1981-1983 год, девочки

И еще, я всегда была очень красивой со стороны мужчин, парней, да и просто знакомых. Всегда всем нравилась. Мечтала о красивых шмотках, был вкус, знала что с чем нужно носить, но увы, вынуждена была одеваться в базарные жуткие шмотки и старалась везде сама за себя платить, чтоб не зависеть от парней и как бы они чего не подумали.
Себя же я наоборот, недооценивала, считала что на меня, потому что я из не богатой семьи, достойные парни не посмотрят, потому что и одета я ’незграбно’ из-за нехватки денег, и вообще не их круга, поэтому и в мужья себе выбрала такую же бедноту, даже еще беднее, чем я, иногороднего, и пол жизни угробила, чтобы хоть чего-то добиться. До красивых шмоток в свои почти 35 так и не дошла. Скоро пенсия, а я все живу надеждами о светлом будущем.

от я кажу - психологія принцеси. дуже гарна, порядна, достойна кращого... не ображайтеся.
я теж нічого так, але кайфу не ловлю, коли на мене чоловіки з цікавинкою дивляться, було всякого в житті... і заміж виходила не по кастінгу - подруги і знайомі біли відвермо шоковані вибором. І його і моїм - ми дуже різні, і через пару років кожен пожалкував пр свій вибір на якомусь етапі, але про розлучення ніхто не думав, зараз я б свого човіка ні на кого не проміняла, і він мене - теж. І ніхто нікого не звинувачує, впряглися разом і тягнемо. І крапка. І попустило, і я зрозуміла, що я , насправді, щаслива. Бо ті, в кого життя склалося ідеально, як на мене - кар´єра, здоров´я, замяжжя вдале, достаток більший - не щасливіші від мене...
я виросла в забезпеченій сім´ї знаю що таке мати няню, помічницю по господарству, їздити на місяць на канікули до Європи влітку, мати дорогий одяг і бути бажанною багатьма особами чоловічої статі... але душевне самопочуття не змінюється, повірте. Всім є про що жалкувати, доживаємо до такого віку і переосмислюємо багато чого. тому від кризи цого віку нікому не втікти ;)
не грузіться.
я намагаюся жити по принципу - щоб ні за що не було потім соромно, і ні про що не шкодувати. намагаюся, не завжди виходить, але спокій в душі маю.

Та я не ображаюся, просто намагаюся зрозуміти себе. У мене теж гарний чоловік, дітки, але таке враження, що я живу пенсіонерським життям. А щоб життя вирувало, потрібні гроші-гроші-гроші. Оті всі подорожі, що у вас були, вони значно розширили кругозір, допомогли вам зрозуміти хто є ви у цьому світі, побачити як живуть інші люди, інші країни.

у вас немає миру в душі. і скільки б грошей не було - буде хотіМися трошки більшого. Ви просто не ціните, що маєте. Я не раз з страшними діагнозами стикалася, бачила, як люди помирають... гламур вмить вивітрився... дуже почала цінувати все справжнє, без прикрас...

на какие тренинги ходите, что помогает? Мне тоже нужно.

Я думаю работа у каждого своя - не бывает полностью одинаковых ситуаций!
После первого кризиса - развод - самостоятельная работа медитации (они меня подпитывали энергией для перемен) в итоге я пошла к психологу (работа над отношениями с мамой) - около 6 мес работы. Второй кризис -ребенок в очереди на операцию, дом разбит войной и я беременная - заставил искать причины самостоятельно (я думаю что не секрет что основная часть не идет к психологу потому что это дорого и как раз в кризисы так не хватает средств) в интернете на ютубе смотрела бесплатные тренинги и пыталась прочувствовать что ’откликается’ в душе, что ’цепляет’ и таким образом остановилась на работе с родом!!! и когда поняла что это то что мне нужно уже пошла на платные расстановки по Хеллингеру, отработав вместе с мужем этот раздел, теперь перехожу к травмам души... Вообще мой примерный план работы получился таков: 1) работа с родителями - это главный пункт для всех (тем более если нет общения, ’не знаю не помню не видел родителей’ - это значит не жалуйтесь что не склдывается личная жизнь) 2) работа с родом (расстановки) - дают решение 50% проблем: улучшается здоровье, финансы и отношения 3) травмы души - дают энегию, финансы и ...... еще пока работаю