Немає ніякого бажання ходити на роботу.

Працюю в Києві, в аптеці. Спочатку було важко, а зараз робота більш менш подобається, звичайно, є клієнти, які виводять з рівноваги, але дякувати Богу більшість нормальні) з своїми колегами норм працюю, стараюсь виконувати свою роботу нормально, щоб ніяких питань не було. Але завідуюча просто треш якийсь, я звичайно вдячна, що вона мене взяла на роботу, але її поведінка інколи бажає знати кращого. Мені просто обідно, що я 5 років навчалась на провізора, а вона закінчила коледж заочно, і постійно вважає мене за дуру, що не запитаю в неї, відповідає з такою якоюсь зневагою, неприязню, наче я їй щось погане зробила, та й бачу, що зі мною вона особо не хоче спілкуватись, більше з іншими дівчатами. Я через неї просто не хочу ходити на роботу. Інколи обідно до сліз, що день ганяю по тій аптеці, немає коли присісти навіть, вона майже весь час сидить в телефоні , обирає , які їй ногті зробити, чи куди їй піти....тільки ми на хвильку присядемо з напарницею, вона вже кричить з кабінету *дівчата, чого порозсідались, вам роботи мало*. Мене це просто бісить, а потім вона йде додому, і ми ще маємо частину її роботи робити...Як її немає в аптеці якось так спокійно, навіть супер працювати, як тільки вона приходить то все настрій 0 просто....