Девушки, тему специально назвала так же как удалённую. С целью привлечь внимание всех кто может поделится своими мыслями. Снова прошу сверить информацию. Помните мой сон про бетонный потолок, закрытый 3й этаж, распахнутые окна, соседа восточной национальности, который пытался помочь. Всё сбылось. Ещё есть 2 сна.
Запрос про Украину 20.02. Видела суматоху, столпотворение на вокзалах, люди теряли в толпе детей, но их тут же подхватывали другие и и жестами показывали, что все ок, встретимся у входа. Видела большие помещения типа ангаров с кучей разбросаных вещей. Вещи чистые, новые и одежда и обувь и посуда. Но многие искали медикаменты и их не было. Это огорчало, неприятно, но не катастрофа. Ощущение хаоса, но сон светлый. Не поняла его.
Запрос 22.02 - я Украина. Стою в окном проёме разрушенного здания. На третьем этаже. Весна, зелень цветут деревья. Здание пошатывается, вот- вот рухнет. Понимаю, что мне только вниз прыгать. Внизу ровная асфальтная полщадка. На площадке разяреннный белый алабай. Рычит, хрипит, злой как демон, кровь из глаз, ждёт чтобы я прыгнула и рвать. Ощущение тупика, безысходности, панический ужас. Но кирпич уже сыпется и я делаю прыжок в пустоту. Вдруг этот прыжок превращается в полет, лечу над бешеным псом, который буквально в судоргах от ярости, не понимаю КАК могло такое чудо произойти, плачу и от счастья и от ужаса одновременно. Руками цепляюсь в ветки тополя. Обнимаю ствол, нахожусь почти на верхушке. Алабай все ещё лает, но теряет ко мне интерес, я слишком высоко. Ощущение, что случилось чудо и беда обошла стороной. Этот сон мне дарит надежду. Хочу верить, что он сбудется как и все мои сны. Молюсь. И надеюсь что кого нибудь поддержит эта информация.
Всех, кто не верит в это вот все, прошу отнестись с пониманием. Сейчас мне кажется каждая капля надежды на вес золота.
Запрос про Украину 20.02. Видела суматоху, столпотворение на вокзалах, люди теряли в толпе детей, но их тут же подхватывали другие и и жестами показывали, что все ок, встретимся у входа. Видела большие помещения типа ангаров с кучей разбросаных вещей. Вещи чистые, новые и одежда и обувь и посуда. Но многие искали медикаменты и их не было. Это огорчало, неприятно, но не катастрофа. Ощущение хаоса, но сон светлый. Не поняла его.
Запрос 22.02 - я Украина. Стою в окном проёме разрушенного здания. На третьем этаже. Весна, зелень цветут деревья. Здание пошатывается, вот- вот рухнет. Понимаю, что мне только вниз прыгать. Внизу ровная асфальтная полщадка. На площадке разяреннный белый алабай. Рычит, хрипит, злой как демон, кровь из глаз, ждёт чтобы я прыгнула и рвать. Ощущение тупика, безысходности, панический ужас. Но кирпич уже сыпется и я делаю прыжок в пустоту. Вдруг этот прыжок превращается в полет, лечу над бешеным псом, который буквально в судоргах от ярости, не понимаю КАК могло такое чудо произойти, плачу и от счастья и от ужаса одновременно. Руками цепляюсь в ветки тополя. Обнимаю ствол, нахожусь почти на верхушке. Алабай все ещё лает, но теряет ко мне интерес, я слишком высоко. Ощущение, что случилось чудо и беда обошла стороной. Этот сон мне дарит надежду. Хочу верить, что он сбудется как и все мои сны. Молюсь. И надеюсь что кого нибудь поддержит эта информация.
Всех, кто не верит в это вот все, прошу отнестись с пониманием. Сейчас мне кажется каждая капля надежды на вес золота.
показать весь текст
297
0
Без запиту самі цікаві сни, більш інформативні, важливий післясмак від сну. У вас цікаві тема, дякую що пишете далі
35 - 40 років. Струнка. Середньої довжини русяве волосся. Одягнута джинси, світла майка, поверх сорочка в клітинку. Україна, на жаль, тому що чітко бачила упаковки Жменька, що потім посіріли.
Шкода, варіант був би прекрасним
Може хтось не читав, дай Бог щоб останній раз подовжили, а головне не стріляли
Действие зоны ограничения полётов над территорией Беларуси продлено до 8 июля
Действие зоны ограничения для полётов всех типов гражданских воздушных судов (включая БЛА) на высотах от 0 до 19 800 метров на юге Беларуси продлено согласно NOTAMN O0479/22 с 10 июня по 8 июля 2022 года.
Примечательно, что в этой записке NOTAMN появилась приписка, что ограничение не распространяется на авиацию ВС РБ и Госпогранкомитета РБ. Территория зоны ограничения — не изменилась.
Напомним, последнее изменение зоны ограничения полётов произошло в 9:00 10 мая 2022 года. Запрет на полеты над южной частью Беларуси был введён 24 февраля 2022 г. с началом российского вторжения в Украину и в марте он был продлён ещё на месяц (NOTAMN O0177/22). С 11.04.2022 зона действия ограничения была значительно уменьшена и стала затрагивать только южную половину Брестской и Гомельской областей (NOTAMN O0312/22).
Именно с юга Беларуси и происходят запуски ракет по территории Украины. Всего же с начала войны с территории Беларуси по украинским городам было запущено не меньше 631 боеголовки.
Таким образом, угроза ракетных обстрелов территории Украины сохраняется как минимум еще на месяц.
Хронологию всех ракетных запусков из Беларуси смотрите тут
@Hajun_BY
Може хтось не читав, дай Бог щоб останній раз подовжили, а головне не стріляли
Действие зоны ограничения полётов над территорией Беларуси продлено до 8 июля
Действие зоны ограничения для полётов всех типов гражданских воздушных судов (включая БЛА) на высотах от 0 до 19 800 метров на юге Беларуси продлено согласно NOTAMN O0479/22 с 10 июня по 8 июля 2022 года.
Примечательно, что в этой записке NOTAMN появилась приписка, что ограничение не распространяется на авиацию ВС РБ и Госпогранкомитета РБ. Территория зоны ограничения — не изменилась.
Напомним, последнее изменение зоны ограничения полётов произошло в 9:00 10 мая 2022 года. Запрет на полеты над южной частью Беларуси был введён 24 февраля 2022 г. с началом российского вторжения в Украину и в марте он был продлён ещё на месяц (NOTAMN O0177/22). С 11.04.2022 зона действия ограничения была значительно уменьшена и стала затрагивать только южную половину Брестской и Гомельской областей (NOTAMN O0312/22).
Именно с юга Беларуси и происходят запуски ракет по территории Украины. Всего же с начала войны с территории Беларуси по украинским городам было запущено не меньше 631 боеголовки.
Таким образом, угроза ракетных обстрелов территории Украины сохраняется как минимум еще на месяц.
Хронологию всех ракетных запусков из Беларуси смотрите тут
@Hajun_BY
Ответ дляСИРЕЛИ
Мы все проданы. Украина передана и продана. 
.
Спаси Нас, Господи!
. Спаси Нас, Господи!
Я тоже этот сон поняла как продали или уже торгуются.
Я бачу трішки інше. Ніж «продана».
Голод.
Немає їжі, вона наче і є, а от до каси не візьмеш.
І прийдеться щось своє (краіни) продавати.
Наприклад заводи, міста. Які будуть відбудовувати інші краіни і вносити культуру своєї нації.
Голод.
Немає їжі, вона наче і є, а от до каси не візьмеш.
І прийдеться щось своє (краіни) продавати.
Наприклад заводи, міста. Які будуть відбудовувати інші краіни і вносити культуру своєї нації.
