Радикальная• 06 мая 2019
в гостях у батьків, дідусь вдарив онука
вже другу годину ридаю！ багато тексту, але тільки там можу передати всю ситуацію . Спасибі всім, хто дочитав.
Я дуже люблю батьків, вони для мене зробили все можливе. Люблять моіх дітей, синам 5 і 3 майже. Ми навідуємо іх кілька разів на місяць по 2-7 днів, вони нас ждуть і любязно приймають, просять приіхати. Батьки живуть у селі, діти, особливо старший, люблять сюди іздити. Ми ходимо до озера і годуємо качечок, в лісочку є майданчик, ціле пасовище козочок, вони люблять спостерігати. Дідусь тримає курочок і разом з онуками сідають чистити кукурудзу і це вони дуже люблять. В селі багато завжди роботи, у батьків бізнес на землі своіми руками. Дуже втомлюються, стараюся допомогти чим можу, поки гостюємо. Сьогодні багато допомагала я мамі, дідусь пів дня провів з дітьми. Він не звикший до такого шуму гаму, коли ім треба 20 разів сказати, аж поки не перейдеш на крик, щоб вони не брали ножів, чи не сунули руки в трактор, чи вийшли з калюжі, чи не топтали грядку і тд. Старший особливо впертий （в чоловіковій сім´і це сімейна риса, а він і зовні, і характером в той бік）. Борюсь, як можу. Зламати його не виходить. Проводимо багато бесід, обмежуємо мультики за непослухання, ставимо у куток, в критичних ситуаціях звязаних з напругою отримав по рукам, кілька разів і по попі вже отримував. Загалом ці покарання він в серйоз не сприймає, бо йому було не боляче, а так, щоб прилякати.
Сьогодні він своєю впертістю вкрай дістав діда. Мій батько не звик, що дитина може отак не слухати зауваження （якщо син вирішив проіхатися велосипедом в грядці куплених черенків хризантем, то йому 3 дорослі людини вслід кричать не ідь, а він поки не доіде до кінця і не зреагує. Ну такий він у мене）
Я була дитиною слухняною, за найменше непослухання був зі сторони батьків крик такий, що я боялася його, як вогню, і не доводила до краів. Мене ніколи не били. Але крику я дуже боялася і плакала. У батька все життя проблеми з алкоголем, кодували його з молоду, вистачало коли на пару місяців, коли на 10 років. Останні 3 роки, після смерті бабусі, в запоі батько часто уходить,мама рятує, знову лікує. Коли не п´є чудовий чоловік, хозяін, батько і дідусь. Коли п´є, то нема життя нікому.....
За ці останні роки особливо нервовий, просто загорається як спічка.
Зайвий раз не чіпаємо.
І от ввечері син не слухався, кілька разів попросили і я, і дідусь, щоб він перестав.
І я чую із сусідньоі кімнати ляпас, такий серйозний хлопок. Він вдарив мого п´ятирічного сина по лиці. Він дуже плакав, ляпас був серйозний. Плакала і я. Він не стримався, але вже по попі б дав, щоб прилякать, не по лиці ж.
Дідусь звичайно сам зрозумів, що погарячкував, але пробачення не попросив. Закрився в кімнаті.
А я реву. Завтра по плану ввечері збиралися додому, навіть не знаю як цілий день себе поводить з батьком.
Як це боляче, коли твою дитину вдарили. Я вперше відчула цей біль всім серцем. Не зможу простити батька. Не було там взагалі такоі ситуаціі, за яку хоч якось треба було бити. Можливо, накричати, віддьоргнути грубо, всадити силком, але не бити, тим паче по лиці.
Ридаю.....
Я дуже люблю батьків, вони для мене зробили все можливе. Люблять моіх дітей, синам 5 і 3 майже. Ми навідуємо іх кілька разів на місяць по 2-7 днів, вони нас ждуть і любязно приймають, просять приіхати. Батьки живуть у селі, діти, особливо старший, люблять сюди іздити. Ми ходимо до озера і годуємо качечок, в лісочку є майданчик, ціле пасовище козочок, вони люблять спостерігати. Дідусь тримає курочок і разом з онуками сідають чистити кукурудзу і це вони дуже люблять. В селі багато завжди роботи, у батьків бізнес на землі своіми руками. Дуже втомлюються, стараюся допомогти чим можу, поки гостюємо. Сьогодні багато допомагала я мамі, дідусь пів дня провів з дітьми. Він не звикший до такого шуму гаму, коли ім треба 20 разів сказати, аж поки не перейдеш на крик, щоб вони не брали ножів, чи не сунули руки в трактор, чи вийшли з калюжі, чи не топтали грядку і тд. Старший особливо впертий （в чоловіковій сім´і це сімейна риса, а він і зовні, і характером в той бік）. Борюсь, як можу. Зламати його не виходить. Проводимо багато бесід, обмежуємо мультики за непослухання, ставимо у куток, в критичних ситуаціях звязаних з напругою отримав по рукам, кілька разів і по попі вже отримував. Загалом ці покарання він в серйоз не сприймає, бо йому було не боляче, а так, щоб прилякати.
Сьогодні він своєю впертістю вкрай дістав діда. Мій батько не звик, що дитина може отак не слухати зауваження （якщо син вирішив проіхатися велосипедом в грядці куплених черенків хризантем, то йому 3 дорослі людини вслід кричать не ідь, а він поки не доіде до кінця і не зреагує. Ну такий він у мене）
Я була дитиною слухняною, за найменше непослухання був зі сторони батьків крик такий, що я боялася його, як вогню, і не доводила до краів. Мене ніколи не били. Але крику я дуже боялася і плакала. У батька все життя проблеми з алкоголем, кодували його з молоду, вистачало коли на пару місяців, коли на 10 років. Останні 3 роки, після смерті бабусі, в запоі батько часто уходить,мама рятує, знову лікує. Коли не п´є чудовий чоловік, хозяін, батько і дідусь. Коли п´є, то нема життя нікому.....
За ці останні роки особливо нервовий, просто загорається як спічка.
Зайвий раз не чіпаємо.
І от ввечері син не слухався, кілька разів попросили і я, і дідусь, щоб він перестав.
І я чую із сусідньоі кімнати ляпас, такий серйозний хлопок. Він вдарив мого п´ятирічного сина по лиці. Він дуже плакав, ляпас був серйозний. Плакала і я. Він не стримався, але вже по попі б дав, щоб прилякать, не по лиці ж.
Дідусь звичайно сам зрозумів, що погарячкував, але пробачення не попросив. Закрився в кімнаті.
А я реву. Завтра по плану ввечері збиралися додому, навіть не знаю як цілий день себе поводить з батьком.
Як це боляче, коли твою дитину вдарили. Я вперше відчула цей біль всім серцем. Не зможу простити батька. Не було там взагалі такоі ситуаціі, за яку хоч якось треба було бити. Можливо, накричати, віддьоргнути грубо, всадити силком, але не бити, тим паче по лиці.
Ридаю.....
показать весь текст
1020
0
Я тоже знаю печальную историю. Доця-квиточка с вредным характером, которую мама не ставила на место, сейчас маму ни во что не ставит. 7, что ли, лет ребенку. И уже фразы ’ пусть она побегает’, ’она мне должна’.
Причем там нет неврологии, болячек всяких, ребенок в адеквате. Но вот такая корона выросла, вернее вырастили.
Причем там нет неврологии, болячек всяких, ребенок в адеквате. Но вот такая корона выросла, вернее вырастили.
Якщо батько або спиться,або на рибі, а мама ’ іди і не заважай (готувати, копати, сапати), то яка дитина буде? Йому нудно, от і робить,що хоче.
Не треба дозволяти ці вольності, ще з малечі.
Не треба дозволяти ці вольності, ще з малечі.
Это как раз очень важные детали. Неужели Вы этого не понимаете? Ваш сын плюнул Вам и вашей матери в лицо, попортив то над чем вы день корячились. И ни-как-кой реакции в ответ не получил.
Ему плевать на ваши крики. Вы не можете его остановить физически. Разговоры тоже не приносят плодов. Вы никто для вашего ребенка! Пустое место
Ему плевать на ваши крики. Вы не можете его остановить физически. Разговоры тоже не приносят плодов. Вы никто для вашего ребенка! Пустое место
Нет, вы меня не расстроите. Вы всего лишь описали другую крайность, где взрослый отдал собственноручно бразды правления «ребенок не знал ограничений», а для ребенка - это очень и небезопасно.
А кто-то тут писал, что рамок быть не должно? :) Но между рамками и физическими наказаниями лично я вижу огромное поле для работы. Что ж вас из крайности в крайность то?
Вот, открыла свою настольную Петрановскую «Если с ребенком трудно», глава «Власть и забота».
А кто-то тут писал, что рамок быть не должно? :) Но между рамками и физическими наказаниями лично я вижу огромное поле для работы. Что ж вас из крайности в крайность то?
Вот, открыла свою настольную Петрановскую «Если с ребенком трудно», глава «Власть и забота».
так, згодна, це моя помилка, що я загострила увагу.
Але повторюсь вкотре, сам ляпас по лиці і сильний ляпас став причиною мого бідкання
Але повторюсь вкотре, сам ляпас по лиці і сильний ляпас став причиною мого бідкання
Тут слава богу, всё наладилось. Девочка сама по себе очень умный и добрый ребёнок, просто ей нужно было узнать реальную жизнь. Вот как она её увидела, пережила, так всё и стало становиться на круги своя. Поэтому я и говорю, не нужны эти новомодные поподутья, ребёнок должен знать, что такое реальная жизнь, а не витать в облаках ’ бо он самый-самый’, у них тогда пазл не складывается, и крышу срывает. Такие родители сами гробят своих нормальных детей, а потом ищут психологов и психотерапевтов.
Кстати, могу поспорить, что у дедушки случится запой в ближайшие дни.
’Повод’ - вот именно эта пощечина внуку и последующие душевные терзания.
Тем более ’Останні 3 роки в запоі батько часто уходить,мама рятує, знову лікує.’
Мама, наверное, уже на низком старте, жены таких мужчин этот предзапойный период схватывают чуть ли не раньше самих алкоголиков.
’Повод’ - вот именно эта пощечина внуку и последующие душевные терзания.
Тем более ’Останні 3 роки в запоі батько часто уходить,мама рятує, знову лікує.’
Мама, наверное, уже на низком старте, жены таких мужчин этот предзапойный период схватывают чуть ли не раньше самих алкоголиков.
я не можу сказати, що він категорично не поважає.
Він.завжди любить.і пропонує допомогу в прибиранні, допомогає траву косити, збирає яйця в курей дуже акуратно, бо знає, що поб´ються.
В автобусі було одне місце і він мене посадив. Завжди похвалить смачну іжу і скаже дякую
Він не неадекват, як тут пишуть.
Але не зробивши за день шкоду, то день пропав.
Він.завжди любить.і пропонує допомогу в прибиранні, допомогає траву косити, збирає яйця в курей дуже акуратно, бо знає, що поб´ються.
В автобусі було одне місце і він мене посадив. Завжди похвалить смачну іжу і скаже дякую
Він не неадекват, як тут пишуть.
Але не зробивши за день шкоду, то день пропав.
Это нормально. Я уверена, что даже тем советчицам, которые поддержали дедушку, было бы жаль, если бы их ребенок отхватил по лицу. Но несмотря на переживания, ведите себя спокойно - ребенок, увидев ваши слезы, лишний раз убедится, что с ним случился ужас-ужас. Не раскачивайте лодку.
Коли вони народжували дітей,то , мабудь,знали, що діти не роботи і їх можна запрограмувати, як забажається?
Проїхав малий великому по клумбі, візьми і закопай той велик назавжди. Але ж тільки пальчиком посварили і випхали з городу, діду на голову
Проїхав малий великому по клумбі, візьми і закопай той велик назавжди. Але ж тільки пальчиком посварили і випхали з городу, діду на голову
Ответ дляБритоножка
Аааа, так Вы чужим умом живёте, еще и других поучаете.
А Вы, как я понимаю, предпочитаете учиться исключительно на собственных ошибках? 
Каждому свое, кто-то любит заново придумывать велосипед. А я вот как-то больше привыкла по книжкам и с преподавателями
Каждому свое, кто-то любит заново придумывать велосипед. А я вот как-то больше привыкла по книжкам и с преподавателями
Оооо, ви це я, 1 в 1. І тепер розумію свої помилки. Я йому говорила, що він любимчик мій, а коли тепер прошу речі свої прибрати, то він п тає ’а я щоне любимчик?’ тобто це маніпуляція, він же рамки так розвернув, що мені вдома з ним лишатися як каторга, бо як в сина поганий настрій, то він зіпсує його всім. Ось сьогодні ледь спати вклала в 00.30, ходив за мною і нудив. Теж накричала, заволокла в кімнату і заборонила виходити, заснув. Зі старшою я так не панькаласьі вона більш самостійна, але теж потім стало жаль, що я так занадто з нею строго, що вона не відчуває любові і ’пропустила вожді’, тепер мало того, що вона підліток зі своїми заскоками, так теж вийшла за рамки геть. Дітям потрібен контроль, інакше це не виховання виходить. Однією любов´ю і цілуванням в одне місце не навчиш, діти не бачат кордонів. Я знаю в чому у вас проблема--він не розуміє чогоне можна і знає, що за це не буде нічого.
Хватит уже искать свои ’ошибки’. Пощечина по лицу пятилетке - ненормально, нездорово, сволочизм. Тем более вы пишете, что скорее всего будет синяк, это уже избиение. 5 лет- он все запомнит(и может быть расскажет) прекрасно и без вашего внимания, ему не год, чтоб его отвлечь.
А если убить случайно, не? Вы тоже перегибаете. По жопе дать когда уже все методы испробованя и избивать - это две бол шие разницы
бо треба було посадити молодшого на горщик і вода вже остивала в ванній.
Ну штани в 5 років він взмозі зняти чи і тут я повинна була це зробити?
З.однієі сторони тут мені наголошують про гіперопіку, ви говорите, що я повинна була опікаться.
Треба закривати тему, набігло більге тих, кому нема чим зайнятися і до фені чиісь проблеми
Ну штани в 5 років він взмозі зняти чи і тут я повинна була це зробити?
З.однієі сторони тут мені наголошують про гіперопіку, ви говорите, що я повинна була опікаться.
Треба закривати тему, набігло більге тих, кому нема чим зайнятися і до фені чиісь проблеми
Короче, автор. Слухайте адекватних людей,перестаньте себе жаліти, обійміть свого тата і починайте вже приймати міри. Бо малий колись хату спалити захоче.
Але ж ви цього не зробите.
Добраніч
Але ж ви цього не зробите.
Добраніч
Если б мой ребенок был таким невменяемым я б не ехала с ним к родителям. Это неуважение. Родители посадили черенки,а ребенок по ним спокойно едет? Дед конечно неправильно сделал,но что можно было ожидать от старика с расшатанной психикой - это следствие. А вот первопричина это автор,которая не подобрала ключ к воспитанию ребенка,оправдываясь генетикой мужа
Дві години ночі, завершую своє нетипове спілкування тут. Може хоча б хтось прочитає та знайде у собі більше добра, любові, терпіння та мудрості до власних дітей. А когось вже буду «бісити», що поробиш такий у нас недосконалий світ :))
Автор, ранок вечора мудріший. Накапайте собі якоїсь валер‘яни та лягайте відпочивать. Зранку діти знову будуть хотіти вашої уваги. І мама має бути спокійною та врівнлваженою.
Надобраніч.
Автор, ранок вечора мудріший. Накапайте собі якоїсь валер‘яни та лягайте відпочивать. Зранку діти знову будуть хотіти вашої уваги. І мама має бути спокійною та врівнлваженою.
Надобраніч.
Закрывайте, если считаете,что все решили. Или Вы думаете мы Вас уговаривать будем этого не делать?
Да, дедушка неправ именно в том, что ударил по лицу. Но Вы как мама, что сделали для того что-бы Ваш мальчик реагировал на замечания взрослых? Поймите одно, ребёнок не чувствуя рамок эмоционально нестабилен. Вы сами делаете ему хуже. Он должен знать свои обязанности, и меру дозволенного, и попу он уже должен хотя-бы учиться вытирать. Ну пойдёт он у Вас в школ в 7 лет, и что? Вы думаете кто-то будет терпеть его выходки? Нет, его поставят на место, притом самым жестким образом, и вот это будет для него настоящим шоком. Так что, собирайтесь, и начинайте воспитывать. Для начала будьте последовательны, пообещайте какое-то наказание за непослушание, и обязательно его выполните, как-бы он не истерил. Пару-тройку раз сдержите своё слово, и он научится понимать, что будет именно так, а не иначе.
Блiн, у мене такий же. Вцого фізично рве, коли він підтирає ж...у.Теж 6, я хз що робити. Боюся, що взагалі перестанедо туалету ходити, терпіти е, таке вже було раз.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу