Як я так попала? Український бізнес

От знала я, знала, що не можна мені йти в українську компанію працювати. Про що я думала, на що сподівалася... Повелася на зарплату високу і білу.
Тепер не можу, прямо з душі верне:
1) там брудно. офіс як сторожова будка - тісно, холодно, незатишно.
2) там ставлення до людей - як у совку. я начальник - ти дурак. відділ кадрів хамить усім. не захотіли зробити навіть один день роботи з дому (на тиждень!), хоча скрізь епідемія, мороз, сніг, пробки, кілометрові черги на маршрутки.
3) там маркетинг - не маркетинг, а якісь економісти, сидять, копійки перелічують зранку до ночі. роблять багатокілометрові аналізи, моделюють, світу білого не бачать, а в результаті - пшик, бо у компанії немає грошей поставити товар на полиці.
крім того, весь час займаються якимсь дріб´язком, нікому не потрібним
4) тримають гігантський асортимент, теж весь час все аналізують, перелічують, а продаються з цього всього одиниці. маржа низька. дистрибьюція скромна. постійно скарги від споживачів.
5) їздити туди мені так далеко, а коли випав цей клятий сніг, то й взагалі не доберешся. треба якось домовитися, щоб мені графік змістили, бо інакше я туди взагалі не попадаю. а з таким відділом кадрів я взагалі не знаю, як і заїкнутися...

а між тим я відмовила іншим роботодавцям. не факт, що там було б краще, але зараз мені здається, що гірше як тут і бути не може. блін, ну як же ж мені не щастить завжди, це просто якийсь феномен. я ніколи там не звикну і навіть до зарплати не доживу. господи, забери мене звідси!