Когда-то в далёких 90-х одной знакомой нашей семьи одна цыганка погадала.

В смысле куда повертатися? Вернётся в Украину и будет снимать жильё. У нее что в Польше квартира? Так же снимает

я также. думаю Анторову читать ? или не стоит ?

А як буде ива на українській мові? І як верба - на російській, не підкажете ?

Лично я, полностью, разочаровалась в этих всех книгах. Пришло осознание того, что лю6ая религия, лю6ые учения - это всего лишь средства манипуляции населением.

Когда началось все в 2014 году, летом в Харькове моя подруга с мужем ходила к видящей женщине. Были разные вопросы у них к ней личные. Но та женщина затронула и будущее города. Сказала, будет очень много крови, сильно пострадает город и люди. Мы тогда думали, что там будет то же что и на Донбассе. Но до Харькова тогда не дошло. Я потом вспоминала ее слова и думала, что ошиблась она или не владела видением на самом деле. А в 2022 году я вспомнила ее, все стало ясно. Просто время она тогда не уточнила 😔

а чем закончится война для харькова?

потому что юридически мы все до сих пор советский союз. и в рамках одной страны невозможно объявить войну самой себе. так слышала на днях...

не ну чего, бывают интересные книги, но меня впечатление что я уже все прочитала

Вот и перешла на интересные))) Стивен Кинг.

Я когда в садик ходила, мама увлекалась хиромантией. Был у них тогда «кружок по интересам», и помню тогда она говорила, что у многих деток 90х годов очень короткая линия жизни, что к моим 30 годам что-то случится

Ні, ні, в мене немає вроджених таких якостей. З однією людиною я працює довго, може і тиждень, карту скласти то дуже довго, нумерологічно працюєшь з датами народження.
Що до приклада з дитиною, то мені потрібні лише дати народження, дати часу, та координати міста в той проміжок часу. Нам багато всесвіт дає підказок, з треба вміти читати, до нас було багато розумних людей.

У нас не гірше))) в нас треба працювати та набиратись досвіду) деякі приходять відпочивати лише, таке буває. Насолоджуватись тілом.

Я 20 років тому вчилася у вузі в Києві. І наша професор психолог розказувала, що буде на нашій території творитися, про політтехнології, про справжні причини цього божевілля.Вона деякий час працювала з нашими політикам, а потім відмовилася, занадто багато бруду.
І от вона розказувала нам ( а група наша була всі дорослі люди , за 30 років) , а ми трохи з іронією ставилися.Вона була дуууже розумною, на межі з геніальністю... Але тут продумали ми, що то вже занадто щось нереальне і фантастичне.А воно он як виходить...і ковід , і маски , обмеження і війна...тому в мене таке враження,що я всередині фільма живу,а сценарій мені вже колись прочитали наперед.Бо одне діло передбачення ( там може підтягнути будь- які факти) , а інше, коли ось так прямим текстом розповідають, все називають своїми іменами ((
Я років три тому спробувала тут кілька речень написати - заплювали, посміялися , люди чують лише те, що хочуть чути , нажаль.

У нас в Киевской области второй год колодец летом пустой. Раньше хватало и полить, и бассейн набрать, и для бытовых целей. Очень быстро пополнялся. Сейчас нет.

А хіба ива і верба не одне і теж?

Мужей дурачков, насильников, убийц, болезни? Да уж, фантазия у нас…

правою ладошку немного согните и посмотрите сколько у Вас полосок между мизинцем и линией сердца. Столько и детей будет.

Чи можливо б було якось з вами сконтактувати? Ви пишете деякі речі, які мені дуже близькі, але я на тому ще поганувато розуміюсь.
Коротко - маю приблизно таку ж дитину. Колись тут писала і не могла реально усвідомити написане власноруч, бо якась фантастика.
Старший син з самого народження зовсім інакший. Дуже багато деталей, але то вийде книга. Далі, десь з 1.2 року почав говорити дивні речі. Називав імена до п´ятого коліна. Розказував про історію свого народження від власного імені. Розповідав про різницю між душею і тілом, задачі душі, принципи проходження цих задач, говорив про різні світи, виміри, Бога, інше життя. Розповідав про минуле зовсім незнайомих випадкових людей. І дуже багато іншого. Зараз йому 13, слава Богу це все припинилось. Але він інакший абсолютно. Якщо менший - то звичайнісінька собі дитина, моя дитина, то цей - космічний гість. Це на рівні відчуттів. Не я його народила, а він до мене прийшов. Знову не сприймаю написане... Словом, якщо можливо, хочу дізнатись про нього якомога більше, якось йому допомогти.

В нем очень много агрессии, читала, что это может на разуме детей негативно сказывается. Могу посоветовать молится разве что и поскорее становиться независимой материально. Непонятно только зачем вы к чужому ребенку, который упал и плакал подходили, у него есть свои родители. Вы ответственны только за своих детей, не стоит лезть куда не следует, мой вам совет...

2)родители купили машину, получила права, год ездила уже
Собралась к подружке
Днепр-никополь
Зима
И снится в день поездки сон
Снится бабушка моя-я в честь нее названа
В нарядном платье
И говорит-ты не бойся, я буду с тобой, я буду рядом, ты только не испугайся-всё будет хорошо, ты не бойся, я же рядом

Ну я не поняла
Поехала
На Запорожском шоссе-место скопления частых аварий, машину понесло, вынесло на встречку, кинуло с дороги, протянуло метров 200 по встречке
Сижу реву, не понимаю, что произошло

Подбегают к машине мужчины
Один открывает дверь, тянет меня, кричит-целая?целая?! Щупает руки, ноги, ребра
Я реву вголос
Видит, что я целая
Вздыхает

Говорит-не в рубашке, в пальто родилась
Они ехали сзади
По встречке-потом машин
Говорит-как рука невидимая машины убрала, ни одного авто, и тебя понесло

И машину с дороги выкинуло между двумя деревьями, ничего не повредила, ни себе, ни машине
А вокруг-венки погибшим на дороге
Я сразу бабушку и вспомнила…

Он стал совсем другой. То был надменный, трогать нельзя, беспокоить нельзя и вечно этот мейнкунский взгляд, полон презрения. А сейчас ласковый, приходит, мурчит, лежит рядом, на руки залазит, подставляется, чтобы гладили. Слава Богу, он выжил и нашелся. Мы уже в это не верили, думали с домом сгорел, искали - не не могли найти, к волонтерам обращалась, объявления раз Влада, надежда было, но небольшая, . 5 недель сам выживал, не знаю как смог.

Ваша машина, случайно, не красного цвета и зимой это было? Я помню смутно аварию на Запорожском шоссе в районе Космической. Там ещё девушка ревела сильно. Но я была проездом, не останавливалась, медленно ехали просто.

Было зимой, темно-синий Ниссан, в районе Братского у меня было

Я 20 років тому вчилася у вузі в Києві. І наша професор психолог розказувала, що буде на нашій території творитися, про політтехнології, про справжні причини цього божевілля.Вона деякий час працювала з нашими політикам, а потім відмовилася, занадто багато бруду.
І от вона розказувала нам ( а група наша була всі дорослі люди , за 30 років) , а ми трохи з іронією ставилися.Вона була дуууже розумною, на межі з геніальністю... Але тут продумали ми, що то вже занадто щось нереальне і фантастичне.А воно он як виходить...і ковід , і маски , обмеження і війна...тому в мене таке враження,що я всередині фільма живу,а сценарій мені вже колись прочитали наперед.Бо одне діло передбачення ( там може підтягнути будь- які факти) , а інше, коли ось так прямим текстом розповідають, все називають своїми іменами ((
Я років три тому спробувала тут кілька речень написати - заплювали, посміялися , люди чують лише те, що хочуть чути , нажаль.

Выходит, что даже зная о будущем из гадания, его изменить толком нельзя? Мы запрограммированы следовать системе?
Может, возможно хоть как-то менять предначертанное?

Выходит что до 1986 года это послание вообще невозможно было понять и расшифровать?

Ой, не правильно написала. Чоловік вважає, що треба уникати допомогу зайвим і невідрмим людям, не співчувати і т.д. Він ще на тому майданчику на мене сварився, мов чого я полізла до тієї дівчинки. І так купа випадків в нас дуже дивних від початку вессілля. Перед вінчанням нас його мама чимось поливала(якась вода), але вона весь час бігає по якимсь бабусям, що ворожять. І на самому вінчанні плакала і злилась, що я виявилась хрещенною іншим ім´ям. Що як це так? І хто так робить? Але навіщо їй було моє ім´я, яким я була хрещена?

Буду. Але дуже потребувала садок для молодшого (зараз ніжку тепер лікуємо) і тоді на роботу. Від чоловіка купа ультиматумів. Я морла попросити допомоги в його батьків. Але, як тільки розповім їм який він, каже, що пошкодую. Тож певно краще я на роботу і далі зі шлюбом розбиратись. Бо без роботи діток не потяну. Я і так чекаю цього вже довго. З народження другого, якось взагалі стало все дуже погано. Як людину підмінили.

Я 20 років тому вчилася у вузі в Києві. І наша професор психолог розказувала, що буде на нашій території творитися, про політтехнології, про справжні причини цього божевілля.Вона деякий час працювала з нашими політикам, а потім відмовилася, занадто багато бруду.
І от вона розказувала нам ( а група наша була всі дорослі люди , за 30 років) , а ми трохи з іронією ставилися.Вона була дуууже розумною, на межі з геніальністю... Але тут продумали ми, що то вже занадто щось нереальне і фантастичне.А воно он як виходить...і ковід , і маски , обмеження і війна...тому в мене таке враження,що я всередині фільма живу,а сценарій мені вже колись прочитали наперед.Бо одне діло передбачення ( там може підтягнути будь- які факти) , а інше, коли ось так прямим текстом розповідають, все називають своїми іменами ((
Я років три тому спробувала тут кілька речень написати - заплювали, посміялися , люди чують лише те, що хочуть чути , нажаль.

К моей тете в Горловке пришла циганка, еще до войны и сказала что у нее останется только одна родственница по имени Наталья, Тетя когда это мне рассказала я очень удивилась, ведь у нас большая семья, я к бете была ближе всех и зовут меня не Наташа, но началась война и действительно по факту осталась только лишь Наташа! Мы все то вроде и были но далеко! А она всегда рядом!