В кого балакучі чоловіки, а ви інтроверт. Як ви справляєтесь?

Чи змогли знайти підхід один до одного, щоб обом було добре? Познайомилась з МЧ. Мені в ньому подобається все. І його погляди на життя, і сам він як людина, і фізично подобається, і як відноситься до мене. Одне тільки, що мене частенько втомлює те, що він постійно хоче спілкуватися зі мною. Зустрічаємося декілька місяців. Чи попустить його з часом, як думаєте? Насправді не хочеться такого втрачати, але боюсь, що втомлюся від такої надмірної уваги все-таки. В нього серйозна робота, добре заробляє. Але водночас дуже простий і щирий зі мною. Для мене готовий на все. За все платить він, купує все він. Навіть не захотів знати, яка в мене зарплата. В нього принцип, що чоловік має забезпечувати сімʼю. І в той же час всі домашні справи робимо разом. Він мені готує сніданки, коли я в нього. Розмовляємо про майбутнє, хоче щоб я переїжджала до нього. В нього є ділянка під Києвом. Планує починати будувати будинок. І все в його розмовах, що це не його, а наше. Будує плани на майбутнє і воно в нього наше спільне. Це мабуть за щастя зустріти такого чоловіка. От і не хочеться, щоб необхідність в різній кількості спілкування могла все зруйнувати. Коли на роботі, то теж як тільки зʼявляється в нього вільна хвилинка, то пише-дзвоне. Коли я не відповідаю, то нормально реагує, що я можу бути зайнята, не ображається. Але інколи мені хочеться просто робити вигляд, що я зайнята, бо забагато мені цього спілкування. Інколи хочеться просто побути в тиші з самою собою. Казала йому про це, він говорить, щоб просто казала, коли хочу побути наодинці, щоб він розумів. І його не хочеться ображати і щоб в нього не пропало це «трепетное отношение». Як знайти баланс? Може в кого такий же балакучий чоловік, поділиться порадами?