Радикальная• 06 мая 2019
в гостях у батьків, дідусь вдарив онука
вже другу годину ридаю！ багато тексту, але тільки там можу передати всю ситуацію . Спасибі всім, хто дочитав.
Я дуже люблю батьків, вони для мене зробили все можливе. Люблять моіх дітей, синам 5 і 3 майже. Ми навідуємо іх кілька разів на місяць по 2-7 днів, вони нас ждуть і любязно приймають, просять приіхати. Батьки живуть у селі, діти, особливо старший, люблять сюди іздити. Ми ходимо до озера і годуємо качечок, в лісочку є майданчик, ціле пасовище козочок, вони люблять спостерігати. Дідусь тримає курочок і разом з онуками сідають чистити кукурудзу і це вони дуже люблять. В селі багато завжди роботи, у батьків бізнес на землі своіми руками. Дуже втомлюються, стараюся допомогти чим можу, поки гостюємо. Сьогодні багато допомагала я мамі, дідусь пів дня провів з дітьми. Він не звикший до такого шуму гаму, коли ім треба 20 разів сказати, аж поки не перейдеш на крик, щоб вони не брали ножів, чи не сунули руки в трактор, чи вийшли з калюжі, чи не топтали грядку і тд. Старший особливо впертий （в чоловіковій сім´і це сімейна риса, а він і зовні, і характером в той бік）. Борюсь, як можу. Зламати його не виходить. Проводимо багато бесід, обмежуємо мультики за непослухання, ставимо у куток, в критичних ситуаціях звязаних з напругою отримав по рукам, кілька разів і по попі вже отримував. Загалом ці покарання він в серйоз не сприймає, бо йому було не боляче, а так, щоб прилякати.
Сьогодні він своєю впертістю вкрай дістав діда. Мій батько не звик, що дитина може отак не слухати зауваження （якщо син вирішив проіхатися велосипедом в грядці куплених черенків хризантем, то йому 3 дорослі людини вслід кричать не ідь, а він поки не доіде до кінця і не зреагує. Ну такий він у мене）
Я була дитиною слухняною, за найменше непослухання був зі сторони батьків крик такий, що я боялася його, як вогню, і не доводила до краів. Мене ніколи не били. Але крику я дуже боялася і плакала. У батька все життя проблеми з алкоголем, кодували його з молоду, вистачало коли на пару місяців, коли на 10 років. Останні 3 роки, після смерті бабусі, в запоі батько часто уходить,мама рятує, знову лікує. Коли не п´є чудовий чоловік, хозяін, батько і дідусь. Коли п´є, то нема життя нікому.....
За ці останні роки особливо нервовий, просто загорається як спічка.
Зайвий раз не чіпаємо.
І от ввечері син не слухався, кілька разів попросили і я, і дідусь, щоб він перестав.
І я чую із сусідньоі кімнати ляпас, такий серйозний хлопок. Він вдарив мого п´ятирічного сина по лиці. Він дуже плакав, ляпас був серйозний. Плакала і я. Він не стримався, але вже по попі б дав, щоб прилякать, не по лиці ж.
Дідусь звичайно сам зрозумів, що погарячкував, але пробачення не попросив. Закрився в кімнаті.
А я реву. Завтра по плану ввечері збиралися додому, навіть не знаю як цілий день себе поводить з батьком.
Як це боляче, коли твою дитину вдарили. Я вперше відчула цей біль всім серцем. Не зможу простити батька. Не було там взагалі такоі ситуаціі, за яку хоч якось треба було бити. Можливо, накричати, віддьоргнути грубо, всадити силком, але не бити, тим паче по лиці.
Ридаю.....
Я дуже люблю батьків, вони для мене зробили все можливе. Люблять моіх дітей, синам 5 і 3 майже. Ми навідуємо іх кілька разів на місяць по 2-7 днів, вони нас ждуть і любязно приймають, просять приіхати. Батьки живуть у селі, діти, особливо старший, люблять сюди іздити. Ми ходимо до озера і годуємо качечок, в лісочку є майданчик, ціле пасовище козочок, вони люблять спостерігати. Дідусь тримає курочок і разом з онуками сідають чистити кукурудзу і це вони дуже люблять. В селі багато завжди роботи, у батьків бізнес на землі своіми руками. Дуже втомлюються, стараюся допомогти чим можу, поки гостюємо. Сьогодні багато допомагала я мамі, дідусь пів дня провів з дітьми. Він не звикший до такого шуму гаму, коли ім треба 20 разів сказати, аж поки не перейдеш на крик, щоб вони не брали ножів, чи не сунули руки в трактор, чи вийшли з калюжі, чи не топтали грядку і тд. Старший особливо впертий （в чоловіковій сім´і це сімейна риса, а він і зовні, і характером в той бік）. Борюсь, як можу. Зламати його не виходить. Проводимо багато бесід, обмежуємо мультики за непослухання, ставимо у куток, в критичних ситуаціях звязаних з напругою отримав по рукам, кілька разів і по попі вже отримував. Загалом ці покарання він в серйоз не сприймає, бо йому було не боляче, а так, щоб прилякати.
Сьогодні він своєю впертістю вкрай дістав діда. Мій батько не звик, що дитина може отак не слухати зауваження （якщо син вирішив проіхатися велосипедом в грядці куплених черенків хризантем, то йому 3 дорослі людини вслід кричать не ідь, а він поки не доіде до кінця і не зреагує. Ну такий він у мене）
Я була дитиною слухняною, за найменше непослухання був зі сторони батьків крик такий, що я боялася його, як вогню, і не доводила до краів. Мене ніколи не били. Але крику я дуже боялася і плакала. У батька все життя проблеми з алкоголем, кодували його з молоду, вистачало коли на пару місяців, коли на 10 років. Останні 3 роки, після смерті бабусі, в запоі батько часто уходить,мама рятує, знову лікує. Коли не п´є чудовий чоловік, хозяін, батько і дідусь. Коли п´є, то нема життя нікому.....
За ці останні роки особливо нервовий, просто загорається як спічка.
Зайвий раз не чіпаємо.
І от ввечері син не слухався, кілька разів попросили і я, і дідусь, щоб він перестав.
І я чую із сусідньоі кімнати ляпас, такий серйозний хлопок. Він вдарив мого п´ятирічного сина по лиці. Він дуже плакав, ляпас був серйозний. Плакала і я. Він не стримався, але вже по попі б дав, щоб прилякать, не по лиці ж.
Дідусь звичайно сам зрозумів, що погарячкував, але пробачення не попросив. Закрився в кімнаті.
А я реву. Завтра по плану ввечері збиралися додому, навіть не знаю як цілий день себе поводить з батьком.
Як це боляче, коли твою дитину вдарили. Я вперше відчула цей біль всім серцем. Не зможу простити батька. Не було там взагалі такоі ситуаціі, за яку хоч якось треба було бити. Можливо, накричати, віддьоргнути грубо, всадити силком, але не бити, тим паче по лиці.
Ридаю.....
показать весь текст
1020
0
Так, побачила. Занадто довгий текст в дужках. Перша дужка ’загубилась’.
Тому й бачиться людям смайл. Бо в інтернеті та чатах дужки використовуються як смайли.
Тому й бачиться людям смайл. Бо в інтернеті та чатах дужки використовуються як смайли.
Автор, простите, но у вас невоспитанный избалованный мальчик, не имеющий уважения к старшим. В школе будет у вас проблемы с дисциплиной (но для вас, скорее, учитель будет виноват). Это полностью ваша вина, а не ’такой он родился’. Вас он глубоко имеет ввиду, это уже понятно. А отца он тоже не слушает?
Мне стыдно и помню до сих пор, но уже в год по попе моя получила, хотя провины и не было особо. Я потом обняла ее , рыдала, но мои дети послушные, знают, что люблю их. И бывало по попе слегка могли получить, но все в очень маленьком возрасте. Вам главное с ребенком поговорить, а лучше деду. Прийти сесть и объяснить, почему ударил и сказать, что любит и так далее. Поговорить надо. А то Вы своим поведением можете ещё больше напугать
Глупость все это такая. Детей били ВСЕГДА, только послдение лет 30-40 мода на вседозволенность. В педагогике даже термин такой есть ребенкоцентризм.
Чего автор ревет белугой вообще непонятно - избалованных и невоспитаных отпрысков воспитывали в сотни раз куда более строго на протяжении веокв, все норм. А тут прям пол страницы истерического текста всего лишь из-за одного ляпаса - бабка плачет, мамака плчет, жучка плачет... Дурдом....
Чего автор ревет белугой вообще непонятно - избалованных и невоспитаных отпрысков воспитывали в сотни раз куда более строго на протяжении веокв, все норм. А тут прям пол страницы истерического текста всего лишь из-за одного ляпаса - бабка плачет, мамака плчет, жучка плачет... Дурдом....
Спасибо, что столько времени потратили и описали, все действительно так и само тяжёлое первые годы именно в воспитании и настойчивости, учении, что можно и нельзя. Это трудно, но зато потом после 3-5 лет уже легко.
Без стьобу - дитина, як пішла в садок, то з того часу попу сама і витирає. Це 3, ну зовсім крайній варіант 4 роки. Нехай спочатку в неї це не на 100 відсотків виходить, є вологі серветки і т.п.
Чи ви думаєте, що у групі це робить вихователька?
Чи ви думаєте, що у групі це робить вихователька?
Вы недоговариваете за что ударил его дед? Не верю, что просто так сидели в комнате и он ударил. И еще одно, как ваш сын проехал по грядкам на велосипеде, наказание какое то было или поехал по другим грядкам дальше?
Если бы мой пятилетка по грядкам прокатился..ух..захватила бы с тем велосипедом и такой подсрачник бы дала...я злая мама.У меня трое.И если каждому в попу дуть то они меня сьедят
Я бы на своего отца наехала конкретно. Я понимаю,что у вас ребенок супер гиперактивный,но ваша вина,что он невменяемый (проехаться по грядке хризантем,когда все кричат остановись - это такой крик о привлечении внимания!...). У меня тоже растет такой же ребенок. Удар по лицу - это во-первых,больно, во-вторых это крайняя степень унижения. Вам решать как быть дальше. Судя по всему, ребенка вы никак после этого не защитили(ваши слезы не в счёт), и этим вы даёте понять,что ребенок вам не нужен и вы не способны его защитить. Почему он должен вас слушаться,если вам все равно плевать. Любой может вот так подойти и повоспитыаать. Кстати, это и папин косяк, именно папа должен показать границы своему сыну .
Мыслить и делать выводы можно и нужно на основе не только чувств, но и знаний. Это очень помогает в жизни, знаете ли )) Не думаю, что вы хотели бы, чтобы вас или вашего ребенка лечила врач на основе исключительно чувств или интуиции. Поэтому мы и получаем соответствующее образование, а дальше стараемся совершенствовать свои знания всю жизнь, поскольку наука (в том числе и психотерапия) не стоят на месте.
Странно, что я должна объяснять такие базовые вещи.
Странно, что я должна объяснять такие базовые вещи.
Прямо трагедия случилась и не знаете как общаться с дедом... Если вы не смогли воспитать ребенка, это ваша вина, я не оправдываю деда, я бы тоже вспылила, но конец света от этого не произошел! Тем более дед сам все понял. Думаю больше такого не повторится.
Ответ дляКаРаКаТиЦа
А баба-ідіотка не могла почекати з консервацією, треба було ризикувати здоров´ям дитини
Нет, што вы. Когда великовозрастные дети, нарожав детей и не будучи в силах/желании с ними справиться, сбрасывают на всё лето родителям в селе или на даче, бабушке, вырастившей уже своих, надо бросить всё - консервировать, пропалывать клубнику, ходить в туалет, пить чай, дышать громко рядом..... Надо сесть с деточкой, достать фломастеры и занимать только её сутками, пока мамка с папкой не соизволят сами заняться своим ребенком.
автор, очень вам сочувствую, но вы уже наверное поняли - трагедии не случилось, успокойтесь.
Вы растите сыновей, в этом много всего. Вы мягкая и неконфликтная, поэтому мама ’растит’ сина до 3 лет, а дальше уже в основном отец (или тот, кто его замещает). Мальчикам нужна дисциплина, что бы сейчас не рассказывали. Это лучше для них, даже если иногда приходится получать пощещины.
Не всем в обязательном порядке нужны физ. наказания, но чем сильнее характер, тем жестче нужна дисциплина, иначе вырастет , простите, немножко монст, с которым уже никто не справится. И рыдать уже тогда будете все и по делу.
Для мальчика это хороший мужской урок, дайте ему понять, что это не трагедия - это урок, и он обязан его усвоить.
Все будет у вас хорошо. Привлекайте папу мальчика, не тяните все это на себе, тем более ни характера, ни нервов у вас на это нет.
Вы растите сыновей, в этом много всего. Вы мягкая и неконфликтная, поэтому мама ’растит’ сина до 3 лет, а дальше уже в основном отец (или тот, кто его замещает). Мальчикам нужна дисциплина, что бы сейчас не рассказывали. Это лучше для них, даже если иногда приходится получать пощещины.
Не всем в обязательном порядке нужны физ. наказания, но чем сильнее характер, тем жестче нужна дисциплина, иначе вырастет , простите, немножко монст, с которым уже никто не справится. И рыдать уже тогда будете все и по делу.
Для мальчика это хороший мужской урок, дайте ему понять, что это не трагедия - это урок, и он обязан его усвоить.
Все будет у вас хорошо. Привлекайте папу мальчика, не тяните все это на себе, тем более ни характера, ни нервов у вас на это нет.
Мене в житті лупили конкретно тільки один раз - вперлася як баран, довела батьків, я зовсім не ображалася на батьків. мені було років 12. Нуі пару раз маму доводила, вже трошки старша була, помню вийшли з універмагу, я щось бубню, бубню, мама розвертається і ляпс. Який мужик шов, каже - Женщина. это не метод. Але я реально була противна в цьому віці, в дитинстві то слухалася. Тому я розумію як може вивести із себе противне дитя, нічого страшного немає,.
Советы психологов приводят к тому, что психологи никогда не останутся без заработка. Не надо слепо всему следовать. А по теме, если вы не будете воспитывать сына, вам еще ни раз придется плакать из-а пощечин.
Простите,автор, что напишу не то,что вам будет приятно прочесть. Вы такую истерику устроили, по сути, из-за ерунды. Ну ничего же не случилось с ребенком вашим. Живой и здоровый. И ляпас ему дали не просто так, вашему деду не просто ж так в голову надуло. Терпел наверно выходки и другие, вот и терпение лопнуло. А вот минус, который вы можете исправить - добавить в себе уважения к старшим. Вы деда уже по всякому чехвостите. Не стыдно? Он поступил по-мужски. Не так как вы, по советам психологов, как вы писали в одном комменте.И будь вы умнее, вы бы не ждали от него извинений, а приняли бы ситуацию и успокоили ребенка и сами бы успокоились. Нет, вы раздуваете и нагнетаете. Вот, уже советчица на ушах. И зачем вам комментарии, вы и тут спорите со всеми,кто вам пишет не то,что ВАМ нужно. Воспитывали вас не очень наверно хорошо,что весь сор из своей избы вынесли и людям показали. Интересно,как ваш поступок можно оценить, в сравнении с проступком деда? Не взвешивали? Мне кажется, ваш почернее будет.
Так само як ви не чуєте, що вам говорять. Виховання можливе без ляпасів, просто ви не вмієте виховувати своїх дітей. Це не повністю ваша провина, зважаючи на сім´ю, але це повністю ваша відповідальність. Їдьте до міста і шукайте саме дитячого психолога, якого будете чути і вам буде не дуже приємно з ним працювати. Це критерій вашого правильного вибору. У вашому подружжі є також проблемки, ви безвідповідальна, а тато дітей ще й свою відповідальність вам перекидає. Шкода, що ви не усвідомлюєте масштабів проблеми. Діти - це індикатор проблем дорослих. Це не крилата фраза, це відображення вашого психічного і психологічного благополуччя
судя по всему ребенок поймет что кроме его личного ’ХАЧУ’, существует желания других, а также еще нормы и правила поведения - и за их несоблюдение будет ’бо-бо’. От чего защищать ребенка? От его ужасающе избалованного поведения?
Дедулю благодарить нужно - хоть он один наглого юнца на место поставил, пока мамки--бабки- няньки руки заламывают-слезы льют и находят отправдания гадким выходкам невоспитанного ребенка.
Дедулю благодарить нужно - хоть он один наглого юнца на место поставил, пока мамки--бабки- няньки руки заламывают-слезы льют и находят отправдания гадким выходкам невоспитанного ребенка.
штука в тому, що мама мала б не допустити таку поведінку, а якби дід таки був неадекватом, то так, захистити дитину її святий обов´язок. Але вона стресує сама, наче це її вдарили, а не дитину 5 років. І вона так робить на кожну ситуацію. Розуміє, що щось не так, а що її межі порушують, то нічого. Вона вміє покричати і поплакати. Ляпас ляпасом, але в мами як особистості нема меж. Того і діти ходять творять, що хочуть. Вони не вміють їх бачити, тому й хризантеми топчуть
От молодець, ще й підкріпили таку хамську некеровану поведінку.
Сил вам, скоро знадобиться дууууже багато.
Сил вам, скоро знадобиться дууууже багато.
Дед и так долго себя сдерживал, давно надо было неадеквата- шалунишку поставить на место.
Деду браво !!!
Деду браво !!!
Ну, то есть, неврология не виновата вообще. Просто он вас ни во что не ставит, вы с мужем для него не то что не авторитет, а ничто и никто, ну разве что обслуживающий персонал.
Может, дело в том, что в садике в нём видят человека пяти лет, а не усюпуську трёхлетнюю наравне с младшим братом, и не предполагают, что он будет вести себя по-идиотски и ’це просто впертий характер’? Не думали? Полезная штука - думать. Вместо завывать часами.
Может, дело в том, что в садике в нём видят человека пяти лет, а не усюпуську трёхлетнюю наравне с младшим братом, и не предполагают, что он будет вести себя по-идиотски и ’це просто впертий характер’? Не думали? Полезная штука - думать. Вместо завывать часами.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу