ТихоЯ• 19 марта 2023
Девочки ВПО, кто остался без жилья, как вы смирились?
Что дальше делать? Остались бомжами с 2 маленькими детьми. Квартира в полуразрушеном и оккупированном городе и нафиг никому не нужна (купили в 2018). Туда,естественно, мы не не вернемся.
Я не знаю, меня накрывает паника от того, что мы с детьми остались на улице (Дети дошкольники). Паника от перспектив постоянно съемных квартир. Сбережений кот наплакал. Наших с мужем зарплат хватает на съем и прожить, отложить нечего. У меня страх остаться на улице. Не дай бог с работой что то не сладится…
Как вы смирились, что остались бомжами? Какие пути решение придумали? Я об этом очень переживаю. Успокойте пожалуйста( как не думать об этом, как не переживать?((
Я не знаю, меня накрывает паника от того, что мы с детьми остались на улице (Дети дошкольники). Паника от перспектив постоянно съемных квартир. Сбережений кот наплакал. Наших с мужем зарплат хватает на съем и прожить, отложить нечего. У меня страх остаться на улице. Не дай бог с работой что то не сладится…
Как вы смирились, что остались бомжами? Какие пути решение придумали? Я об этом очень переживаю. Успокойте пожалуйста( как не думать об этом, как не переживать?((
показать весь текст
73
0
Очень вам сочувствую. Даже не знаю, как поддержать. Сил вам. У меня, слава ЗСУ все цело, но я из ЦУ, а вот подруга из Мариуполя потеряла все, еще и муж в плену и нет вестей уже почти год. Живет на ЗУ, снимают дом, пытается наладить жизнь, верит и она такая сильная, что когда мне плохо, всегда ставлю ее в пример и поражаюсь ее воле и силе.
5
у моей сестры разбомбили дом
я даже не знаю, подала ли она заяву
она такая мягкая, шо я не могу,
а разговаривать по телефону она боится, думает что ее прослушивают
я даже не знаю, подала ли она заяву
она такая мягкая, шо я не могу,
а разговаривать по телефону она боится, думает что ее прослушивают
1
Как бы банально это не звучало но все познается в сравнении. Руки-ноги на месте, родные живы? Уже хорошо!
А работать в селе где?
Жить за что там?
Придется покупать машину и тратиться на ее обслуживание или ездить автобусом в город каждый день, минимум 800-1000 на каждого на проезд в месяц.
Идея прям вау для молодых
Жить за что там?
Придется покупать машину и тратиться на ее обслуживание или ездить автобусом в город каждый день, минимум 800-1000 на каждого на проезд в месяц.
Идея прям вау для молодых
2
Вот тем, как та комментаторша как раз и становится лучше, когда они найдут кому хуже. Такой самодр@ч у них пожизненный, потому что ВСЕГДА будут те, у кого хуже.
Многие так годами живут на съеме с детьми и без войны.
Дети подрастут, сможете купить свое жилье где-то, не переживайте
Дети подрастут, сможете купить свое жилье где-то, не переживайте
4
Це зовсім невтішно що хтось жив роками на зйомі, коли в тебе був рідний дім, дорогі серцю речі і згоріло, перетворилось все у сміття.
Вірю що відбудують і компенсують.
Буде нове ще краще.
Але того рідного не повернути вже.
Вірю що відбудують і компенсують.
Буде нове ще краще.
Але того рідного не повернути вже.
3
очень вам сочувствую(( постоянно думаю о тех людях которые все потеряли, когда началась война я первый раз в жизни была рада что по жизни бомж и живу по съемным квартирам.....
2
Держитесь. Все будет хорошо со временем. Главное дети рядом. Дают дома в сёлах, живут по всей Украине в таких знакомые у которых не осталось своего жилья. Сложно очень, но живут налаживают быт.
Ответ дляМурнетка
А работать в селе где?
Жить за что там?
Придется покупать машину и тратиться на ее обслуживание или ездить автобусом в город каждый день, минимум 800-1000 на каждого на проезд в месяц.
Идея прям вау для молодых
Жить за что там?
Придется покупать машину и тратиться на ее обслуживание или ездить автобусом в город каждый день, минимум 800-1000 на каждого на проезд в месяц.
Идея прям вау для молодых
Работают многие онлайн , да и село селу рознь.
автор,ну як ви не знаєте,що президент вчора підписав закон і вам дадуть сертифікат,по якому ви обираєте любе житло,на ту суму,що було зруйноване.
3
В 1944 моє місто було зруйноване на 80%, завжди думала німцями. Ну вони звісно винні що прилізли, але от випадково дізналась, що це так червоноармійці звільняли.
Відбудували.
Відбудували.
Наразі ваша задача - вижити. От і заробляйте щоб вистачало на зйомне житло та життя. А думати як купити будете пізніше, як стабілізуєтеся принаймі.
Житло то не найбільша проблема у житті.
Житло то не найбільша проблема у житті.
3
Дуже вам співчуваю, не буду казати тримайтесь бо це ..тупо. В мене ситуація трохи краща (по відношенню до вашої) мабуть. Місто звільнило, будинок побито, все покрадено, всю техніку, все опалювальні обладнання, пробита криша і нема вікон(. Нічого не відшкодували. Сама поставила 2 вікна і підлатала кришу, можливо колись зроблю ремонт.. колись.бо зараз гроші тіки на їжу і трохи на оренду
5
Автор, це лише набір цементу, цегли, різних матеріалів по-суті.
Так, це ресурс, еквівалент праці і заробітку за певний період. Та не причина впадати у відчай.
За кордоном багато-багато сімей орендують.
Дехто з них, навіть, за можливості придбати не хочуть. Тому що оренда дає гнучкість - живуть в різних країнах і містах. Будують кар’єру і їдуть з легкою душою за кращою долею.
Я вам бажаю того ж!
Нехай життя стане кращим ніж було до цих подій
Так, це ресурс, еквівалент праці і заробітку за певний період. Та не причина впадати у відчай.
За кордоном багато-багато сімей орендують.
Дехто з них, навіть, за можливості придбати не хочуть. Тому що оренда дає гнучкість - живуть в різних країнах і містах. Будують кар’єру і їдуть з легкою душою за кращою долею.
Я вам бажаю того ж!
Нехай життя стане кращим ніж було до цих подій
1
А можно подробнее что за закон? Интересно кто и как будет оценивать разрушенное жилье, особенно если оно в оккупации
1
Дальновидные люди в 14-м году бежали из страны, понимая, что перспектив тут нет..
А мы жилье тут покупали...
И теперь снова в #опе...
А мы жилье тут покупали...
И теперь снова в #опе...
7
Знаєте, до війни у нас менеджером в інтернет-магазині працювала дівчинка-самотня мама. За кілька років уже обговорювала зі мною, в яку квартиру їй краще вкластися. Так, невеличку на окраїні Києва, але вона заробила, економила й відклала на неї сама з нуля. Не така-то вже й недосяжна мрія.
Безсумнівно, зарплати тоді ми могли виплачувати гарні. Зараз все змінилося, продажі менші, відсотки теж.
Але все відновиться, економіка знову запрацює, зп підтягнуться до рівня інфляції. І ви обов‘язково заробите на власне житло. А може, ще й компенсації видадуть.
А поки побережіть власне психічне здоров‘я. Не заганяйте себе в ще більший стрес цими постійними роздумами.
Безсумнівно, зарплати тоді ми могли виплачувати гарні. Зараз все змінилося, продажі менші, відсотки теж.
Але все відновиться, економіка знову запрацює, зп підтягнуться до рівня інфляції. І ви обов‘язково заробите на власне житло. А може, ще й компенсації видадуть.
А поки побережіть власне психічне здоров‘я. Не заганяйте себе в ще більший стрес цими постійними роздумами.
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу