Канада. Поговоріть зі мною, будь ласка.

Так, острів. Середнього розміру містечко, достатнє для пошуку роботи, але не космічно недосяжне, як світовий мегаполіс.
І ніби ось воно, ідеальне рішення - клімат, не всі гроші світу, пристойна діаспора, не закритий в чотирьох стінах, живи і насолоджуйся. Але ж зворотній бік - складніше з ПР і слово острів лякає. Це ж взагалі через всю Канаду, на той куток світу. Але от чогось лежить душа

Аафігєєть! Вибачте, будь ласка, за сленг! Пам´ятник! Дуже тепло від фоток, тягне і все..

Я тут совсем новичек. Хз от чего зависит. Может потому что до четвертого класса. Может потому что католицкая школа.
Мои дети собираются всей школой ехать на лыжах/сноубордах кататься и тоже прайс 50. Вот где логика?

Аафігєєть! Вибачте, будь ласка, за сленг! Пам´ятник! Дуже тепло від фоток, тягне і все..

Сьогодні розмовляла з дівчиною, приїхала в Канаду цього року. Не хотіла, а для чоловіка це була мрія. Каже, що з перших кроків відчула, що це її країна. Потім два місяці адаптації, ледве назад не поїхала)) А зараз хоче залишитися, все для цього зробить. Дитина щаслива в школі

А це трошки остріва

Не всіх цікавлять виплати. Бо ж знаєте, виплати - це про щоб не вмерти, щоб було тупо чим в туалет сходити. А мене в житті не тільки він цікавить. Мене більше цікавить саме життя.
Друге - назвіть, будь ласка, дешеву країну, де можна просто курити бамбук і ні про що не думати, маючи двох живих дітей. Ви думаєте, це було можливо в Україні до війни? Але ж якось за всі ці 12 років я не зробила жодної теми з запитанням про лужайки для заек.
Моє питання зараз саме про устрій Канади зсередини. На пальцях - чи справді там трава зеленіша на перспективу, коли втрачати більше нема чого. А рішення я прийму сама. І шлях теж сама пройду.
І, так, діти отримають громадянство.

Дякую вам щиро!
Скажіть, будь ласка, ви в Едмонтоні?
Що мені робити з тим островом? Реально осилити? Чи для початку на таке не замахуватись?

Уехала из Украны, была возможность закончить магистратуру в конкретном универе, по международному гранту (выиграла). Своего жилья, стажа работы в Украине не было. С такими вводными, понятно, что начинать можно было в Канаде т.к. в Украине я ничего не теряла.

Реально відчуття дому! В мене таке відчуття лише від Чернігова було, от мій він і все.
Це Вікторія скоріш за все? Мабуть для початку не потягну

Можете розказати про свою реальність?
Бо в моїй мої діти за неповних чотири місяці школи вже зовсім не як риби німі. Вони навіть мене вчать) мови, якої в житті не чули.

Ні, я в Ванкувері)) але була майже всюди та на острові жила. Я не знаю, яка в вас професія. На що плануєте жити. Починайте з того, що простіше, а також де ПР вам простіше буде. А переїхати в інший район міста, в іншу провінцію - взагалі не проблема. Тим більш для тих, хто перелетів океан

Первый раз встречаю, выехавшего человека без розовых очков и говорящего правду! Это бооольшая редкость. Из всех моих знакомых все включили режим - как все идеально в их новой стране. Жму руку.

Эх. Вот одна из причин почему я не еду( , наглости нет, а в жопе мира жить не хочу . Всю жизнь прожила в мегаполисе

Я писала, дипломи вишки психолога зі стажем в реабцентрі з дітками-інвалідами та ветлікаря (так, мрія дитинства). Також електроепіляція, апарат з собою і манікюр.

Я писала, дипломи вишки психолога зі стажем в реабцентрі з дітками-інвалідами та ветлікаря (так, мрія дитинства). Також електроепіляція, апарат з собою і манікюр.

Ні, я в Ванкувері)) але була майже всюди та на острові жила. Я не знаю, яка в вас професія. На що плануєте жити. Починайте з того, що простіше, а також де ПР вам простіше буде. А переїхати в інший район міста, в іншу провінцію - взагалі не проблема. Тим більш для тих, хто перелетів океан

На яке місто на острові можете порадити глянути для початку?
Слухайте, ну все, мій депресняк, здається, зі мною прощається)
Бо замаячило світло, а значить знову вмикається турборежим)

На яке місто на острові можете порадити глянути для початку?
Слухайте, ну все, мій депресняк, здається, зі мною прощається)
Бо замаячило світло, а значить знову вмикається турборежим)

Не верю. У нас полно детей из Украины старше 10 лет. Никто из них еще нормально не говорит. А вот от 3 и до 9 - да, уже начали. Особенно малыши до 7 лет. Полгода и речь предложениями с правильным выговором.

Я родилась и выросла в Киеве. Жила там до 42 лет. Еще год в Варшаве. А сейчас я живу в городке на 160 тыс и я в восторге! Настолько это удобно. Выезжаю в мегаполис и уже уставшая как собака к вечеру. Все силы съедает(

Середину острову (Нанаймо, Парксвіль, все, що поряд) та вище по мапі - Комокс, Кемпбел рівер, все що поряд. Раджу спочатку жити безкоштовно (знайти хостів)

Трохи тієї частини острова вам

От саме Комокс розглядала. Звичайно, заглядалась на Нанаймо, але для початку мабуть багатувато.

Комокс може й краще. Лікаря знайти простіше. Гора рядом, катайся взимку на лижах. Єдине що до паромна у Нанаймо треба їхати, там хвилин 40.
Згадайте мене як сюди дітей поведете) парк у Парксвілі. Класний майданчик на березі океану

Я хочу, щоб мої діти так жили! Хочу, щоб їхні діти народились у цьому спокої! Я обов´язково вас згадаю! Я вам ВЖЕ неймовірно вдячна, ми мені показали картинку мого майбутнього і воно варте зусиль!
Пішла писати план! От тепер все буде крок за кроком)
Доречі, а куди мені летіти? Як добиратись? Я так розумію, що у Ванкувер, а вже потім на острів?

Я хочу, щоб мої діти так жили! Хочу, щоб їхні діти народились у цьому спокої! Я обов´язково вас згадаю! Я вам ВЖЕ неймовірно вдячна, ми мені показали картинку мого майбутнього і воно варте зусиль!
Пішла писати план! От тепер все буде крок за кроком)
Доречі, а куди мені летіти? Як добиратись? Я так розумію, що у Ванкувер, а вже потім на острів?

Мої теж, звичайно, на рівні носіїв не спілкуються і близько. Але на уроках розуміють вже більшу частину і не користуються перекладачами. З однокласниками їм абсолютно достатньо словникового запасу, щоб грати, про щось розказати, пояснити. Знову ж таки, вини тієї італійської в житті в очі не бачили. В магазин вони мене водять, на пошту чи в банк теж їх з собою беру.

Де ви зараз?

Я вам дуже вдячна за підтримку!
Вже десь всередині почала змиритись, що Німеччини не оминути... Що краще синиця в руках. Діти підуть в школу, я трохи посиджу на соціалі, повчу мову, потім почну облаштовуватись. Далі малим буде легше з інститутами, після яких їх точно чекає робота. Я відчуватиму себе більш спокійно, маючи відкриті кордони в будь-якому напрямку. Але ж як себе пересилити? Чому я так не сприймаю Німеччину?
Доречі, чому мені туди не треба?