А вам сумно від думки, що ніколи не відчуєте себе коханою і жаданною?

Ну бывает

Я после развода не была уверена на 100%, что меня больше никто никогда не полюбит. Но боялась этого. За 7 лет, прошедших с момента развода, мужчины у меня были, но они мною просто пользовались. Наверно, потому, что любить, ценить меня и дорожить мною не за что

Пользовались, потому что вы простушка и позволяли
Причина в вас

Какая глупость. Ещё скажите , что любовь надо заслужить, мне так в детстве мама говорила. Не бывает человека, которого не за что любить. Все люди уникальны и второй такой как Вы нет. Вот за это и любить. Да и любят не за что-то, а просто так, а зачастую и вопреки. Сами себя полюбите для начала.

Так это надо чтобы было чем ответить, зачем оно вам, если сами не будете любить. Вы сами способны влюбиться так, что он один на всю планету? Большинство не могут.

Ви впевнені, що у вас саме нетримання, бо я також так думала, а виявилось все набагато гірше...

Всё еще может быть, автор. Я сникла где-то в 30. Сейчас мне 36. 9 последних лет я проработала дома. Я зарабатывала с утра до ночи, часто неделями не выходя на белый свет. А как же? Всё в семью. Одежда? Зачем? Я ж дома работаю. Косметолог, парикмахер, маникюр, педикюр - позволяла себе, но без энтузиазма. Ибо тоже делаешь и понимаешь, что показаться особо некому. Мужа такое положение очень даже устраивало. Он, конечно, тоже работал. Но по полдня, а получал при этом в два раза больше))) Вечером - пивасик, или с друзьями, пока я пашу.
От такой жизни я набрала лишних 7 кг, от которых не могу избавится до сих пор, у меня появились мешки и синяки под глазами и потух взгляд.
Но всё изменилось полтора года назад, когда я урезала первую работу и вышла еще на одну, уже вне дома. С огромным удивлением я заметила, что даже в таком не ахти виде я могу нравится мужчинам. Мне очень жаль осознавать, что через 15 лет брака муж постепенно перестает видеть во мне женщину. А другие видят. Может кто-то меня за это осудит, но я убедилась, что женщине необходимо мужское внимание. Иначе она увядает. И если его больше не может/не хочет дать муж, то почему бы не восполнить его со стороны? Да, это не про ’один в целом мире’, как пишет автор. Но даже такие отношения наполнят Вас изнутри. Вы станете чувствовать себя намного лучше, как на физическом, так и психологическом уровне.

Автор, сумно.
Пару недель назад даже в метро хотела броситься под поезд

Любов безумовна, люблять просто, бо люблять)

Зараз відкритий весь світ. Їдьте кудись, ідуть на танці, в кіно, що ви любите? Маленькими кроками щось робіть. Згадайте, коли ви буди щасливою останній раз, зо вам приносить радість? Мене в свій час витягнуло волонтерство. Знаєте такі люди в дитячій онкології, які розважають діток, арт- терапія. І потрохи почала повертатися до життя. Обіймаю вас

А мне обиднее, что я не буду такой состоятельной, чтоб жить и не работать.Причем так жить, как я осознаю, что никогда не буду.
Чтоб прям вообще никаких проблем.
А вы говорите страсти-мордасти...Да наплевать, был бы лучше хороший капитал, чтоб пожить для себя.Путешествовать не экономклассом, спать вдосталь, есть не то, что сам готовишь, ходить по европейским музеям, плавать в океане.
Чтобы все проблемы со здоровьем и внешностью решали самые крутые доктора.
Комфорт и нега.
Вот это жизнь.А страсти, когда утром на работу, а в субботу в ашан...это всё равно не жизнь

Угу, именно ’любят’

Вам напевно треба максимально привести в порядок зовнішність і розлучитись, а проблеми зі здоров’ям можливо від нервів і самі минуть, коли будете впевненіше почуватись. Коли з’явиться надія стати щасливою.
А ще б я порадила піти в протестантську церкву.
Вони бувають різними, але можливо пощастить потрапити в справжню, де є любов.
Відповідно, якщо складеться пара у вас, ви будете бачити чоловіка прекрасним, а він вас прекрасною. Незалежно від зовнішності.

Автор визнає, що в собі не впевнена. І не знає де цю впевненість взяти, бо вона покинула її разом з красою та молодістю.

Мені сумно.
Згодна зі словами що хочеться відчувати таке. Мені особисто це потрібно дуже
Почитала поради дівчат, можна покращити свій вигляд і відчуття , але думаю як в 20 яскраво навряд чи буде

Думала точно як Ви. Мені тоді було біля 33-34 і декрет. А в 36 зустріла те саме кохання, що Ви описуєте. Так що все може бути!

З чоловіком?

Я понимаю о чем автор. Такие мысли посещают, и это так, и это грустно. Такого как бабочки в животе, с ужасом и нетерпеньем ждешь встречи, мариш людиною, не будет такого. Мне почти 40, тело, фигура, лицо, все очень и очень прилично, но ’ ах эти ночи, кому??’ Муж есть. Как сосед. Ну секс, конечно, ну такое, как ужин приготовить. Поболтали, фильм посмотрели, куда-то съездили...бабочек неть((

Ви дуже помиляєтесь. В 25 ще недоступна та глибина почуттів, яка відкривається в 40 - і кохання, і пристрасть, і ніжність, все є і значно цікавіше, ніж в юності)

Ось в це не вірю. Природа так умисно задумала, що коли молодий і здоровий, то красивий і привабливий з тим, щоб люди розмножувались і давали гарне потомство, вважаю, що пристрасті киплять сильніше у молодому тілі.

ваша врода завжди з вами, на відміну від молодості. Але це природньо, тому знайдіть чим світитись відповідно вашого віку та життєвого досвіду, для всього - свій час

Чим Ви палаєте, можете написати про свої хобі?

Сумно, лише коли дивлюся якісь романтичні моменти в фільмах. Розумію, що напевно в мене більше ніколи не буде так тьохкотіти в серці (43) , радію що донька росте. Її чекає любов, молюся щоб щаслива

Ваше право) але ми маємо лише те, в що віримо.

Але ж і мова не про 80 років, а лише про 40. За даними ВООЗ молодість до 45. І потім ще не відразу старість. Треба лише відчепитись від совкових стандартів

В 25 ти ще себе, по суті, не знаєш, не те, щоб іншу людину взнати і відчувати. Там просто бурлять свої емоції. Емоції, а не почуття)

Мудрі слова. Але час неблаганний

Самообман

Ви, мабуть, красотка і успішна жінка? А я принижена абьюзером постійно в сльозах жіночка. Скільки Вам було, як розлучилися?

А можна питання, ви ж всеодно анонімно.
До чоловіка раптово кохання минуло?
Бо дитина маленька і розлучення…
При тому, що швидко оговтались, то не вас покинули, а ви.
Чи як було?

+1

Мне 44 и меня никто из мужчин не любил и не был влюблен.
Смирилась. Главное что я любила, что семья есть и муж хороший.
Но иногда ’накатывает’ хочется ощутить то волнение страсти, влюбленности, чтоб мужчина смотрел влюблёнными глазами