Мовчу, але хочу• 21 сентября 2023
Из какой вы области? Как переживаете войну?…
Я из Киева, живу в области с начала полномасштабной. Нас сравнительно не сильно задели, но все же. Дикий страх во время сирен, нервный тик, дрожащие руки, зажор на фоне стресса… Начала пить слабенькие успокоительные, стараюсь не впадать в крайности, но не всегда получается держаться на плаву, фильмы про войну не смотрю, просто не могу, плачу от новостей и хочется, чтобы это был просто страшный сон. А как вы? Как ваше моральное состояние? Давайте поговорим, выскажемся о том, что сейчас беспокоит и поддержим друг друга🙏
показать весь текст
6
42
6
13
318
0
Нікополь Дніпропетровська обл, рік і три місяці коже день обстріли. Два попадання в дім, і якось в нашому районі часто прилітало, а тоді коли в тому році був блекаут, більше суток не було світла, зв´язку, чоловік в п´ять ранку пішов на роботу і наш район градами накрили. Я дуже перенервувала думаю стріляють де він іде, якщо щось станеться не подзвонити бо нема зв´язку. Він в обід прийшов додому і мене як схватило, спазми внутрішніх органів, боліло все нирки, легені, желудок. Це як судоми тільки все всередині. І так півтора місяця. Я думала сдохну. П´ять місяців на заспокійливих, та но-шпи. Ще місяця чотири після було нормально. А тепер дві неділі назад знов схватило. Що тут скажеш, ждемо коли виженуть цю сволоту із ЗАЕС, вона в семи кілометрах від нас. Водно її як на долоні.
6
16
м. Запоріжжя. В моєму районі прилітає час від часу. Вже якось звикли, якщо можна звикнути к звукам вибухів та смерті людей від осколків. Майже постійно триває повітряна тривога. Наприклад, сьогодні вона тривала 11 годин і це ще доба не закінчилась. Вчора тривога тривала 15,5 годин.
1
10
Взаимно )) тоже есть теория, поэтомуспали даже во время обстрелов. Проснулись - повернулись на другой бок - спим дальше.
2
2
я из Днепра, самый страшный день для меня был 8 июля 2022 - летело над головой, выползла из машины и отползла в поле (уписалась, плакала сидела), люди от взрыва как оглохли... потом начали помогать друг другу, за руль села минут через 20 и поехала домой. и 10 октября 2022г. - взрывы кругом в городе, а я несу собаку оперировать срочно, в подвале под грохот и оперировали (клиники сейчас нет, попадание). Живу на 19 этаже, да страшно...не привыкла буду честной, но я всегда думаю о том, как там муж и сын (они на войне). Держимся, у меня нет другого варианта +200 рабочих, которых обеспечиваю работой и заказами сейчас.... тяжело, но прорвемся.
1
11
19
Київська область, періодично спостерігаю ´´салюти,,, п´ю міцненьке. Вірю, чекаю, хвилююся за чоловіка. Якось так
2
Кременчуг. нет тревожного состояния. не до страха, нужно родителей лечить, собак и котов лечить, заниматься с ребенком школой. доначу адресно.
Мабуть, теорія броньованого кокошника, або просто кокошника, натягнув і на бочок. Думаєш собі, що російська ракета повз пролетить, бо впізнала своїх.
7
4
Бідні люди 😢
Це дійсно так...
Я виїхала на початку війни з дітьми. Був сильний страх, а також однієї ночі донька всю ніч плакала.
Я зібралася і ми поїхали.
Тримаюся тут тільки заради дітей
Це дійсно так...
Я виїхала на початку війни з дітьми. Був сильний страх, а також однієї ночі донька всю ніч плакала.
Я зібралася і ми поїхали.
Тримаюся тут тільки заради дітей
3
у меня ребенок умирал в реанимации.единственный.до войны..как я летела в ту больницу.за руль не могла..такси.там падала на коленях перед врачами ,истерика,спасите..все сделаю ..эти часы ожидания.сползаешь по стене.туда не пускают.на улицу-три пачки сигарет ,трусит...Слава Богу..жив..а до войны квартиры теряла,застройщики кинули та много всего пережила.Так получилось,может я эгоистична,но война не стала самым страшным событием в моей жизни.Очень переживаю за людей погибщих,эти фото,видео.но мне в жизни было намного хуже..
11
Да, там кошмар. Вот оттуда недавно приехала, Киев, Киевская область просто отдыхает по сравнению с Никопольская районом. Держитесь. 
4
Сама наверное б не реагировала на тревоги. Но есть дети, и чувство ответственности, во время тревог в коридоре за 2 стенами. Киев. Кроме Киева в Украине можем находиться только на Закарпатье и в Черновицкой области. Все остальные места считаю опасными
Ірпінь, Втратила все життя, дом майже зруйновано, близьких вже немає. Чоловік загинув у минулому році на фронті, мама померла від раку. Живу сьогоденням. Тримає тільки те, що вони б дуже хотіли щоб я жила, ну і кіт єдиний член родини який лишився.
На тривоги не реагую майже, тільки коли Вибухи будять. Шукаю роботу, бо стару втратила. Є тільки підробіток. Що ще. Та нічого. Просто намагаюсь не думати
На тривоги не реагую майже, тільки коли Вибухи будять. Шукаю роботу, бо стару втратила. Є тільки підробіток. Що ще. Та нічого. Просто намагаюсь не думати
1
17
Автор, вам треба виїхати на деякий час, бо щось ви занадто….
Київ, буває страшно, але вцілому норм. Багато роботи і думати про це все немає коли)
Київ, буває страшно, але вцілому норм. Багато роботи і думати про це все немає коли)
За это время был такой спектр эмоций и чувств,что описать трудно. Самое страшное из всего,когда на оккупированной территории умирают родители.
5
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу