100 грн
Хільченко Діана -230 грн
Демчук Наталія -500 грн
Бродская Снежана -150 грн
ння готівкою в терміналі самообслуговування: Київ, вул. Московська -100 грн
Бондаренко Ольга -200 грн
Зарахування переказу на карту-470 грн
Катронова Ірина -210 грн
Пидгайная Галина -200 грн
Демчук Наталія -250 грн
Буравльова Аліна -100 грн
Хільченко Діана -230 грн
Демчук Наталія -500 грн
Бродская Снежана -150 грн
ння готівкою в терміналі самообслуговування: Київ, вул. Московська -100 грн
Бондаренко Ольга -200 грн
Зарахування переказу на карту-470 грн
Катронова Ірина -210 грн
Пидгайная Галина -200 грн
Дякую вам,особливі люди,за те,що любите моїх хлопчиків такими,якими вони є. Мені завжди дуже важко і по-особливому боляче,коли люди проходять і не звертають увагу на таких підрлщених дітей,не люблять таких саме чомусь. Напевно,махають рукою і думають,що з нас вже нічого не буде,а краще допомогти маленьким потішним діткам,які потребують допомоги. Я десь їх можу зрозуміти.
Але для мене життя-це боротьба за моїх дітей і за місце моїх синів в цьому світі. Я не полишу боротися,бо вони стають більші. Позаду життя,яке і життям назвати важко. Це боротьба!
Ви знаєте,і я від вас нічого не приховую, що чуда не станеться і мої дітки ніколи не будуть абсолютно здорові. Не виросте в них друга нирка,а треба берегти і контролювати цю одну. Не будуть мої діти професорами,бо не стануть в один день розумними з нашою розумовою відсталістю. І ДЦП-не невиліковна хвороба, вона на все життя. Але є шанс зробити цих дітей кращими. Є шанс,щоб полегшити їм це непросте життя. Є шанс жити без поствйного болю. Є шанс навчитись новому і максимально наблизитись до повноцінного життя. Той шанс є,бо я бачу як змінюються мої діти,коли є професійне лікування. Але той шанс коштує дорого.
Дякую вам,що ви не злякалися віку моїх дітей і захотіли допомогти. Дякую,що вірите,так як і я,що мої діти стануть кращими. Дякую,що ви не маючи самі великих грошей,допомагаєте постійно фінансово,перераховуючи гроші на лікування дітей.
Я буду боротися за дітей. Я буду лікувати їх стільки часу, поки в мене хватить на то сили і вік моїх дітей для мене не показник,бо це вічні Божі діти. У нас все йде з запізненням. І навіть,якщо і надії здавалося б ніякої немає,то вона для мене постійно є. Ще жодного разу мене мої діти не підвели в цьому. Коли казали,що не будуть сидіти-сидять. Коли казали не будуть ходити -ходять. Так,це не така як треба хода,але це найкраща хода для мене. Вони ж таки ходять! А скільки часу вони мовчали? Всі в один голос казали,що не будуть розмовляти. А он щебечуть як! Не всі розуміють що вони кажуть і вічно перепитують мене,але ж вони говорять. Я і сама не завжди можу зрозуміти ))))) Це я про ту надію пишу. З нею,з надією та материнською любов´ю можна гори звернути. І дуже важливо, щоб в цій боротьбі були поруч люди,які підтримають. Які захочуть бути поруч тоді,коли найбільше потребуєш допомоги. Дівчатка,дякую,що ви зараз поруч. Дякую ще раз, за те,що полюбили моїх підрослих дітей і вас це не лякає. Дякую вам за все. З осені ми з вами знайомі і ви всі як рідні,чесне слово. Дякую вам,мої хороші!
Але для мене життя-це боротьба за моїх дітей і за місце моїх синів в цьому світі. Я не полишу боротися,бо вони стають більші. Позаду життя,яке і життям назвати важко. Це боротьба!
Ви знаєте,і я від вас нічого не приховую, що чуда не станеться і мої дітки ніколи не будуть абсолютно здорові. Не виросте в них друга нирка,а треба берегти і контролювати цю одну. Не будуть мої діти професорами,бо не стануть в один день розумними з нашою розумовою відсталістю. І ДЦП-не невиліковна хвороба, вона на все життя. Але є шанс зробити цих дітей кращими. Є шанс,щоб полегшити їм це непросте життя. Є шанс жити без поствйного болю. Є шанс навчитись новому і максимально наблизитись до повноцінного життя. Той шанс є,бо я бачу як змінюються мої діти,коли є професійне лікування. Але той шанс коштує дорого.
Дякую вам,що ви не злякалися віку моїх дітей і захотіли допомогти. Дякую,що вірите,так як і я,що мої діти стануть кращими. Дякую,що ви не маючи самі великих грошей,допомагаєте постійно фінансово,перераховуючи гроші на лікування дітей.
Я буду боротися за дітей. Я буду лікувати їх стільки часу, поки в мене хватить на то сили і вік моїх дітей для мене не показник,бо це вічні Божі діти. У нас все йде з запізненням. І навіть,якщо і надії здавалося б ніякої немає,то вона для мене постійно є. Ще жодного разу мене мої діти не підвели в цьому. Коли казали,що не будуть сидіти-сидять. Коли казали не будуть ходити -ходять. Так,це не така як треба хода,але це найкраща хода для мене. Вони ж таки ходять! А скільки часу вони мовчали? Всі в один голос казали,що не будуть розмовляти. А он щебечуть як! Не всі розуміють що вони кажуть і вічно перепитують мене,але ж вони говорять. Я і сама не завжди можу зрозуміти ))))) Це я про ту надію пишу. З нею,з надією та материнською любов´ю можна гори звернути. І дуже важливо, щоб в цій боротьбі були поруч люди,які підтримають. Які захочуть бути поруч тоді,коли найбільше потребуєш допомоги. Дівчатка,дякую,що ви зараз поруч. Дякую ще раз, за те,що полюбили моїх підрослих дітей і вас це не лякає. Дякую вам за все. З осені ми з вами знайомі і ви всі як рідні,чесне слово. Дякую вам,мої хороші!
Яка Ви сильна Жінка. Саме так, ЖІНКА з великої букви. Ніколи не чула щоб жалісь, чи опускали руки.
І у Вас все буде добре.
І у Вас все буде добре.
Пані Любо, не хвилюйтесь, цього разу Ви зможете пролікувати діток, бо навколо Вас об*єдналося стільки справді чудових Людей, що щиро Вас підтримують та вболівають за долю хлопчиків. :) Це варто багато!
Дівчатка, приєднуйтесь, будь ласка! Ще трішки наших спільних зусиль, нашого спільного бажання допомогти цій прекрасній родині!
Дівчатка, приєднуйтесь, будь ласка! Ще трішки наших спільних зусиль, нашого спільного бажання допомогти цій прекрасній родині!
Доброго дня! Пані Любо хай вашіх хлопчиків оберігає ангел - охоронець, а Вам терпіння і здоров’я.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Сейчас читают!
Комментарии к ответу