Знайшли дівчинку з Харківщини живою

А кормить их как? Стирать им одежду? Огород? Смотреть...

Не судите... Всякое бывает. Расслабились. Я так поняла, что там был забор с одной стороны и дети ушли. Один вернулся. У нас так у бабушки в деревне. С одной стороны улица и забор на замке, а с другой поля-поля..... Я со своим когда туда ездила, то боялась моргнуть, чтоб мой не ушёл в неизвестном направлении. Но мы городские жители, нас все это странно. А там люди так привыкли, никто не хотел потерять ребёнка, но так вышло... Тем более семья многодетная, мама одна. Ну не уследили. Ребёнок, к счастью, жив. Это чудо, давайте лучше радоваться, а не осуждать в миллионый раз. Мама тысячи раз себя наказала за эти дни. Урок усвоен, надеюсь.

А мама не знала, что если она родит второго, третьего и т.д., семья станет многодетной? И следить надо будет за всеми одной?
Жесть. Бедный ребёнок.

У моей прабабушки было 9 детей из них выжило 6, кто то умер от болезни , кто то в колодец упал , гуляли они тоже сами
но сам факт дети это не игрушка, глаз да глаз

А мама не знала, что если она родит второго, третьего и т.д., семья станет многодетной? И следить надо будет за всеми одной?
Жесть. Бедный ребёнок.

Супер, влпрос как можно было провтыкать ребенка, а учитывая, что детей 2 близнецы моглиже и оба свалить , надеюсь родители будут наказаны

Незнаю ситуації конкретної. але я сама в такому віці вийшла з дому і пішла, поки мама на кухні нотувала їсти і думала що я сплю. А жили ми біля річки і лісу.
Люди по роботам, а діти ще в школах. Мене помітила сусідка на вулиці ,вона інвалід і не працювала .

У мамы был муж, который мог помочь. Но он ушёл на войну. Не у всех мужья под боком, не у всех родители вечные. Вы представляете, что когда планировали и рожали, то могли быть совершенно другие семейные обстоятельства. И детсады были, и родные рядом. По крайней мере о муже военном писали.

У мамы был муж, который мог помочь. Но он ушёл на войну. Не у всех мужья под боком, не у всех родители вечные. Вы представляете, что когда планировали и рожали, то могли быть совершенно другие семейные обстоятельства. И детсады были, и родные рядом. По крайней мере о муже военном писали.

Пишут, что девочка уже в больнице. Настоящее чудо, я не верила, что найдется

Так же, как и с 1 ребенком. Пусть стирает, а дети рядом играют, в чем проблема?

У мамы был муж, который мог помочь. Но он ушёл на войну. Не у всех мужья под боком, не у всех родители вечные. Вы представляете, что когда планировали и рожали, то могли быть совершенно другие семейные обстоятельства. И детсады были, и родные рядом. По крайней мере о муже военном писали.

Хочу вам дещо розказати. Коли я вийшла заміж, народилися діти, виявилось, що у нас з чоловіком різні погляди на догляд за дітьми. Позиція чоловіка: ні на секунду не випускати дитину з поля зору, скрізь водити за ручку, бо впаде, бо вдариться, і т.д. Я на це все дивилася простіше, спокійно працювала на кухні, поки дитина гралася в кімнаті, мені достатньо було бачити дитину з вікна в пісочниці (ворота, звісно, зачинені). Чоловік постійно мені дорікав, що я погано дивлюся за дітьми, хоч з ними нічого не ставалося. Він над ними трясся в буквальному смислі. Але чомусь виходило так, що саме тоді, коли він за ними дивився, траплялися неприємні випадки. Перший випадок. Пішов косити газон, замість того, щоб відпустити дитину топати по подвір´ї, він засадив її в коляску, і поставив перед носом,не врахувавши, що ззаду росте яблуня. Дитина йорзала в колясці, поки та не перекинулася, дочка з´їхала обличчям по стовбуру яблуні, шрами від глибоких подряпин видно і зараз, якщо придивитися (вже їй 13 років). Другий випадок. Сів чистити картоплю. Замість того, щоб відпустити дитину до іграшок, посадив на стілець біля себе. Дитина падає зі стільця прямо на ніж! Велика подряпина від ока по всій скроні, якби ще пару мм в сторону, то було б порізане око. Третій випадок. Грався з малим, підкидав до стелі і тупо не зловив, малий отримав струс мозку, лежали в лікарні. Четвертий випадок. Їхав з малим (9 років) біля озера, зупинилися покупатися. Син покупався, виліз на берег, чоловік ще вирішив пониряти, поки був під водою, малий знову поліз, і булькнув на глибину. Коли чоловік винирнув і не побачив малого на березі, то спочатку подумав, що він пішов до машини, як раптом побачив, що той топиться. Слава Богу, все обійшлося, всі живі і здорові. Але після цих всіх випадків чоловік більше ні разу мені не дорікав, що я погано дивлюся за дітьми. А відносно нього, то на вашу думку,його теж треба покарати за все, що було? Чи може це випадковість,від якої ніхто не застрахований?

Вот поэтому дети - это очень большая ответственность, и планировать и рожать надо с учётом изменения обстоятельств, жизнь непредсказуема, рассчитывать надо исключительно на себя, не мужа, бабушек, друзей, старших детей и т.д.

Да вчера ж даже Ольга какая то говорила, что девочка жива и где то в лесу возле водоема.

Дайте ссылку.