Батько каже виходити на роботу, при тому що допомоги з дітьми не пропонує

От скажіть, яке йому діло до моєї роботи?
Ми живемо з чоловіком окремо з початку сімейного життя. Ніколи не брали від батьків і копійки. Діти теж на нас повністю. Я ні разу не лишала дітей без крайньої потреби (наприклад, коли мені потрібно до лікаря - це дві години на день раз за пів року і вже телефонували, коли я приїду).
Батьки не працюють, пенсіонери 60+.
Я продовжила декретну відпустку, порадившись з чоловіком (так, втрачаю у коштах, але діти важливіші і ми прийняли таке рішення, що поки дитина на дистанційному навчанні та лікарняних сиджу вдома я (менша дитина адаптується до садка), тому поки що не виходжу на роботу).
Батько, почувши це, почав обурюватись, мовляв, пора вийти мені на роботу, «ви рахуєте копійки» і все в такому тоні (так, не шикуємо, але на життя вистачає). При тому, що не запропонував свою допомогу у догляді за дітьми під час лікарняних чи допомогу з дистанційним навчанням старшій дитині.
Я не хамлю та ніколи не відповідаю різко, але дуже не приємно та не знаю, як відповідати, щоб не образити.
Мати приймає будь-яке наше рішення, завжди підтримає та ніколи не осудить.
От чому так ? Двоє батьків, а таке різне ставлення.
Забігаючи наперед, відповім на питання щодо фінансового стану батьків: їм вистачає пенсії, їздять відпочивати декілька разів на рік. Працювали на керівних посадах, на пенсію собі заробили (тобто, це не натяк на фінансову допомогу для них).