Заберите красавца. Еще и приданое дам.

так а Моисей британец?
что он кушает? )))

А я и не знаю, у меня первый раз такой)
Кормом хрустит стивкиным, он когда увидел пачки, глаза немного расширились. Ничего не клянчит, две миски стоят и вода, поел, в туалет завернул и что я сегодня должен успеть сделать? Периодически ко мне подходит мяу- значит погладить) ласковый, спокойный , вообще беспроблемный. Он получается 5 дней, но такое ощущение, что всю жизнь здесь жил.

Единственное, что я ещё не привыкла к его скорости передвижения. Стива горизонтально ходит, не запрыгивает, не спрыгивает, а этот в двух плоскостях работает, поэтому за секунду запрыгнул уже наподоконнике, там просочился и бовть, как спелая груша уже на полу шастает. Но квартира вся открыта, поэтому всегда на виду)

Ні, ну це просто жесть! Анжелочко, ця особа Вами маніпулює, маніпулює на емоційному рівні, маніпулює начебто почуттями дитини, оперує вашим почуттями відносно цього, але це все лише стимули, які повинні вас змусити щось зробити. Забийте. Заблокуйте. Викресліть з ’порядку денного’ назавжди! Вона, ця особа, свідомо та планомірно виношувала план як позбутися тварини, свідомо зрадила живе створіння, а хто зрадив одного разу, той зрадить і вдруге, і втретє...
І, блін, їжаку ж зрозуміло, що НЕ любить тварин, що абсолютно НЕ її це, що для неї живе створіння - просто вовняна цяцька, та врешті-решт, в ’шпаківні’ в 14 кв.м мучить тварину і себе теж, бо помітно, що людина емоційно лабільна, з нестійкою психікою та помітними психологічними проблемами, так -ні, ’хочу-не могу, отдайте!’ З таким психологічним станом хазяйки вже й не дивно, що коте опинився би на вулиці, як пити дати...((( Як же ж добре, що ця історія має щасливий кінець! :)

может, он спайдер-кэт

у него, наверное, такое же ощущение )))

Мося у Вас тепер кайфує котячим таким кайфом!))) Сиджу-посміхаюсь на всі 32

он такой классный, хочется его тискать ))
хотя у меня есть кот и тискаю я его

он кастрирован?

Спасибо! Ваша поддержка для меня сейчас очень важна. Я просто привыкла к зрелым поступкам взрослых людей, а здесь даже не поведение ребенка(

Ой, он это любит, причём тискать можно везде и хвост и уши бубликом завязывать.

Саме так, в принципі, і пошкодувати треба людину, але ця її поведінка стосовно живого створінння - як холодний душ, насправді....

Автор говорила что да, надеюсь на это)

с моим котом я не могу так себя вести

ребенка обманула - сказала, кот уехал погостить (((
Показала бы ему фото из темы, объяснила бы, что в новом доме котейке лучше. Но там общение явно с стиле криков и матов и предательство - нормальная вещь

автор я десь її розумію. я ненавиділа кішку, вона була сина, теж британка. скільки я кричала як вона дерла меблі, вона мене бісила. іноді в мене просипалась любов, але то рідко. я вирішила її стерелізувати, і операція пройшла погано, тоді я зрозуміла наскільки я її люблю. крапельниці 2 тижні купа грошей... в суботу вона померла в мене розривається душа.
ми тільки цінемо те що втрачаємо, у автора хоть кіт попав в добрі руки, а моєї вже немає

Так и я тоже, я поставив себя на место автора, но не в плане выкидывания животного, а в плане, когда животное уходит из твоей жизни и как это морально тяжело было.
Когда у меня умерла кошка, тяжело привыкнуть- что все пустота. Поэтому 100 раз спросила. Но опять- таки, знать, что животному хорошо- да просто радоваться и все. Я же и фото высылала и уточняла предпочтения в еде. Да и здесь ее тема, каждый день я все рассказываю, показываю, не понимаю.((

Соболезную, да это очень тяжело.(

дуже, завжди як читала такі теми, думала ну дурні люди, то ж всього кішка. Морально просто пустота, мені вже ні меблів ні дверей не шкода, хоч новий будинок попортила добряче.
але я більше ніколи не заведу кішку

Но не получится по щелчку пальцев осуществлять все свои хотелки. Там он вёл себя так, здесь по- другому. Но не придёт Мося с новым горшком под лапой, не поставит его и скажет- смотри, мать, как я научился. Для него это стресс, вместо я его ещё предам, да ну, даже не хочу думать.

Никогда не говорите никогда, боль уйдёт немного, останутся только светлые моменты, а потом может быть увидите глаза и сердце дрогнет). Если я могу позволить спасти животное, то и сделаю им жизнь беззаботной) их век и так короткий.

...У мене, 7-м місяців тому, пішов на веселку наш член родини, наш найулюбленіший член родини, наш неперевершений красунчик, що був залюблений та зацілований...Його теж звали Моня...йому було лише 5-ть...Ми боролися за його життя більше року....FIP ( суха форма), 100 відсоткова летальність(((( І кожного місяця так: 8-го - місяць, 8-го- два, 8-го - шість...Ось зараз пишу, а сльози здушують...Так ми його, - нашого Монічку - безмежно любили, а тут - не любиш, не справляєшся, не твоє все це - радій, що коте нарешті знайшов своє котяче щастя, свій дім, де не скривдять...

Соболезную, все, я тоже расхнюпалась

Я сподіваюсь, що йому там, на Веселці добре, так, як було йому з нами...Дякую, Анжелочко.

Да, я верю, что они ангелы и неспросто так появляются в нашей жизни. Держитесь, а то мы освоим шлейки и приедем к Вам в гости)

послушайте, я наркоманка уже!
не могу без вестей про серого
как заведенная в тему захожу постоянно

Нууу, у мене не такі хороми як у Вас, всього лиш 3-х кімнатна квартира))) Але ваша надзвичайна компашка мені ось дуже-дуже подобається!

Ага, дійсно, є щось таке...

Автор почему молчите? Хотелось бы и от вас услышать как вам теперь?

Я вірю, що автору зараз важко та бачу, що вона знаходиться у пограничному псих. стані. Їй треба спокійно та зважено зробити відповідні висновки, порозомовляти з дитиною - відверто, правильно та коректно, та бути дійсно емоційно вдоволеною, що ця ситуація вирішилася ось з таким щасливим кінцем, та припинити влаштовувати Анжелі маніпуляційні вибрики, вона мега класна людина, людина з емпатією, людина з Душею. І обов’язково зайнятися собою: пролікуватися, взяти відпустку, змінити хоч на деякий час оці жахливі хатні обставини, звичне оточення. Я завжди ставлю себе на місце людини, коли хочу зрозуміти мотив, причину, те, що спонукає її до якоїсь дії, поривів тощо. Ось і зараз поставила себе на місце цієї жінки...Мешкати в помешканні в 14 кв. м - це суцільне пекло (у мене лише кухня більша за площею й те часом нарікаю, що ніде повернутися...) Ось так прокидаєшся о 6-ій ранку, працюєш до пізнього вечора - і знову туди, в ту ’шпаківню’...і так кожного дня: ранок-вечір-шпаківня, ранок-вечір-шпаківня.... І ніякого просвітку. І чоловічої підтримки. Порожнеча. Я б збожеволіла, чесно. Ехххх...