Та ну, не реагуйте так. Просто візьмемо до уваги. Дійсно слід трохи запастись провізією. Сірим все не стало точно. Але судячи з блимання будуть перебої як зараз з пальним. І зрозуміло, що все подорожчає. Для цього і снів не потрібно. А щодо &опи, то вона уже прямо зараз. Уявіть себе рік назад, якбт вам сказали ЩО буде наступного червня. Ми живі, здорові, ми не здались і налаштовані йти до перемоги - чого ще бажати?? Якщо ми тут на формумі - значить не все так погано!!
Я щоранку прокидаюсь і дякую Богу за ранок, за спокійну ніч, за те що живі хто мені дорогий. За підказки з небес, за те що є ви - ті хто вірять в сни, я й сама тепер в них вірю. А я панікер і песиміст знатний )).
&опа, це коли сниться до подробиць смерть батька і НІЧОГО не змінити. Я тоді зловила першу панічну атаку і тоді ж зрозуміла, що все інше &ерня і наживне.
Очевидно трохи затягнемо ремні. Ну стрункіші будемо значить. Я не вірю, що ми дозволимо комусь поряд загинути з голоду. Не вірю, що після того що ми уже пережили - дозволимо собі чи комусь здатись.
Я щоранку прокидаюсь і дякую Богу за ранок, за спокійну ніч, за те що живі хто мені дорогий. За підказки з небес, за те що є ви - ті хто вірять в сни, я й сама тепер в них вірю. А я панікер і песиміст знатний )).
&опа, це коли сниться до подробиць смерть батька і НІЧОГО не змінити. Я тоді зловила першу панічну атаку і тоді ж зрозуміла, що все інше &ерня і наживне.
Очевидно трохи затягнемо ремні. Ну стрункіші будемо значить. Я не вірю, що ми дозволимо комусь поряд загинути з голоду. Не вірю, що після того що ми уже пережили - дозволимо собі чи комусь здатись.
Так, згодна. Думаю сьогодні увесь день. По перше вона не готувалась - в магазині без гаманця, без корзини. Треба готуватись!
Потім в мене майнула думка, що якщо рухатись спритніше можна щось вхопити. Мене в цьому плані жінка трохи дратувала ’чого стоїш??’ Найголовніше, що повністю продукти не зникли. Вони рандомно мерехтіли. Яскравого було мало, але було.
Про ’ти також товар’. Мене ця фраза не дивує. Ми всі так чи інакше продаєм себе на ринку праці, знаєм які дорогі знання, яка дорога репутація. Може прийшов час зрозуміти яка дорога наша держава. Як важливо не здешевити коли йдеться про перемогу можливо.
Може помиляюсь але в мене якесь таке відчуття, що може буде йти мова піти на якісь поступки тобто ’продатися’ через проблеми з продовольчими товарами. Типу не готувалися, пустили все на самотік - тепер платіть раз їсти хочете..
Потім в мене майнула думка, що якщо рухатись спритніше можна щось вхопити. Мене в цьому плані жінка трохи дратувала ’чого стоїш??’ Найголовніше, що повністю продукти не зникли. Вони рандомно мерехтіли. Яскравого було мало, але було.
Про ’ти також товар’. Мене ця фраза не дивує. Ми всі так чи інакше продаєм себе на ринку праці, знаєм які дорогі знання, яка дорога репутація. Може прийшов час зрозуміти яка дорога наша держава. Як важливо не здешевити коли йдеться про перемогу можливо.
Може помиляюсь але в мене якесь таке відчуття, що може буде йти мова піти на якісь поступки тобто ’продатися’ через проблеми з продовольчими товарами. Типу не готувалися, пустили все на самотік - тепер платіть раз їсти хочете..
А я думаю будуть перебої з постачання з-за кордону, потрібно буде жити на всьому своєму, а це не так просто, бо навіть просто інгредієнтів для власного виробництва багато яких йде імпортних.
Чогось так подумала дивлячись на карту гаюнів і згадуючи сни автора
Але є якась впевненість що базове все буде
Чогось так подумала дивлячись на карту гаюнів і згадуючи сни автора
Але є якась впевненість що базове все буде
І те і інше ). Як у всіх інших - сниться всяке і різне. Але сни, які залишаю тут - особливі. Те, що це був сон розумієш лише після пробудження. Вони реалістичні, деталізовані, їх неможливо забути. Наче й не спала, а переживала все це насправді. От ви зараз можливо читаєте це, п´єте каву, відчуваєте її аромат, вам можливо спекотно чи прохолодно, з вікна всякі звуки вуличні, в голові плани на сьогодні. І тепер уявіть, що це сон. Через секунду ви відкриєте очі в ліжку. От таке я переживаю іноді в снах і почала записувати з початку війни. Зараз додам вчорашні два.
15.06 без запиту.⠀
1. Дівчина студентка підіймається сходами в свою аудиторію. До занять мало часу, натовп студентів також спішить, тому тіснота і метушня. Хтось смикає дівчині рюкзак, що на спині, він розкривається, речі летять вниз по сходах. Книги, косметика, гаманець, шоколадка, все.. ⠀
⠀
Оточуючі не зважають, кожен поспішає, наступають на відкриті конспекти, затоптують книги. Усім байдуже. Дівчина намагається протиснутись, нахилитись щоб взяти хоч щось, але натовп її збиває з ніг і вона падає на сходах. ⠀
⠀
Якийсь час вона то падає в натовпі то зводиться , оточуючі не реагують, ніхто не дивиться, мовчки пробігають повз.⠀
⠀
Нарешті встає, йде з пустими руками. Заходить в аудиторію, та дуже світла сонячна. Повз пробігає юнак і кидає типу ’поможеш мені ти обіцяла з завданням’. Дівчина не відповідає, старається з усіх сил не розплакатись, тримає себе в руках, йде на своє місце. Шепоче ’так, тепер ’поможу’ тобі с&ука’. Х&р я вам тепер усім поможу.’
1. Дівчина студентка підіймається сходами в свою аудиторію. До занять мало часу, натовп студентів також спішить, тому тіснота і метушня. Хтось смикає дівчині рюкзак, що на спині, він розкривається, речі летять вниз по сходах. Книги, косметика, гаманець, шоколадка, все.. ⠀
⠀
Оточуючі не зважають, кожен поспішає, наступають на відкриті конспекти, затоптують книги. Усім байдуже. Дівчина намагається протиснутись, нахилитись щоб взяти хоч щось, але натовп її збиває з ніг і вона падає на сходах. ⠀
⠀
Якийсь час вона то падає в натовпі то зводиться , оточуючі не реагують, ніхто не дивиться, мовчки пробігають повз.⠀
⠀
Нарешті встає, йде з пустими руками. Заходить в аудиторію, та дуже світла сонячна. Повз пробігає юнак і кидає типу ’поможеш мені ти обіцяла з завданням’. Дівчина не відповідає, старається з усіх сил не розплакатись, тримає себе в руках, йде на своє місце. Шепоче ’так, тепер ’поможу’ тобі с&ука’. Х&р я вам тепер усім поможу.’
15.06 без запиту⠀
2. Дівчина в університетському гардеробі. Студентів багато, не проштовхнутись. У кожного своя шафа. Відчиняє свою - та пуста. Оглядається - кожен одягається/роздягається. Не до її проблем.⠀
⠀
Вона запитує тих хто поряд - не бачили таку куртку з принтом, толстовку, шапку, ще щось.. Всі заперечують, не вступають в діалог. ⠀
⠀
Дівчина запитує голосно ’друзі можливо хтось бачить чужі речі..’, перераховує які, просить повернути. Людям байдуже. Звертається до чоловіка похилого віку, наче викладач - він каже якісь відмовки типу ’так, зараз щось придумаєм, розберемось.. а обличчя у нього типу ’блін, нах&ра мені зараз ці проблеми’. Щось їй грузить запокійливе, тікає.⠀
⠀
Вона все це також розуміє, починає втрачати контроль. Поряд з її шафою студентка щось складає. Наша починає кричати їй у вухо - БУДЬ ЛАСКА подивіться чи не має у вас сторонніх речей !! Та дивиться як на психа, відводить очі..⠀
⠀
Дівчина в нападі люті викидає чужі речі з шаф, відкриває дверцята, звуки наче щось падає розбивається. При цьому оточуючі не реагують. Вона також це розуміє і в якийсь момент пошук просто перетворюється на істерику. Вона в відчаї все те розкидає. В приміщенні купи чужого одягу, взуття, інших речей. Плаче. Градус зростає, виникає відчуття, що зараз хтось зарядить, але вона в такому відчаї, що уже всеодно. Трощить все підряд..
2. Дівчина в університетському гардеробі. Студентів багато, не проштовхнутись. У кожного своя шафа. Відчиняє свою - та пуста. Оглядається - кожен одягається/роздягається. Не до її проблем.⠀
⠀
Вона запитує тих хто поряд - не бачили таку куртку з принтом, толстовку, шапку, ще щось.. Всі заперечують, не вступають в діалог. ⠀
⠀
Дівчина запитує голосно ’друзі можливо хтось бачить чужі речі..’, перераховує які, просить повернути. Людям байдуже. Звертається до чоловіка похилого віку, наче викладач - він каже якісь відмовки типу ’так, зараз щось придумаєм, розберемось.. а обличчя у нього типу ’блін, нах&ра мені зараз ці проблеми’. Щось їй грузить запокійливе, тікає.⠀
⠀
Вона все це також розуміє, починає втрачати контроль. Поряд з її шафою студентка щось складає. Наша починає кричати їй у вухо - БУДЬ ЛАСКА подивіться чи не має у вас сторонніх речей !! Та дивиться як на психа, відводить очі..⠀
⠀
Дівчина в нападі люті викидає чужі речі з шаф, відкриває дверцята, звуки наче щось падає розбивається. При цьому оточуючі не реагують. Вона також це розуміє і в якийсь момент пошук просто перетворюється на істерику. Вона в відчаї все те розкидає. В приміщенні купи чужого одягу, взуття, інших речей. Плаче. Градус зростає, виникає відчуття, що зараз хтось зарядить, але вона в такому відчаї, що уже всеодно. Трощить все підряд..
Про відчуття. Це були сни, які коли писала наче нічого надстрашного - ні вибухів ні трагедій. Але за емоціями - все зашкалювало. Мене добу колотило.. Не можу добрати слів, бо в житті з булінгом не мала досвіду. Навпаки все житття оточена щирими людьми, завжди хтось підкаже, поможе, проведе.
⠀
Ці сни надважкі і болючі. Я прокинулась в сльозах і ридала ще добрих хвилин 20.
⠀
Найскладніше в таких снах, що за моїми відчуттями це і є реальність. Другий вимір 25 D. З усіма витікаючими і повним зануренням. І це жесть як страшно, боляче і дико коли всі від тебе відвернулись, коли всім пох&р на твою біду. Образа, злість, несправедливість накриває просто. ⠀
⠀
Навіть боюсь аналізувати. Втрата одягу, особистих речей.. Щось зовсім мене накрило якщо чесно ((.
⠀
Ці сни надважкі і болючі. Я прокинулась в сльозах і ридала ще добрих хвилин 20.
⠀
Найскладніше в таких снах, що за моїми відчуттями це і є реальність. Другий вимір 25 D. З усіма витікаючими і повним зануренням. І це жесть як страшно, боляче і дико коли всі від тебе відвернулись, коли всім пох&р на твою біду. Образа, злість, несправедливість накриває просто. ⠀
⠀
Навіть боюсь аналізувати. Втрата одягу, особистих речей.. Щось зовсім мене накрило якщо чесно ((.
Автор, а чи не можете ви у своїх снах втрутитися в розвиток подій? Підійти і заспокоїти дівчину, чи допомогти піднятися...?
Чи хоча б уві сні усвідомити, що це сон, і, насправді, все може змінитися?
Чи хоча б уві сні усвідомити, що це сон, і, насправді, все може змінитися?
Студенка шла на занятия, занятия как перспектива достатка в будущем, потеря вещей для нее важных в этом периоде жизни ( конспект, шоколадка, косметика) но не имеющих значения для будущего, неприятно и обидно но не страшно. Она пришла туда куда хотела и там много света и воздуха это хороший знак.
Потеря чего то это вроде ясно, но вот что означает крушила все вокруг не понятно. Осадок неприятный остается после обоих снов
ні. спостерігаю тільки. Втрутитись не можу, все відбувається дуже швидко, картинки міняються, різні ракурси як в кіно. Хочеш наприклад на крок підійти і через мить ти все дивишся ´з дрона´. Що це сон не розумію, в тих обставинах це реальнісь і все що відбувається - нормально.
В мене непросто осад був, а добу відходила. Її емоції були пов´язані не так з втратами, а з байдужістю оточуючих. І її настільки це ранило, що я не знаю навіть з чим це порівняти.. І навіть не до кінця розумію чому. Ну от якби мама дитину наприклад в біді залишила. Пік болю просто.
19.06 без запиту
Схоже на аквапарк чи дуже доглянутий пляж. Вода чиста, прозора, трохи зеленкувата як в річках чи озерах. На дні чистий пісок. Берегова лінія розлога, мілко. В воді бавляться багато дітей, молодь, молодих мам з дітками. Чоловіків не бачила. В воді м´ячики, іграшки. Сонце світить як ранок або перша половина дня.
Раптом на пляж виходять 5 чи 6 чоловіків в чорному камуфляжі, озброєні. Рухаються швидко на певній відстані. Одночасно заходять в воду приблизно по коліна чи глибше. Мовчки, не стріляють, не погрожують, просто заходять. Серед дітей паніка, крик вони усі тікають по водоймі глибше, там збиваються в купки. На берег вийти не можуть, бо військові відрізали туди шлях.
Я спостерігаю за мамою з дитиною, що відстала від інших, тому що намагається витягнути дитинку років 2-3 з надувного кола, де ніжками сидять і ремінцями прищеплюють. От вона злякана заплуталась щось в тих ремінцях, хоче малу витягнути і взяти на руки. Військовий нервує, стискає зброю, дивиться з ненавистю. Робить рух наче хоче ступити крок вперед і вдарити, але оглядається на своїх і наче розуміє, що ’не положено’ і стає на місце. Але обличчя таке перекошене і рухи тіла, що якби міг - біда би тій мамі з дитиною.
Схоже на аквапарк чи дуже доглянутий пляж. Вода чиста, прозора, трохи зеленкувата як в річках чи озерах. На дні чистий пісок. Берегова лінія розлога, мілко. В воді бавляться багато дітей, молодь, молодих мам з дітками. Чоловіків не бачила. В воді м´ячики, іграшки. Сонце світить як ранок або перша половина дня.
Раптом на пляж виходять 5 чи 6 чоловіків в чорному камуфляжі, озброєні. Рухаються швидко на певній відстані. Одночасно заходять в воду приблизно по коліна чи глибше. Мовчки, не стріляють, не погрожують, просто заходять. Серед дітей паніка, крик вони усі тікають по водоймі глибше, там збиваються в купки. На берег вийти не можуть, бо військові відрізали туди шлях.
Я спостерігаю за мамою з дитиною, що відстала від інших, тому що намагається витягнути дитинку років 2-3 з надувного кола, де ніжками сидять і ремінцями прищеплюють. От вона злякана заплуталась щось в тих ремінцях, хоче малу витягнути і взяти на руки. Військовий нервує, стискає зброю, дивиться з ненавистю. Робить рух наче хоче ступити крок вперед і вдарити, але оглядається на своїх і наче розуміє, що ’не положено’ і стає на місце. Але обличчя таке перекошене і рухи тіла, що якби міг - біда би тій мамі з дитиною.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу