Сыро_Ежка• 27 октября 2021
Заклик Лікаря КОВІДного відділення
""...І кожен раз, коли ви відмовляєтесь вакцинуватись, ви відмовляєтесь нас врятувати.
Ми більше не закликаємо, мотивуємо, чи просимо.
Ми благаємо.
Вакцинуйтесь.""
""Дозвольте запросити вас на екскурсію до свого світу. Дозвольте показати. Показати, що означає бути лікарем в ковідному відділенні.
Працювати в ковідному — це втрачати здоровий глузд.
Лікарі ковідного відділення працюють по 24, 30, 48 годин. Приходять додому на півдня, а потім знову повертаються до відділення. І так тижнями, місяцями, уже й роками. І ось ми вже боремося не тільки з ковідом. Ще з панічними атаками, які приходять від думки про необхідність повернутись до відділення. З безсонням, бо чергуємо по 10 і більше діб на місяць, і після цих діб важко знову вчитись спокійно спати та усвідомлювати, що ніхто не помре під час твого сну. З депресією, бо більше не можемо. Але треба.
Працювати в ковідному — це бути самотнім.
Дні народження, весілля, свята. Цього всього для нас не існує. Бо ковід не бере перерв та вихідних. Тому ми теж. Та як можна відвідувати будь-які події, коли ти постійно боїшся когось заразити? Та як люди можуть запрошувати на будь-які події, коли постійно бояться тебе? Тому чергування заміняють лікарям життя, а персонал ковідного відділення (частково) родину.
Працювати в ковідному — це відчувати власну безсилість.
Ми приходимо до відділення аби дізнатись, що комусь із наших пацієнтів стало гірше, хтось заінтубований, хтось помер. Ми бачимо занадто багато пацієнтів, які померли ще до зупинки серцебиття. Ми бачимо занадто багато пацієнтів, яким вже не можемо допомогти. Ми бачимо занадто багато смертей. І пам’ятаємо кожну. І живемо з цією пам’яттю.
Працювати в ковідному — це ламатись.
Ламатись кожного чергування. А після — намагатись склеїти себе до купи. І знову ламатись. І знову клеїти…
Працювати в ковідному — це, врешті-решт, зламатись.
Ми чуємо у свою адресу «м’ясники, психи, вбивці». Ми відчуваємо на собі гнів та ненависть родичів пацієнтів. Ми втрачаємо глузд, родини і себе.
І кожен раз, коли ви відмовляєтесь вакцинуватись, ви відмовляєтесь нас врятувати.
Ми більше не закликаємо, мотивуємо, чи просимо.
Ми благаємо.
Вакцинуйтесь""
Автор: Уляна Кащій ()"
Ми більше не закликаємо, мотивуємо, чи просимо.
Ми благаємо.
Вакцинуйтесь.""
""Дозвольте запросити вас на екскурсію до свого світу. Дозвольте показати. Показати, що означає бути лікарем в ковідному відділенні.
Працювати в ковідному — це втрачати здоровий глузд.
Лікарі ковідного відділення працюють по 24, 30, 48 годин. Приходять додому на півдня, а потім знову повертаються до відділення. І так тижнями, місяцями, уже й роками. І ось ми вже боремося не тільки з ковідом. Ще з панічними атаками, які приходять від думки про необхідність повернутись до відділення. З безсонням, бо чергуємо по 10 і більше діб на місяць, і після цих діб важко знову вчитись спокійно спати та усвідомлювати, що ніхто не помре під час твого сну. З депресією, бо більше не можемо. Але треба.
Працювати в ковідному — це бути самотнім.
Дні народження, весілля, свята. Цього всього для нас не існує. Бо ковід не бере перерв та вихідних. Тому ми теж. Та як можна відвідувати будь-які події, коли ти постійно боїшся когось заразити? Та як люди можуть запрошувати на будь-які події, коли постійно бояться тебе? Тому чергування заміняють лікарям життя, а персонал ковідного відділення (частково) родину.
Працювати в ковідному — це відчувати власну безсилість.
Ми приходимо до відділення аби дізнатись, що комусь із наших пацієнтів стало гірше, хтось заінтубований, хтось помер. Ми бачимо занадто багато пацієнтів, які померли ще до зупинки серцебиття. Ми бачимо занадто багато пацієнтів, яким вже не можемо допомогти. Ми бачимо занадто багато смертей. І пам’ятаємо кожну. І живемо з цією пам’яттю.
Працювати в ковідному — це ламатись.
Ламатись кожного чергування. А після — намагатись склеїти себе до купи. І знову ламатись. І знову клеїти…
Працювати в ковідному — це, врешті-решт, зламатись.
Ми чуємо у свою адресу «м’ясники, психи, вбивці». Ми відчуваємо на собі гнів та ненависть родичів пацієнтів. Ми втрачаємо глузд, родини і себе.
І кожен раз, коли ви відмовляєтесь вакцинуватись, ви відмовляєтесь нас врятувати.
Ми більше не закликаємо, мотивуємо, чи просимо.
Ми благаємо.
Вакцинуйтесь""
Автор: Уляна Кащій ()"
показать весь текст
498
0
ЛЮДИ, Ви озвіріли?! Якийсь жах відбувається! Відмовити у лікуванні вакцинованим, невакцинованим!? Вважаєте це нормальні коментар та думки людини-розумної?
Я не помню такого, чтобы так врачи рвали сердца и умоляли колоться. Сколько эпидемий гриппа было и никто не заставлял
врачам некогда и незачем писать провокативные тексты в интернет. это обычная попытка хайпануть на теме. такие публикации никак не помогут, медицинские вопросы решаются в индивидуальном порядке с медиками, а не через постинг.
Бесят эти стоны врачей. В кои-то веки пришлось поработать, а не только взятки с пациентов сдирать - стоооонут. Я вакцинирована модерной, кстати.
Вы правда знаете, что такое прионы? Ваши познания слишком скудны, чтобы спорить на эту тему) Обновите информацию. Почитайте еще раз)
О, ці пафосні заклики від типа лікарів:) Це як сімейні лікарі щось виписують на папірцях-рекламних бланках (навіть не скривають шапку рекламного бланку) по типу ергоферона, афлубіна та іже з ними, це хоть не шкодить.
Але тут суми інші. І наслідки.
Але тут суми інші. І наслідки.
Ответ дляВсе знаю вдоль и поперек )
А был ли мальчик, а есть ли муж сестры
Давайте, давайте. Тут же все тролли! И ковид - мировой заговор, а в больницах никто не лежит, онивсеврут.
Есть и сестра, и ее муж. Дай бог ему здоровья и сил вытаскивать неверующих идиотов, которые когда попадают в больницу, начинают умолять, чтобы их спасли.
Есть и сестра, и ее муж. Дай бог ему здоровья и сил вытаскивать неверующих идиотов, которые когда попадают в больницу, начинают умолять, чтобы их спасли.
вот именно. толковые врачи говорят что нужно группы риска прежде всего вакцинировать: пожилых, гипертоников, диабетикв и т.д.
А вакцинируется сейчас молодежь, которая это ради свободы передвижений делает, а молодежь и так не сильно нуждается в тех изнеможденных врачах.
А вакцинируется сейчас молодежь, которая это ради свободы передвижений делает, а молодежь и так не сильно нуждается в тех изнеможденных врачах.
А Вы тоже себя мразями считаете, когда без 500-ки на больного даже не взглянете, патамушта надбавки копеечные?
Что вы мне доказывает? Не вакцинируйтесь, делайте, что хотите! Я думаю, вакцинация могла спасти мою маму. Все ваши длинные тексты мне безразличны. Вы могли вакцинироваться летом, а не ждать этого Армагеддона. Не нужно мне ничего доказывать.
ну все что вы мне говорите, вы можете сказать и себе. И про понимание текста, и про единоправильное мнение, и про пожелание.
Удачи, да
Удачи, да
Комментарии к ответу