Це норма? У всіх так було на початку кар´єри?

Отримала диплом провізора, мріяла піти в аптеку, допомагати людям, знаходити нові знайомства, розвиватись. Наспраді, це виявилось не так як думалось: впарювання стм, косметики, срокових товарів, за тобою весь час камери стежать. Але щось пішло не так, перший місяць все було більш менш, потім звільнилось двоє дівчат, і нас двоє лишилось. Працюю лише 3 місяць, але вже вигоріла майже до тла. Одному на зміні бути дуже важко, коли в день велика проходимість в аптеці, багато алкоголіків, пенсіонерів, в день близько 150-180 чеків, і ти один на касі. Крім того треба товар прийняти, перевірити, розібрати, зробити переоцінку, перевіряти весь товар на поличках. На лікарняний піти нереально, бо робити немає кому, і ти мусиш з температурою 38 , кашлем, ломотою у тілі, стояти один за касою. Немає часу ні поїсти, ні присісти. Нещодавно я сказала завідуючій що хочу звільнитись, вони з санітаркою на мене накинулись, почали кричати: "Думаєш десь легче тобі буде, якого чорта ти тоді вчилась на цю професію, скрізь важко. Пороби тут декілька років для стажу і йди далі". Я просто розумію, що це робота не для мене, я не бачу ніякого розвитку. Ну ким я буду далі максимум зав? Мед представником? Шкодую, що 5 років витратила на це навчання. Краще б пішла на курси манікюру, візажу...