Дайте подумать• 29 августа 2019
Угадай украинское слово, значение
Давайте поиграем.
Надо написать редкое слово (CAPS LOCK), будем угадывать что оно означает. Обязательно писать где услышали это слово
при ответе обязательно цитировать, желательно прикреплять фото
слово №1 "КАМІЗЕЛЬКА" (Житомирська обл.)
Надо написать редкое слово (CAPS LOCK), будем угадывать что оно означает. Обязательно писать где услышали это слово
при ответе обязательно цитировать, желательно прикреплять фото
слово №1 "КАМІЗЕЛЬКА" (Житомирська обл.)
показать весь текст
Молчавочка• 30 августа 2019
Ответ дляЯжемать Мне можно
Отже, ПОДУШЕРОК в Галицькому районі Івано-Франківщини, так називають невелику прибудову до споруди, де тримають сільськогосподарський реманент і різне барахло))) типу невеличкої комори
Надо же, у нас в Черкасской обл. это называют торшник.
Из этой же области САПЕТКА
Из этой же области САПЕТКА
Яжемать Мне можно• 30 августа 2019
Ответ дляГидроусилитель руля
Усе своє дитинство заздрила дітям в кого ’баба в селі’, казала батькам : ’Усі нормальні діти їдуть до баби в село, а ви мене на море везете’ :)))
Виросла, побудували собі дачу, але не посеред села, а вище над селом, у лісі.
Але таких назв не знаю :)
Виросла, побудували собі дачу, але не посеред села, а вище над селом, у лісі.
Але таких назв не знаю :)
думаю, зараз і такого як подушерок вже не будують) все цивілізовано) то колись будували, а потім ще прибудовували
Яжемать Мне можно• 30 августа 2019
Ответ дляМолчавочка
Надо же, у нас в Черкасской обл. это называют торшник.
Из этой же области САПЕТКА
Из этой же области САПЕТКА
теж ніколи б не здогадалась значення цих слів))) що не край, то звичай))
Гидроусилитель руля• 30 августа 2019
Ответ дляКарамбОлька
А как на украинский переводится: фрас би тя побив и шляк би те трафив?
Не усну))) у меня есть догадка, но интересно так это или нет)))
Не усну))) у меня есть догадка, но интересно так это или нет)))
Ось цікава стаття
Як і тепер, у старі часи нечистий був одним із головних ’персонажів’ народних лайок. Однак, щоб, заваруй Боже, не накликати його на себе, навіть лаючись, люди уникали називати його на ім´я, особливо в хаті та ще при святих образах. Натомість, про нього говорили ’тот, препав бы!’, ’антихрист’ або ’анціяш’, ’рогатий’, ’сатана’, ’щезник’ і т.д. В селі Цуцилів на прикарпатській Гуцульщині авторові цього матеріалу на початку 1990-х люди розповідали про одну хату на околиці, що її вже кілька разів перепродували, та ніхто в ній не може жити, бо там живе ’малий’.
Крім того, говорили, наприклад: ’Анціяш бы тя не вхопив!’, не просто остерігаючись називати нечисту силу на ім´я, але й боячись вимовити власне сам прокльон, щоб він не впав на того, хто його промовляє.
Оберігаючись від нечистого та від злих людей-ворожбитів, на Верховині хрестилися, кажучи: ’Осцина бы ´му!’, ’Цураха бы ´му!’ Останній вислів, до речі, дуже давній; він споріднений з дохристиянськими заклинаннями-оберегами типу ’Цур(ь) та пек йому!’
Чи не найпопулярнішою та найколоритнішою закарпатською лайкою був і зараз лишаєтьсяфрас. Тепер це слово також уживають у значенні ’чорт’, хоча раніше воно означало страшну хворобу, частіше епілепсію (казали – ’Фрас ´му є!’, якщо хтось так злостився, що аж слина текла з рота) або божевілля. Можливо, слово це споріднене зі словом франца, що означало ’французьку хворобу’, сифіліс. Тож, бажаючи комусь щось зле, казали: ’Фрас бы ´тти быв!’ А про жінку, що метушиться, мов дзиґа, говорили: ’Крутиться, як фрасова каріка!’
Лихослів´ям наші предки найчастіше накликали на співрозмовника саме страшну хворобу. Згадаймо: ’Ґута бы тя вбила!’ (’ґута’ – нагла смерть від мозкової кровотечі), ’Ґалиба бы тя з´їла!’ (’ґалиба’ – халепа, клопіт), ’Бери тя невоя!’ (’невоя’, походить від ’неволя’ – біда, злидні, а також, оригінально, знову ж – епілепсія; звідси ж – ’неволяшний’), ’Іди до фени!’ (’фена’ – виразка, гнійник; цікаво, що в чеській та словацькій мовах слово fena означає ’сука’).
Означені вислови були поширені також і в інших мовах карпатського реґіону – словацькій, угорській, румунській.
Якщо ж, не дай Боже, прокльон ’спрацьовував’ і людина помирала, то казали: ’Стався ´мукáмпец-доловрес!’ (де ’кампец’ з їдиш – кінець, гаплик, а ’dolores’– це вже з латини – біль, горе, печаль, страждання), тобто ’кінець стражданням’. Цей вислів уже, звичайно, не був лайливим, а радше висловом співчуття.
А ще – спільне для всіх мов карпатського ареалу ’Шляк би тя трафив!’ (чи не найпоширеніша лайка в Галичині, Польщі; побутує також у словацькій мові; оригінально ж на їдиш та по-німецьки мові також означає: ’Щоб тебе параліч/удар побив!’)
Первинне значення ’апоплектичний удар, параліч, інсульт’ має і популярне українське ’грець’, хоча у висловах ’Хай йому грець!’, ’Якого грецця тут робиш?’ тощо це слово також уживається в значенні ’чорт’.
Говорячи про використання назв хвороб у західноукраїнських прокльонах, згадаємо й галицьку ’холєру’: пам´ятаю, як на вокзалі в Ризі я легко знайшов потяг до Львова, саме почувши оту холєру, що її вигукували галичани, стоячи на пероні.
У Міжгірському чи Тячівському районах добре знають повітрулю – чарівну істоту, що вміє літати. А в недалеких звідти українських селах Мараморощини (Румунія) ’повітрулею’ називали сильний вітер і, знову ж таки, хворобу – вітряну віспу.
Коли дорослі сердились на дітей і казали: ’Роздеру тя, ги Гамана!’, то навряд чи задумувались, що Гаман (Аман) цей – лиходій, який хотів колись занапастити єврейський народ, і євреї до цього часу мають свято Пурим у пам´ять про своє спасіння від знищення. А ще любили казати: ’Роздеру тя, ги жабу!’, ’Роздеру тя на шкумаття!’
Погрожуючи, говорили: ’Доб´ю тя на кал!’, тобто ’на болото, грязь’, ’на ніщо’.
Були й менш злостиві вислови, як, наприклад: ’Іди у маттерину халамайду!’ (донедавна на Мараморощині халамантям називали старий єврейський одяг; чи не звідси – хламида?), ’Ти, дуня з трудоднями!’ (тут на радянський вислів, відомий в багатьох реґіонах колишнього СРСР, на Закарпатті, можливо, наклалось старе слово дуня – те саме, що і, перепрошую, закарпатська гузиця, чи польсько-галицька дупа), чи – коли згадували про якусь дурницю, то казали, зневажливо махнувши рукою, що це – ’пессій омах’ або ’песся гойдиця’... Тут уже фігурували, статеві органи, відповідно, пса чи суки.
Якщо хтось просив надто багато, то його під´юджували, кажучи: ’А небо і бурґи бы´сь не хóтів?’
А ще, коли хтось занадто вже набридав, то казали йому: ’Не онадж ´ня!’ Тут ’найсмачнішим’ є саме дієслово ’онаджити’ або ’унаджити’, яким узагалі можна замінити будь-яке інше дієслово. Дуже часто воно використовувалось як евфемізм до лайливих дієслів. До речі, є й споріднений із цим дієсловом іменник уного або ониєнь, який міг означати теж усе що завгодно (на кшталт ’оце саме’).
отсюда
Як і тепер, у старі часи нечистий був одним із головних ’персонажів’ народних лайок. Однак, щоб, заваруй Боже, не накликати його на себе, навіть лаючись, люди уникали називати його на ім´я, особливо в хаті та ще при святих образах. Натомість, про нього говорили ’тот, препав бы!’, ’антихрист’ або ’анціяш’, ’рогатий’, ’сатана’, ’щезник’ і т.д. В селі Цуцилів на прикарпатській Гуцульщині авторові цього матеріалу на початку 1990-х люди розповідали про одну хату на околиці, що її вже кілька разів перепродували, та ніхто в ній не може жити, бо там живе ’малий’.
