Ви також би хотіли, щоб дітей з РАС ізолювали від суспільства?

А вы сейчас оправдываете что? Собственный пофигизм ко всем окружающим?

я зрозуміла - щоь їх не ховали і діти бачмли що є різні люди

Где-то вы правы, но не все аутисты в принципе смогут жить самостоятельно. Я так понимаю, от степени зависит заболевания.
У друзей сын аутист, взрослый. Женат даже. Программист. Внешне обычный парень, при ближайшем рассмотрении и общении есть особенности. Его семья потратила кучу времени, денег и сил, чтобы его адаптировать. В Украине он жить не смог, уехал студентом с будущей женой.
Другая семья-ребенок с СД и кучей всего впридачу. Не ходит. Сам себя с трудом обслуживает. Он обречен и все это понимают. Если что-то случится с родителями, он поедет доживать жизнь в интернат. Кто там был, знает что это за место. Ад на земле. И так в любом заведении подобного типа в Украине. То есть на уровне законодательном и общественном, ты никому не нужен. Все об этом знают и всех все устраивает. Смешно здесь читать о переменах в обществе

не хотіла, всі мають право на нормальне життя. Але не хотіла, щоб мені нав´язували це спілкування. Хотіла, щоб в школі попереджали, якщо буде така дитина в класі, щоб я могла перевести дитину в інший клас.

а я повторяю для таких далеких от проблемы как вы:
отработка навыка, во первых это происходит не за 1 раз,нужно много повторений, во вторых - всегда будет первый раз когда надо это сделать самостоятельно, если стандартный алгоритм по каким то причинам нарушен, он может расстеряться, потому что все пошло по другому. чем больше вариаций развития ситуаций , тем больше прожито на опыте и тем более адекватно он будет реагировать в следующий раз.

Подождите. Место не совсем ровное. В видео со слов мамы(и это только с ее слов) - подросток ходил по магазину, трогал товары, заглядывал в телефоны к людям и разговаривал сам с собой. По мнению мамы - все отлично просто. Ну, позаглядывал в чужие телефоны, ну трогал товары - не о чем переживать Это общество озверело просто -не даёт ребенку в телефон залезть...

Якщо дитина агресивна то з цим повинні працювати батьки, в тому числі це теж терапія поведінкова в центрах приватних чи з поведінковим терапевтом, такого не повинно бути це однозначно, я так розумію це перш за все проблема фінансів оплатити це все.
Моя дитина не агресивна, ми дуже багато працювали ще в меншому віці , в тому числі альтернативна медицина в США з підключенням дуже багатьох топ спеціалістів в цій сфері, але це дуже дуже дорого і складно, але результати дуже хороші.Щоб дитина функціонувала на такому рівні як у мами з відео в пості це дуже багато роботи.Емпатію в моєї дитини прививаю показуючи це своїми прикладом на самих простих речах, насправді це досить важко і залежить на якому рівні функціонує дитина,тому універсального рецепту не дам ,це є також робота поведінкового терапевта залежно від рівня функціонування дитини.До речі такі прості речі - моя дитина не викине сміття на узбіччя, тому що змалечку я вчила що потрібно нести до смітника, і навіть якщо його немає ми ховаємо і викидаємо там де буде смітник.Це такі прості речі але їх багато, і чесно далеко не у всіх здорових дітей вони є привиті, але якщо в дитини діагноз то апріорі будуть більше звертати увагу

Странный опрос у автора, не могу ответить. У моего сына в группе детского сада была девочка с особенностями и физически и психически. Вначале я была против, потому что за остальными детьми просто перестали следить, воспитатель была на 90% занята одним ребенком. Потом у девочки появился отдельный ассистент, и я была только за. Воспитатель вернулась к детям, а девочка отлично за год социализировалась, прогресс был колоссальный .
НО - в группе с 1 воспитателей, в классе с 1 учителем детям, которые не контролируют своём поведение, делать нечего. Иначе страдает все. Должны быть ассистенты.

да это озверевшее общество, могли бы ему помочь наводящими вопросами, быстро обслужить и он бы ушел с выполненной задачей

Я представила себе это. Наверное, в адекватном обществе парню предложили бы помощь. А не как собаки бешеные бросались бы

Да я понимаю. Но я, как мать, тоже хотела бы знать, стоит ли моему ребенку приставать в данный момент к вашему с играми, или его лучше не дергать, не тревожить, не мешать заниматься своим делом? Это как чужого ребенка угощать шоколадкой, даже не спросив маму можно ли ему такое.. Ну да, сравнение так себе, но я думаю, вы поняли о чем я?

Смотря какие дети и какие родители.
По предыдущему месту жительства по соседству жил подросток. Не знаю его диагноз, уровень умственного развития был на 4-5 лет, физического-здоровый дядька. Мама приводила его на площадку к дошкольникам. Дети его сторонились, родители побаивались.
Ну не знаю, насколько это была удачная идея. Сил много, ума нет. Однажды взял дрын и бил припаркованные машины, остались вмятины, был скандал с хозяевами. Мамин ответ: ’А я шо сделаю???? Он же сильный и не понимает, справка есть, денег нет’ .

А помимо аутистов, есть, например, дети, которые почти полностью парализованы и они-то точно сами не смогут, но это не значит, что их нужно запихивать в интернаты. Я так поняла, что для таких взрослых инвалидов в цивилизованных странах есть специальные пансионаты с поддержкой. Как у них же есть дома престарелых, но в наш дом престарелых сдают как в тюрьму, а туда старики сами переезжают, чтобы была помощь и компания.

Ключове слово - спробувати! Ні?
Спробувати в усіх мам відбувається однаково. Стоїш під магазином і контролюєш дії, оцінюєш готовність, виявляєш недопрацювання. Яким, перепрошую, чином вона вирішила спробувати в даному випадку? Яким чином намагалась зрозуміти, що його поведінка вже достатньо адаптована і скоригована? Тобто, він повинен був принести покупку? Іншого варіанту розвитку подій вона не розглядала? Вона стовідсотково впевнена в доведенні до автоматизму його дій? Вона може прогарантувати відсутність форс-мажору?
Ні, скажу вам інакше. Вона перекладає на плечі соціуму власну відповідальність. Більше того, агресивно звинувачує, що не беруть. Якось так.

Моя дитина розуміє слово ні.Вона навіть не підходить до чужих людей,того що не можна.І так я не хочу щоб мою дитину ображали діти з аутмзмом чи рас.Якщо така дитина є на дитячому майданьчику ,то ми йдемо на інший.Того що 99 дітей зі 100,які мають психічні розлади,ведуть себе неадекватно ,а мамаші в цей час туплять в телефон.

А можно поподробнее про парня-аутиста, который не смог жить в Украине? С какими трудностями он сталкивался?

Как говорила моя мама: я не расист, но, если ты захочешь выйти замуж за негра, я буду против))))

Про лежачих я вообще промолчу. Если семья от них отказывается, это все…😢
В Испании я видела дома престарелых в центре. Внимание! Чтобы старики были социализированы и не чувствовали одиночество. То есть не на отшибе возле мусорного поля они живут, а среди людей, детей. Все это и есть отражение общества.
В других странах , где я была вообще нет ни детских домов, ни домов престарелых, ни интернатов. Это не принято.

а ви впевнены що вона не стояла 10 разів під магазином до того? впевнені? НІ!!! а вже звинувачуєте її, що це її недоробка, що вона недостатньо працювала над його корекцією! ви і є той озлоблений соціум, який агресивно звинувачує матір, навіть нічого не знаючи про неї. Коли ви відпускаєте свого 14річного нормотипового до магазину , ви впівнені, що він там нічого не вкраде? чи що по дорозі його зустріне навіжений дядько і наскубає йому чуба, впевнені?

Так они по закону и должны быть.

Задовбали,бо коменти правдиві,.Горе мамаша відпустила хвору дитину в магазин,і звинувачує не себе ,а продавців.І головне побільше розголосу ,які всі поганні.Вині батьки і крапка

Я теж проти інклюзії. Повинні бути школи, а якщо маленьке місто чи село то класи.
Де таких дітей об´єднують в групи і навчають. З нормотиповими взаємодіють на шкільних заходах.
Навіщо 15 річному хлопцю, який не може додавати і віднімати вчити геометрію і фізику в 9 класі? В нього інтелект 5 річного.
Більше того він заважає іншим.

мені головне, щоб мене не чіпали. З війною так само, воюйте скільки треба, аби тільки без мене

А в реальности их почти никогда нет

Именно-есть такие интернаты, где кормят и вполне социализированы.

Приставайте на здоровье. Я обычно объясняю чужим детям, которые хотят с моими общаться, чтоб они не обижались, если мои их игнорят. Вот и все правила. Еще моя дочка иногда начинает кричать от удовольствия, когда на качелях катается. Если кто-то смотрит с удивлением, я смеюсь и объясняю, что она очень любит кататься. Иногда дети рядом повторяют за дочкой и тоже кричат, получается весело.

сразу видно тех, кто не в теме и никогда с этим не сталкивался - все в розовых облачках - *будут более толерантными, простят и поймут*:)))) о госпадя....не будет такого. как же вы не поймете? особенно сейчас, во время войны, когда все вокруг на стрессе и накручены. да и без войны...тоже чуда не произойдет.

в каких моих словах вы увидели ’пофигизм ко всем окружающим’?
будьте добры цитату, а не то, как вы это восприняли через свою систему убеждений)

Я за те щоб були спецкласи в державних школах. Де дітей буде декілька, а не 35.
І вони не будуть мучати весь клас.
І часто такі діти не тягнуть програму, зовсім.
Вони просто присутні на уроках і заважають.
То кому з цього краще? Я вважаю, нікому.
Навіщо йому геометрія, якщо він не додасть 5+7?

Все дуже просто - хлопець з інвалідністю, власники добре його знають, елементарно обслужили його позачергово ,він має на це право! І ніхто не ходить взад-вперед чекаючи своєї черги і не заглядає в інші телефони, і на тому проблема вичерпана, чи не так?Це чисто маркер людяності або вона є або її немає.
Про розрахунок на відношення абсолютно чужих ,посторонніх людей мені дуже нагадало як в сусідніх темах наші люди вживають до розуміння і допомоги інших країн, світу , чому не зупинять нашу війну, нас же вбивають чому не допоможуть нормально.Напевно так само не потрібно розраховувати на хороше відношення від абсолютно чужих посторонніх країн?Чи коли то стосується безпосередньо тебе особисто чекаєш хорошого відношення?