Сиджу, до сих пір колотить

Я просто в розпачі. Їхала сьогодні у метро з Холодки, м. Харків. У вагоні було вільно, на станції Південний вокзал зайшло багатенько народу. Я стояла біля дверей, що не відчиняються. Біля мене став хлопець, досить добре вдягнутий, охайний, тобто, на перший погляд - нормальний. Але він почав до мене притискатися, хоча у вагоні було місце. Я його раз відштовхнула, другий, а він почав мене мацати за груди, за стегна, став задирати блузу... Я була вдягнена у класичні брюки та білу блузку, бо їхала зі співбесіди, тобто ніякого там такого одягу, що провокує - усе закрите та непрозоре. Я почала голосно казати, щоб він забрав руки, щоб не чіпав мене, штовхати його, на мій голос пасажири поверталися, але мовчки дивилися і все... Навколо було багато чоловіків, вони тупо дивилися, чим усе скінчиться, і коли я стала кричати "Допоможіть" і стикалася з ними поглядом, всі просто відверталися...
Я вискочила на Радянській, хоча це не моя станція, і побігла у натовп, отямилася вже на виході на Історичному і розревлася. Не знаю, як взагалі на автопілоті доїхала додому, до сих пір трусить. У мене пагана пам´ять на обличчя, я запам´ятала тільки одяг, тому, мабуть, в поліцію нема сенсу йти... ТА йн е будуть там такого збочинця шукати, скажуть, що не встиг же згвалтувати...
Найстрашніше, що люди навкруги усе бачили, кремезні чоловіки поруч стояли, і ніхто не прийшов на допомогу((( Це й убивати будуть - і усі просто дивитимуться...