Масове вбивство на Житомирській трасі: мапа, хронологія та розслідування російського злочину
Дмитрівка — невелике село лише за кілька кілометрів на північ від Житомирської траси навпроти села Мила. Тут облаштовано звалище автомобілів, які росіяни розстріляли та спалили під час облоги Києва. Одне з десятків звалищ на Київщині.
Із цих 50 автомобілів 11 привезли з автошляху М-06, з ділянки між селами Мила та Мрія. Автошлях М-06 — це траса Київ-Чоп, "Житомирська траса", а віднедавна — "Траса смерті". У людей, які бували на ній у перші дні й місяці після деокупації, вона вже давно не асоціюється зі звичайною дорогою на захід — лише з вервечкою згорілих автомобілів і згорьованих людей, тілами на асфальті й узбіччях, потрощеними будинками, купами російської техніки й табличками «міни» вздовж лісосмуг.
Причиною останньої зупинки цих 11 автомобілів були російські військові зі складу 2-го батальйону 5-ї окремої танкової бригади, які прибули на Київщину з міста Улан-Уде. Упродовж березня вони нищили цивільних водіїв, пасажирів і пішоходів поруч із АЗС UPG на Житомирській трасі. Вони знали, що скоюють злочин: після вбивств росіяни спалювали абсолютно всі машини й тіла, щоб приховати сліди своїх злодіянь. "Нет тела, нет дела", — мабуть, саме цим принципом керувалися військовослужбовці з далекої
Бурятіі
Історій багато
На сканах точно вказано хто
Дмитрівка — невелике село лише за кілька кілометрів на північ від Житомирської траси навпроти села Мила. Тут облаштовано звалище автомобілів, які росіяни розстріляли та спалили під час облоги Києва. Одне з десятків звалищ на Київщині.
Із цих 50 автомобілів 11 привезли з автошляху М-06, з ділянки між селами Мила та Мрія. Автошлях М-06 — це траса Київ-Чоп, "Житомирська траса", а віднедавна — "Траса смерті". У людей, які бували на ній у перші дні й місяці після деокупації, вона вже давно не асоціюється зі звичайною дорогою на захід — лише з вервечкою згорілих автомобілів і згорьованих людей, тілами на асфальті й узбіччях, потрощеними будинками, купами російської техніки й табличками «міни» вздовж лісосмуг.
Причиною останньої зупинки цих 11 автомобілів були російські військові зі складу 2-го батальйону 5-ї окремої танкової бригади, які прибули на Київщину з міста Улан-Уде. Упродовж березня вони нищили цивільних водіїв, пасажирів і пішоходів поруч із АЗС UPG на Житомирській трасі. Вони знали, що скоюють злочин: після вбивств росіяни спалювали абсолютно всі машини й тіла, щоб приховати сліди своїх злодіянь. "Нет тела, нет дела", — мабуть, саме цим принципом керувалися військовослужбовці з далекої
Бурятіі
Історій багато
На сканах точно вказано хто
показать весь текст
1
1
18
107
Ответ дляДами
Спасибо, но мы не пережили до сих пор. То что кв разбомбили пох, но вот дочка до сих пор кричит каждую ночь, ей тогда 8 было, сейчас уже 10... не забудем мы, как прощались друг с другом ибо до утра дожить надо было ещё очень постараться.
Страшно было, когда мы в Киев приехали и у нас появилась связь, до этого её не было 3 недели, как и света, воды, отопления, тут начали сообщения идти , что мамы кв разбомбили, что живой найти не могут, что убили сына друзей, что погиб мальчик с которым гуляли от осколка, что бабушку бомбили сильно и ни окон , ни дверей, ой ... горе , кацапы это горе
Страшно было, когда мы в Киев приехали и у нас появилась связь, до этого её не было 3 недели, как и света, воды, отопления, тут начали сообщения идти , что мамы кв разбомбили, что живой найти не могут, что убили сына друзей, что погиб мальчик с которым гуляли от осколка, что бабушку бомбили сильно и ни окон , ни дверей, ой ... горе , кацапы это горе
Вы из какого города?
Maria Gavrilovic зі сцени Emmy Awards під час вручення нагороди фільму «Загублені душі з Бучі»:
«Scott Pelley, я впевнена, хотів би, щоби ми з цією сцени зараз подякували тим неймовірним сім’ям з Бучі, які так хоробро розповіли нам історії своїх дорогих людей, яких знайшли в цій могилі.
І також неймовірній журналістці з України, яка допомогла нам розказати цю історію. Ми знаємо, що Софія Кочмар дивиться на нас цієї ночі зі свого села на Львівщині»
Дякую дорогі мої люди з вже рідної мені Бучі: дуже сподіваюся, що ваш голос, який промовляв із глибини, був і ще буде почутий.
?
«Scott Pelley, я впевнена, хотів би, щоби ми з цією сцени зараз подякували тим неймовірним сім’ям з Бучі, які так хоробро розповіли нам історії своїх дорогих людей, яких знайшли в цій могилі.
І також неймовірній журналістці з України, яка допомогла нам розказати цю історію. Ми знаємо, що Софія Кочмар дивиться на нас цієї ночі зі свого села на Львівщині»
Дякую дорогі мої люди з вже рідної мені Бучі: дуже сподіваюся, що ваш голос, який промовляв із глибини, був і ще буде почутий.
?
2
Ответ дляLudaSHS
А куди виїхали ?
Харьків прийняв один найстрашніших ударів
Харьків прийняв один найстрашніших ударів
Ну, я б сказала, що не харків весь, а саме наш золотий райончик, перехрестя вул. Наталі Ужвій та Леся Сердюка. Український театр Березоль, наше розстріляне відродження, знову розстріляли, вже через сто років. Ті ж самі.
В деяких районах ідеш і очам не віриш, цілі вікна, реклами, ліхтарі... А ми як прокляті.
В деяких районах ідеш і очам не віриш, цілі вікна, реклами, ліхтарі... А ми як прокляті.
7
Ответ дляShipowner
Звісно, бо то в голову не вкладалося, хоча я була попереджена з різних джерел, дуже серьозних. Але вперто казала, зо не може того бути бо бути того не може. Були сумніви, звісно, й навіть сни. Але ні, нікуди не поїхала, зрештою, вірю, що так було потрібно
От і я так само. Не повірила, але не жалкую. Не поїхала коли були серйозні обстріли по житлових будинках у Запоріжжі минулої осені і навіть коли пошкодило мій будинок ракетою. Що там вже казати про лютий 2022. Таких масштабів ніхто не міг уявити, навіть керівництво держави.
2
Помню дорогу домой из Каменца в начале лета. Ехала и глазам своим не верила. Разрушенные дома, сгоревшие автомобили.
За Броварами в сёлах сотни домов разрушены.
Детей товарищ по футболу выезжал с родителями на машине из Великой Дымерки и по ним танк стрелял. Чудом выжили.
За Броварами в сёлах сотни домов разрушены.
Детей товарищ по футболу выезжал с родителями на машине из Великой Дымерки и по ним танк стрелял. Чудом выжили.
5
Ответ дляdarkhorse
Да да да! Тут все в жопу дуют власти, восторгаются не буду писать Кем, Но этих жертв можно было избежать и ехать нашему правительству ДО войны на переговоры, брать себе в поддержку кого угодно и решать!, Весь мир трубил ИМ, забирал посольства, а они говорили людям чтоб шашлыки жарили. Я помню как начали бомбить , а везде в эфире полная тишина, включаешь телевизор, радио и НИЧЕГО ничего нам не говорят, много времени было в непонимании что происходит.
Удалено администрацией...
Ответ дляnikiya
Була інформація в перший день, з яких напрямків заходять колони - що через Чорнобильську зону і через сумську і Чернігівську обл по трасам що на Київ.
Була інформація що Гостомель штурмують з повітря тому їхати на захід через наприклад Варшавку - стрьомно.
Принаймні мені це було зрозуміло виходячи і інформації з відкритих джерел.
Була інформація що Гостомель штурмують з повітря тому їхати на захід через наприклад Варшавку - стрьомно.
Принаймні мені це було зрозуміло виходячи і інформації з відкритих джерел.
Да, так и было. У меня в те дни так получилось, что одноклассники поддержали, хотя до того общались нечасто. Сначала мы хотели выезжать тремя машинами (я, одноклассница и одноклассник с семьями). В итоге одноклассник не выехал, т.к. ему не хватало бензина, и мы ехали двумя машинами. Ближе к вечеру стало понятно, что до точки назначения мы не доедем, и нужно где-то ночевать.. И нас 8 человек приютили в Винницкой обл. родители ещё одного одноклассника. Доехали в итоге нормально.
Вообще, тогда были мысли выехать из Украины, то все друзья-знакомые, кому звонила заграницу, очень поддержали и морально, и информационно. Но я так и не решилась уехать.
Вообще, тогда были мысли выехать из Украины, то все друзья-знакомые, кому звонила заграницу, очень поддержали и морально, и информационно. Но я так и не решилась уехать.
2
1
Да уж.. Вот вспомнила те события, и мне кажется, что ещё раз пережить такой кусочек февраля и март просто невозможно. Остаться страшно, ехать страшно, а если ехать, то куда и какой дорогой, и больше никогда не вернуться домой?!.. И то неприятие реальности, и засевшая в голове мысль, что такого не может быть 🥺
4
Ми встигли проїхати за декілька годин 😭🥺🙏🙏🙏. Дякую Богу і брату який увірвався у погріб і сказав п´ять хвилин на збори і на Житомирській педаль у підлогу, ти, зрозуміла?! 😭😭😭 З нами була його жінка і дитина. Через декілька тижнів уб´ють його друга з тероборони Пашу, розстріляють у газелі прямо з танку,він не встигне випригнути, хоча іншим скаже швидко на вихід.
. Але тоді я просто вилетіла на трасу у Бузовій і мчали до села під Радомишль, а потім вже через декілька днів знову рухалися через спалені машини, за поворотом на Радомишль. Ми їхали як у кіно, тиша і машини стоять спалені і жодної, жодної живої душі на трасі, їхали у сторону Луцьку. Пам´ятаю як в один голос з чоловіком сказали Слава Богу, коли почали їздити машини, ми ще не знали, що сталося набагато гірше...
. Але тоді я просто вилетіла на трасу у Бузовій і мчали до села під Радомишль, а потім вже через декілька днів знову рухалися через спалені машини, за поворотом на Радомишль. Ми їхали як у кіно, тиша і машини стоять спалені і жодної, жодної живої душі на трасі, їхали у сторону Луцьку. Пам´ятаю як в один голос з чоловіком сказали Слава Богу, коли почали їздити машини, ми ще не знали, що сталося набагато гірше...
13
РусалкаДністрова• 30 сентября 2023
Ответ дляfelin
Ми встигли проїхати за декілька годин 😭🥺🙏🙏🙏. Дякую Богу і брату який увірвався у погріб і сказав п´ять хвилин на збори і на Житомирській педаль у підлогу, ти, зрозуміла?! 😭😭😭 З нами була його жінка і дитина. Через декілька тижнів уб´ють його друга з тероборони Пашу, розстріляють у газелі прямо з танку,він не встигне випригнути, хоча іншим скаже швидко на вихід.
. Але тоді я просто вилетіла на трасу у Бузовій і мчали до села під Радомишль, а потім вже через декілька днів знову рухалися через спалені машини, за поворотом на Радомишль. Ми їхали як у кіно, тиша і машини стоять спалені і жодної, жодної живої душі на трасі, їхали у сторону Луцьку. Пам´ятаю як в один голос з чоловіком сказали Слава Богу, коли почали їздити машини, ми ще не знали, що сталося набагато гірше...
. Але тоді я просто вилетіла на трасу у Бузовій і мчали до села під Радомишль, а потім вже через декілька днів знову рухалися через спалені машини, за поворотом на Радомишль. Ми їхали як у кіно, тиша і машини стоять спалені і жодної, жодної живої душі на трасі, їхали у сторону Луцьку. Пам´ятаю як в один голос з чоловіком сказали Слава Богу, коли почали їздити машини, ми ще не знали, що сталося набагато гірше...
Боже, я лише читаю і коси шевеляться. Як ви те все пережили, що вони з нами зробили. Ненавиджу усіх
2
Ответ дляЭлочка LA
Удалено администрацией...
Ох уж эти писательницы ))) с удивлением всегда читаю, что я, оказывается, жду тут русских в городе. Для них несогласие с политикой, которую ведут наши государственные мужи, автоматически означает поддержку рф. И, если с розовыми слюнями счастья не внимаешь тому, что в марафоне говорят, то ты тоже ждун и матрешка ))
10
4
7
Автор, точно так розстрілювали цивільні машини на Гостомельській трасі вранці 25 лютого, про це є документальний фільм на ю-тубі. Там навіть є відео із камер спостереження, де видно і розстріл, і навіть морди російських військових, які стріляють.
Кажуть інколи, що вони почали вбивати, коли зрозуміли, що наші дають їм відсіч, а типу без цього було б як в Криму. Але ні, вони стріляли по цивільним машинам як в тирі вже 25 лютого, вони прийшли сюди вбивати.
Ще багато розстріляних машин було на дорозі із Ірпіня до Стоянки, яка виходить на Житомирську трасу. Це була єдина дорога із Ірпіня, по якій після 25 лютого (коли розбили міст) можна було виїхати машиною. Досі в місцевих пабліках періодично шукають свідків по конкретним епізодам. Наші сусіди їхали цією дорогою десь 9 березня у складі колони по зеленому коридору, і на їх очах кінець колони розстріляли.
Дякую за ваші пости, таке не можна забувати.
Кажуть інколи, що вони почали вбивати, коли зрозуміли, що наші дають їм відсіч, а типу без цього було б як в Криму. Але ні, вони стріляли по цивільним машинам як в тирі вже 25 лютого, вони прийшли сюди вбивати.
Ще багато розстріляних машин було на дорозі із Ірпіня до Стоянки, яка виходить на Житомирську трасу. Це була єдина дорога із Ірпіня, по якій після 25 лютого (коли розбили міст) можна було виїхати машиною. Досі в місцевих пабліках періодично шукають свідків по конкретним епізодам. Наші сусіди їхали цією дорогою десь 9 березня у складі колони по зеленому коридору, і на їх очах кінець колони розстріляли.
Дякую за ваші пости, таке не можна забувати.
14
1
Ответ дляKaVika29
Удалено администрацией...
Думаю, никто не думал о таком масштабе жертв. И я просмотрела- мы просили переговоры, просили.
Потом Минск. Уже потом все увидели этот геноцид.
Поэтому ’ почему’ почему так страшно вела себя армия рф. Мотивация ....
Оккупации по другому представляли. Для некоторых хуже таких уже не будет.
Потом Минск. Уже потом все увидели этот геноцид.
Поэтому ’ почему’ почему так страшно вела себя армия рф. Мотивация ....
Оккупации по другому представляли. Для некоторых хуже таких уже не будет.
1
1
Ответ дляНаивка
Да уж.. Вот вспомнила те события, и мне кажется, что ещё раз пережить такой кусочек февраля и март просто невозможно. Остаться страшно, ехать страшно, а если ехать, то куда и какой дорогой, и больше никогда не вернуться домой?!.. И то неприятие реальности, и засевшая в голове мысль, что такого не может быть 🥺
Мне было намного страшнее та неделя начало войны. Мозг привыкал к ужасной мысли. И казалось то была не ты, то было кино.
Видишь себя со стороны.
Потом осознание и принятие, все позднее. Сейчас уже не страшно. Все понятно.
Видишь себя со стороны.
Потом осознание и принятие, все позднее. Сейчас уже не страшно. Все понятно.
1
Ответ дляfelin
Ми встигли проїхати за декілька годин 😭🥺🙏🙏🙏. Дякую Богу і брату який увірвався у погріб і сказав п´ять хвилин на збори і на Житомирській педаль у підлогу, ти, зрозуміла?! 😭😭😭 З нами була його жінка і дитина. Через декілька тижнів уб´ють його друга з тероборони Пашу, розстріляють у газелі прямо з танку,він не встигне випригнути, хоча іншим скаже швидко на вихід.
. Але тоді я просто вилетіла на трасу у Бузовій і мчали до села під Радомишль, а потім вже через декілька днів знову рухалися через спалені машини, за поворотом на Радомишль. Ми їхали як у кіно, тиша і машини стоять спалені і жодної, жодної живої душі на трасі, їхали у сторону Луцьку. Пам´ятаю як в один голос з чоловіком сказали Слава Богу, коли почали їздити машини, ми ще не знали, що сталося набагато гірше...
. Але тоді я просто вилетіла на трасу у Бузовій і мчали до села під Радомишль, а потім вже через декілька днів знову рухалися через спалені машини, за поворотом на Радомишль. Ми їхали як у кіно, тиша і машини стоять спалені і жодної, жодної живої душі на трасі, їхали у сторону Луцьку. Пам´ятаю як в один голос з чоловіком сказали Слава Богу, коли почали їздити машини, ми ще не знали, що сталося набагато гірше...
Ужас, я видела начало машин было 5/6
Тоже летели трассой
Тоже летели трассой
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу