Ну чисто теоретично.

Она и тогда знала. Она ж написала. Ей поставили диагноз, а она не лечилась годами и не лечится до сих пор.

Мне тоже не пофиг )) Я по понедельникам уборку делаю, тетечка генералит по средам, муж - в субботу(воскресенье) перед гостями

Неправда. Сколько здесь тем, что муж безработный и не ищет работу, а жена работает и злится из-за этого и все советуют его бросить.

Так почему вы не лечитесь и не лечились?

Приміряла усе описане і стартпості - і знаєте, так, я би абсолютно точно розлюбила чоловіка, якби він так змінився.
Чоловік і дружина не люблять одне одного якоюсь безумовною любов´ю.
Я люблю чоловіка, бо мені з ним добре, з багатьох причин. І я абсолютно точно перестану його любити, якщо усе те, що я люблю в ньому зараз, зникне і мені пропонуватиметься любити значно погіршену версію свого чоловіка в якій просто не лишилося нічого, що я могла б хоч поважати.
Я не знаю, чим автор свого часу ’зачепила’ чоловіка. Може вона мала класний характер, легку вдачу (або навпаки, була складною інтелектуалкою), красою, класним сексом, вміннями як господині, може вона просто давала відчуття себе поруч сильним і мужнім чоловіком. Але що з цього (або якихось інших хороших якостей) залишається у чоловіка щоб продовжувати любити жінку? За те, що ми є, люблять лише батьки, усі інші люблять в нас щось.
Депресію, як і будь-які інші хвороби, треба лікувати...

Возможно.. Одни догадки, автор так и не ответила. Но выше девушка верно сказала- автор сама себя разлюбила первая.
Что бы ни было, но если тебя что то не устраивает, нужно с этим что то делать.
Когда моему ребенок было полтора года примерно, были проблемы с мужем.. Меня накрывало дико, видимо еще и гормоны. Я позитивный и сильный морально человек, стояла на балконе , тряслась и думала как падать с 7го этажа. Благо разум побеждал. Мы пытались, но… в общем разошлись и я счастлива что так сделали. Все как рукой сняло, зажила на полную.
А всего он- признаться себе что все не так и не факт что будет так и найти силы что то изменить

Це не від статі залежить.
Чоловіків в такій ситуації також вважатимуть ледачим і слабохарактерним. Навіть тут теми були з посилом ’яка така депресія у здорового мужика, то в нього вільного часу забагато, на третю роботу його’.

похудела до размера С, стала себя любит и себя радовать
стала много зарабатывать и у нас пропал секс и мы развелись

в размере Л без работы и сидя дома не ухоженной были идеальные отношения

Словом, если жена готовит не очень вкусно, дома не идеально чисто, вещи мужа не стираные, секса нет, мужу можно уволиться и не работать, лежать на диване и оправдывать это тем, что жена не сделала ничего для того, чтоб муж мог спокойно зарабатывать?

Погоджуюсь з Вами, але в чоловіків то рідше буває, ну і спілкуємося ж між нами, жінками)

Клінічна депресія це хвороба, від неї неможливо виділитися самостійно і часто закінчується самогубствами. Але в нас не прийнято визнавати психічні хвороби нажаль і часто списується на лінь чи засранство чи ще щось.
Але ж проблема залишається, і який сенс говорити про чоловіка який пішов, якщо автор в тій же точці.

А содержать их кто будет?

Теоретически - да
А практически, как бы, говорят и спрашивают, а что случилось то?

больничный лист дали?
или вы ,выйдя замуж, бросили работу, потому что схватили Б.за бороду?
а потом депрессия...
так это не в нашей стране такие болезни))

На детские 😂
Просто такой коммент странный. Если бы муж автора мог позволить кухарку, фитнес-тренера, помощницу по дому, няню и имел бы кучу денег, скорее всего, он бы в жены автора не взял

Правильно! Она все там же.. а в первую очередь это ее жизнь и никто ей ничего не должен. Она сама должна захотеть что то изменить. Знаете, я не ждала когда меня куда то за руку поведут, когда то бы у меня очень сложный период и я просто в один момент сдалась, был сильный стресс, истерика.. я взяла такси и просила отвезти меня в Павлова.. я понимаю что люди разные, но нужно хоть стараться.
И давайте честно, вот если автор тут такое пишет, думаете она не осознает? Очень даже, а значит вполне может начать лечение, но видимо ее и так устраивает

Моєму не пофіг

У мого тата просто була, тож тема мені близька. Лікувався у психіатричній лікарні. Мами вистачило на рік, пам´ятаю, як вона готувала йому різні смаколики, коли їздила провідувати на вихідні, а також- як він одного разу руку на неї підняв. Не можу її осудити за те, що вона таки пішла від нього, хоч я і любила тата сильно і дуже переживала їх розлучення.

Або варто помінятися місцем з жінкою і піти в декрет. Це ж так легко! Сидіти в декреті і нічого не робити, паралельно чоловік хай приготує їжу і зробить прибирання а потім ще хай вночі відпрацювання обов´язково шлюбного боргу. От тоді жінка зможе заробити купу грошей на сім´ю.

Тільки чомусь така практика у нас вважається збоченням.

Почему не лечили?
Диагноз вам нужен был для того, чтоб оправдать самой себе и другим своё упадничество??

А что вы делали для того, чтоб выйти?

Можно и поменяться. Пусть автор идет зарабатывать и обеспечивать семью. Я думаю, многие мужчины будут не против, основные противники такого - женщины.
Автор же видела, за кого замуж выходила. Странно выйти замуж за охранника, например, а требовать с него как с банкира.
Пусть обеспечит мужу кухарку, фитнес-тренера, няню, помощницу по дому и увидит, как просто зарабатывать деньги и обеспечивать семью 🤷🏻‍♀️

писали бы сразу всё:
что у вас есть ребенок.
за время беременности и декрета вы расползлись, разленились, ребенок отнимал все силы и семейная жизнь закончилась.
ребенок маленький,вы не готовите или тяп-ляп,в хате срач,вы заедаете печаль, муж вас не хочет и скандалит, развелись.
так на этом жизнь не заканчивается.
вас никто содержать всю жизнь не будет.
если родители помогают или есть пассивный доход,то можно ещё как-то жить и не ныть ...

’в горі і в радості’ это клятва не у нас,а за бугром и в кино.

Радійте що Вам пощастило з лікуванням і вистачило моральних і фізичних сил вибратися з того стану
Я теж була в тій самій лікарні, діагноз мені поставили зовсім не той що є в реалі, лікування таке що нашкодило фізичному здоров´ю, на курс психотерпії грошей не було, тоді там сказали 500 грн сеанс.
Потім було лікування ще у інших лікарів, вже наче і все правильно призначили, але дію ліків я не відчула, а був курс ад і транків і ще багато чого, а стан майже не змінився
Думаєте мене влаштовує?
Ні! Але з роками стан кращим не стає, і все менше віри що щось можна змінити.

так алкоголизм тоже болезнь,но алкоголиков никто не жалеет.

Все очень индивидуально. Если женщина дорога мужчине то он в первую очередь попытается понять причину такой перемены, во-вторых, постарается обсудить это и предпринять меры по изменению ситуации. Опять же, для кого-то такие перемены и вообще не будут проблемой, ему нужен именно этот родной человек и неважно сколько в нем кг. А кому-то важна именно внешность и ничего более. Ну а может быть и вариант, что мужчина - козел, сам довел женщину до такого состояния, когда ничего не хочется, а потом весь в белом ушёл ибо зачем ему такая жена.

А з психологом Ви працюєте( чи працювали)?

считаете удачное сравнение?
и да, за некоторых алкоголиков борятся, как и за наркоманов

Дуже шкода що так сталося.
Але ж мама намагалася, підтримувала рік, і до того ж мабуть було нелегко, це ж не з один день сталося.
Мало отримувати допомогу, важливо ще чи є в людини ресурси і бажання її отримувати, обов´язково обидва пункти, бо голого бажання недостатньо, якщо то фізично неможливо