Крім того, говорили, наприклад: ’Анціяш бы тя не вхопив!’, не просто остерігаючись називати нечисту силу на ім´я, але й боячись вимовити власне сам прокльон, щоб він не впав на того, хто його промовляє.
Оберігаючись від нечистого та від злих людей-ворожбитів, на Верховині хрестилися, кажучи: ’Осцина бы ´му!’, ’Цураха бы ´му!’ Останній вислів, до речі, дуже давній; він споріднений з дохристиянськими заклинаннями-оберегами типу ’Цур(ь) та пек йому!’
Чи не найпопулярнішою та найколоритнішою закарпатською лайкою був і зараз лишаєтьсяфрас. Тепер це слово також уживають у значенні ’чорт’, хоча раніше воно означало страшну хворобу, частіше епілепсію (казали – ’Фрас ´му є!’, якщо хтось так злостився, що аж слина текла з рота) або божевілля. Можливо, слово це споріднене зі словом франца, що означало ’французьку хворобу’, сифіліс. Тож, бажаючи комусь щось зле, казали: ’Фрас бы ´тти быв!’ А про жінку, що метушиться, мов дзиґа, говорили: ’Крутиться, як фрасова каріка!’
Лихослів´ям наші предки найчастіше накликали на співрозмовника саме страшну хворобу. Згадаймо: ’Ґута бы тя вбила!’ (’ґута’ – нагла смерть від мозкової кровотечі), ’Ґалиба бы тя з´їла!’ (’ґалиба’ – халепа, клопіт), ’Бери тя невоя!’ (’невоя’, походить від ’неволя’ – біда, злидні, а також, оригінально, знову ж – епілепсія; звідси ж – ’неволяшний’), ’Іди до фени!’ (’фена’ – виразка, гнійник; цікаво, що в чеській та словацькій мовах слово fena означає ’сука’).
Означені вислови були поширені також і в інших мовах карпатського реґіону – словацькій, угорській, румунській.
Якщо ж, не дай Боже, прокльон ’спрацьовував’ і людина помирала, то казали: ’Стався ´мукáмпец-доловрес!’ (де ’кампец’ з їдиш – кінець, гаплик, а ’dolores’– це вже з латини – біль, горе, печаль, страждання), тобто ’кінець стражданням’. Цей вислів уже, звичайно, не був лайливим, а радше висловом співчуття.
А ще – спільне для всіх мов карпатського ареалу ’Шляк би тя трафив!’ (чи не найпоширеніша лайка в Галичині, Польщі; побутує також у словацькій мові; оригінально ж на їдиш та по-німецьки мові також означає: ’Щоб тебе параліч/удар побив!’)
Первинне значення ’апоплектичний удар, параліч, інсульт’ має і популярне українське ’грець’, хоча у висловах ’Хай йому грець!’, ’Якого грецця тут робиш?’ тощо це слово також уживається в значенні ’чорт’.
Говорячи про використання назв хвороб у західноукраїнських прокльонах, згадаємо й галицьку ’холєру’: пам´ятаю, як на вокзалі в Ризі я легко знайшов потяг до Львова, саме почувши оту холєру, що її вигукували галичани, стоячи на пероні.
У Міжгірському чи Тячівському районах добре знають повітрулю – чарівну істоту, що вміє літати. А в недалеких звідти українських селах Мараморощини (Румунія) ’повітрулею’ називали сильний вітер і, знову ж таки, хворобу – вітряну віспу.
Коли дорослі сердились на дітей і казали: ’Роздеру тя, ги Гамана!’, то навряд чи задумувались, що Гаман (Аман) цей – лиходій, який хотів колись занапастити єврейський народ, і євреї до цього часу мають свято Пурим у пам´ять про своє спасіння від знищення. А ще любили казати: ’Роздеру тя, ги жабу!’, ’Роздеру тя на шкумаття!’
Погрожуючи, говорили: ’Доб´ю тя на кал!’, тобто ’на болото, грязь’, ’на ніщо’.
Були й менш злостиві вислови, як, наприклад: ’Іди у маттерину халамайду!’ (донедавна на Мараморощині халамантям називали старий єврейський одяг; чи не звідси – хламида?), ’Ти, дуня з трудоднями!’ (тут на радянський вислів, відомий в багатьох реґіонах колишнього СРСР, на Закарпатті, можливо, наклалось старе слово дуня – те саме, що і, перепрошую, закарпатська гузиця, чи польсько-галицька дупа), чи – коли згадували про якусь дурницю, то казали, зневажливо махнувши рукою, що це – ’пессій омах’ або ’песся гойдиця’... Тут уже фігурували, статеві органи, відповідно, пса чи суки.
Якщо хтось просив надто багато, то його під´юджували, кажучи: ’А небо і бурґи бы´сь не хóтів?’
А ще, коли хтось занадто вже набридав, то казали йому: ’Не онадж ´ня!’ Тут ’найсмачнішим’ є саме дієслово ’онаджити’ або ’унаджити’, яким узагалі можна замінити будь-яке інше дієслово. Дуже часто воно використовувалось як евфемізм до лайливих дієслів. До речі, є й споріднений із цим дієсловом іменник уного або ониєнь, який міг означати теж усе що завгодно (на кшталт ’оце саме’).
отсюда
КарамбОлька• 30 августа 2019
Ответ дляГидроусилитель руля
Ось цікава стаття
Як і тепер, у старі часи нечистий був одним із головних ’персонажів’ народних лайок. Однак, щоб, заваруй Боже, не накликати його на себе, навіть лаючись, люди уникали називати його на ім´я, особливо в хаті та ще при святих образах. Натомість, про нього говорили ’тот, препав бы!’, ’антихрист’ або ’анціяш’, ’рогатий’, ’сатана’, ’щезник’ і т.д. В селі Цуцилів на прикарпатській Гуцульщині авторові цього матеріалу на початку 1990-х люди розповідали про одну хату на околиці, що її вже кілька разів перепродували, та ніхто в ній не може жити, бо там живе ’малий’.
Крім того, говорили, наприклад: ’Анціяш бы тя не вхопив!’, не просто остерігаючись називати нечисту силу на ім´я, але й боячись вимовити власне сам прокльон, щоб він не впав на того, хто його промовляє.
Оберігаючись від нечистого та від злих людей-ворожбитів, на Верховині хрестилися, кажучи: ’Осцина бы ´му!’, ’Цураха бы ´му!’ Останній вислів, до речі, дуже давній; він споріднений з дохристиянськими заклинаннями-оберегами типу ’Цур(ь) та пек йому!’
Чи не найпопулярнішою та найколоритнішою закарпатською лайкою був і зараз лишаєтьсяфрас. Тепер це слово також уживають у значенні ’чорт’, хоча раніше воно означало страшну хворобу, частіше епілепсію (казали – ’Фрас ´му є!’, якщо хтось так злостився, що аж слина текла з рота) або божевілля. Можливо, слово це споріднене зі словом франца, що означало ’французьку хворобу’, сифіліс. Тож, бажаючи комусь щось зле, казали: ’Фрас бы ´тти быв!’ А про жінку, що метушиться, мов дзиґа, говорили: ’Крутиться, як фрасова каріка!’
Лихослів´ям наші предки найчастіше накликали на співрозмовника саме страшну хворобу. Згадаймо: ’Ґута бы тя вбила!’ (’ґута’ – нагла смерть від мозкової кровотечі), ’Ґалиба бы тя з´їла!’ (’ґалиба’ – халепа, клопіт), ’Бери тя невоя!’ (’невоя’, походить від ’неволя’ – біда, злидні, а також, оригінально, знову ж – епілепсія; звідси ж – ’неволяшний’), ’Іди до фени!’ (’фена’ – виразка, гнійник; цікаво, що в чеській та словацькій мовах слово fena означає ’сука’).
Означені вислови були поширені також і в інших мовах карпатського реґіону – словацькій, угорській, румунській.
Якщо ж, не дай Боже, прокльон ’спрацьовував’ і людина помирала, то казали: ’Стався ´мукáмпец-доловрес!’ (де ’кампец’ з їдиш – кінець, гаплик, а ’dolores’– це вже з латини – біль, горе, печаль, страждання), тобто ’кінець стражданням’. Цей вислів уже, звичайно, не був лайливим, а радше висловом співчуття.
А ще – спільне для всіх мов карпатського ареалу ’Шляк би тя трафив!’ (чи не найпоширеніша лайка в Галичині, Польщі; побутує також у словацькій мові; оригінально ж на їдиш та по-німецьки мові також означає: ’Щоб тебе параліч/удар побив!’)
Первинне значення ’апоплектичний удар, параліч, інсульт’ має і популярне українське ’грець’, хоча у висловах ’Хай йому грець!’, ’Якого грецця тут робиш?’ тощо це слово також уживається в значенні ’чорт’.
Говорячи про використання назв хвороб у західноукраїнських прокльонах, згадаємо й галицьку ’холєру’: пам´ятаю, як на вокзалі в Ризі я легко знайшов потяг до Львова, саме почувши оту холєру, що її вигукували галичани, стоячи на пероні.
У Міжгірському чи Тячівському районах добре знають повітрулю – чарівну істоту, що вміє літати. А в недалеких звідти українських селах Мараморощини (Румунія) ’повітрулею’ називали сильний вітер і, знову ж таки, хворобу – вітряну віспу.
Коли дорослі сердились на дітей і казали: ’Роздеру тя, ги Гамана!’, то навряд чи задумувались, що Гаман (Аман) цей – лиходій, який хотів колись занапастити єврейський народ, і євреї до цього часу мають свято Пурим у пам´ять про своє спасіння від знищення. А ще любили казати: ’Роздеру тя, ги жабу!’, ’Роздеру тя на шкумаття!’
Погрожуючи, говорили: ’Доб´ю тя на кал!’, тобто ’на болото, грязь’, ’на ніщо’.
Були й менш злостиві вислови, як, наприклад: ’Іди у маттерину халамайду!’ (донедавна на Мараморощині халамантям називали старий єврейський одяг; чи не звідси – хламида?), ’Ти, дуня з трудоднями!’ (тут на радянський вислів, відомий в багатьох реґіонах колишнього СРСР, на Закарпатті, можливо, наклалось старе слово дуня – те саме, що і, перепрошую, закарпатська гузиця, чи польсько-галицька дупа), чи – коли згадували про якусь дурницю, то казали, зневажливо махнувши рукою, що це – ’пессій омах’ або ’песся гойдиця’... Тут уже фігурували, статеві органи, відповідно, пса чи суки.
Якщо хтось просив надто багато, то його під´юджували, кажучи: ’А небо і бурґи бы´сь не хóтів?’
А ще, коли хтось занадто вже набридав, то казали йому: ’Не онадж ´ня!’ Тут ’найсмачнішим’ є саме дієслово ’онаджити’ або ’унаджити’, яким узагалі можна замінити будь-яке інше дієслово. Дуже часто воно використовувалось як евфемізм до лайливих дієслів. До речі, є й споріднений із цим дієсловом іменник уного або ониєнь, який міг означати теж усе що завгодно (на кшталт ’оце саме’).
отсюда
Як і тепер, у старі часи нечистий був одним із головних ’персонажів’ народних лайок. Однак, щоб, заваруй Боже, не накликати його на себе, навіть лаючись, люди уникали називати його на ім´я, особливо в хаті та ще при святих образах. Натомість, про нього говорили ’тот, препав бы!’, ’антихрист’ або ’анціяш’, ’рогатий’, ’сатана’, ’щезник’ і т.д. В селі Цуцилів на прикарпатській Гуцульщині авторові цього матеріалу на початку 1990-х люди розповідали про одну хату на околиці, що її вже кілька разів перепродували, та ніхто в ній не може жити, бо там живе ’малий’.
Крім того, говорили, наприклад: ’Анціяш бы тя не вхопив!’, не просто остерігаючись називати нечисту силу на ім´я, але й боячись вимовити власне сам прокльон, щоб він не впав на того, хто його промовляє.
Оберігаючись від нечистого та від злих людей-ворожбитів, на Верховині хрестилися, кажучи: ’Осцина бы ´му!’, ’Цураха бы ´му!’ Останній вислів, до речі, дуже давній; він споріднений з дохристиянськими заклинаннями-оберегами типу ’Цур(ь) та пек йому!’
Чи не найпопулярнішою та найколоритнішою закарпатською лайкою був і зараз лишаєтьсяфрас. Тепер це слово також уживають у значенні ’чорт’, хоча раніше воно означало страшну хворобу, частіше епілепсію (казали – ’Фрас ´му є!’, якщо хтось так злостився, що аж слина текла з рота) або божевілля. Можливо, слово це споріднене зі словом франца, що означало ’французьку хворобу’, сифіліс. Тож, бажаючи комусь щось зле, казали: ’Фрас бы ´тти быв!’ А про жінку, що метушиться, мов дзиґа, говорили: ’Крутиться, як фрасова каріка!’
Лихослів´ям наші предки найчастіше накликали на співрозмовника саме страшну хворобу. Згадаймо: ’Ґута бы тя вбила!’ (’ґута’ – нагла смерть від мозкової кровотечі), ’Ґалиба бы тя з´їла!’ (’ґалиба’ – халепа, клопіт), ’Бери тя невоя!’ (’невоя’, походить від ’неволя’ – біда, злидні, а також, оригінально, знову ж – епілепсія; звідси ж – ’неволяшний’), ’Іди до фени!’ (’фена’ – виразка, гнійник; цікаво, що в чеській та словацькій мовах слово fena означає ’сука’).
Означені вислови були поширені також і в інших мовах карпатського реґіону – словацькій, угорській, румунській.
Якщо ж, не дай Боже, прокльон ’спрацьовував’ і людина помирала, то казали: ’Стався ´мукáмпец-доловрес!’ (де ’кампец’ з їдиш – кінець, гаплик, а ’dolores’– це вже з латини – біль, горе, печаль, страждання), тобто ’кінець стражданням’. Цей вислів уже, звичайно, не був лайливим, а радше висловом співчуття.
А ще – спільне для всіх мов карпатського ареалу ’Шляк би тя трафив!’ (чи не найпоширеніша лайка в Галичині, Польщі; побутує також у словацькій мові; оригінально ж на їдиш та по-німецьки мові також означає: ’Щоб тебе параліч/удар побив!’)
Первинне значення ’апоплектичний удар, параліч, інсульт’ має і популярне українське ’грець’, хоча у висловах ’Хай йому грець!’, ’Якого грецця тут робиш?’ тощо це слово також уживається в значенні ’чорт’.
Говорячи про використання назв хвороб у західноукраїнських прокльонах, згадаємо й галицьку ’холєру’: пам´ятаю, як на вокзалі в Ризі я легко знайшов потяг до Львова, саме почувши оту холєру, що її вигукували галичани, стоячи на пероні.
У Міжгірському чи Тячівському районах добре знають повітрулю – чарівну істоту, що вміє літати. А в недалеких звідти українських селах Мараморощини (Румунія) ’повітрулею’ називали сильний вітер і, знову ж таки, хворобу – вітряну віспу.
Коли дорослі сердились на дітей і казали: ’Роздеру тя, ги Гамана!’, то навряд чи задумувались, що Гаман (Аман) цей – лиходій, який хотів колись занапастити єврейський народ, і євреї до цього часу мають свято Пурим у пам´ять про своє спасіння від знищення. А ще любили казати: ’Роздеру тя, ги жабу!’, ’Роздеру тя на шкумаття!’
Погрожуючи, говорили: ’Доб´ю тя на кал!’, тобто ’на болото, грязь’, ’на ніщо’.
Були й менш злостиві вислови, як, наприклад: ’Іди у маттерину халамайду!’ (донедавна на Мараморощині халамантям називали старий єврейський одяг; чи не звідси – хламида?), ’Ти, дуня з трудоднями!’ (тут на радянський вислів, відомий в багатьох реґіонах колишнього СРСР, на Закарпатті, можливо, наклалось старе слово дуня – те саме, що і, перепрошую, закарпатська гузиця, чи польсько-галицька дупа), чи – коли згадували про якусь дурницю, то казали, зневажливо махнувши рукою, що це – ’пессій омах’ або ’песся гойдиця’... Тут уже фігурували, статеві органи, відповідно, пса чи суки.
Якщо хтось просив надто багато, то його під´юджували, кажучи: ’А небо і бурґи бы´сь не хóтів?’
А ще, коли хтось занадто вже набридав, то казали йому: ’Не онадж ´ня!’ Тут ’найсмачнішим’ є саме дієслово ’онаджити’ або ’унаджити’, яким узагалі можна замінити будь-яке інше дієслово. Дуже часто воно використовувалось як евфемізм до лайливих дієслів. До речі, є й споріднений із цим дієсловом іменник уного або ониєнь, який міг означати теж усе що завгодно (на кшталт ’оце саме’).
отсюда
Я её вчера нагуглила) много слов новых узнала
автор
Дайте подумать
• 30 августа 2019
Дівчата, а хто знає таку традицію ГУТАТИ на день народження? я любила)
Му ма му ма му• 30 августа 2019
Ответ дляMari_ya1709
Праздник Красная Горка (Луганск) в других регионах он назівается по другому)
Пасха
ОйЙой• 30 августа 2019
все детство провела на Украине, в селе.
Но только недавно узрела слово ЗАЗДАЛЕГИДЬ - и это шо вообще))
что означает, я уже знаю, кто может сделать разбор слова по составу?
Но только недавно узрела слово ЗАЗДАЛЕГИДЬ - и это шо вообще))
что означает, я уже знаю, кто может сделать разбор слова по составу?
автор
Дайте подумать
• 30 августа 2019
Ответ дляОйЙой
все детство провела на Украине, в селе.
Но только недавно узрела слово ЗАЗДАЛЕГИДЬ - и это шо вообще))
что означает, я уже знаю, кто может сделать разбор слова по составу?
Но только недавно узрела слово ЗАЗДАЛЕГИДЬ - и это шо вообще))
что означает, я уже знаю, кто может сделать разбор слова по составу?
заранее впрок,
заздалегідь купити картоплі на зиму
заздалегідь купити картоплі на зиму
ОйЙой• 30 августа 2019
Ответ дляДайте подумать
заранее впрок,
заздалегідь купити картоплі на зиму
заздалегідь купити картоплі на зиму
это я уже знаю, но вот части слова непонятны - где тут корень, суффикс и проч
На границе• 30 августа 2019
Ответ дляДайте подумать
Дівчата, а хто знає таку традицію ГУТАТИ на день народження? я любила)
Гутати = гойдати, підкидати
На границе• 30 августа 2019
Ответ дляПацан к успеху шел
ЖЕРДКА
Перекладина або мотузка, яка натягнута між стовпчика и. Наприклад, білизна висить на жердці.
автор
Дайте подумать
• 30 августа 2019
Ответ дляЖующаЯКонфету
А мои слова, походу, никто не знает?
катрани то акули?
автор
Дайте подумать
• 30 августа 2019
Ответ дляНа границе
Гутати = гойдати, підкидати
точно!!!!!!!!!!!!!!!
автор
Дайте подумать
• 30 августа 2019
Ответ дляok1904
ще застаріле але ще вживане(у вищій математиці в підручниках точно є)
ЛИШКИ
ЛИШКИ
остаток?
автор
Дайте подумать
• 30 августа 2019
«ГУТАТИ»
гутати. гойдати дитину-іменинника, підносячи під стелю на руках або на стільці стільки разів, скільки виповнилося років, бажаючи при цьому всіляких благ.
Приклади вживання.
’Дідусь неквапом підходить до мене, гладить теплою долонею начучмачений чубчик.
— А тепер будемо іменинника гутати!.’
гутати. гойдати дитину-іменинника, підносячи під стелю на руках або на стільці стільки разів, скільки виповнилося років, бажаючи при цьому всіляких благ.
Приклади вживання.
’Дідусь неквапом підходить до мене, гладить теплою долонею начучмачений чубчик.
— А тепер будемо іменинника гутати!.’
Кидстаффовка• 30 августа 2019
Ответ дляСеменна Семеныч
Позор, а не игра. Отгадывать слова родного языка страны в которой ты живёшь.
Да угомонитесь уже, нет таких слов в ЛИТЕРАТУРНОМ УКРАИНСКОМ языке, это суржик все, я живу на востоке, украинским отлично владею, но этих слов не знаю, нет этих слов у нас в обиходе, также как нет москальского суржика на западной, что повсемесно у нас.
автор
Дайте подумать
• 30 августа 2019
ЦЕРАТА або ЦАРАТА
вгадаєте? тільки що побачила что слово не говір, а використовується в описі на сайті
вгадаєте? тільки що побачила что слово не говір, а використовується в описі на сайті
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу