Навіщо потрібно старіння?

А моя бабуся дуже хотіла жити, огород сажала, все її цікавило, і в 84 раптом померла. А є такі що і в 47 вже ниють як все надоїло. Так що зовсім не однаково

У тому, щоб люди страждали і виділяли гавах. Бо ми народжуємось, як кури на фермі, щоб бути для когось вищого кормом - в даному випадку, енергетичним
(може жартую, може осіннє загострення, а може й ні;)

Так, він ні від кого не залежав, єдине, що то було раптово і ні з ким не попрощався. Але тепер я думаю, що може так і краще, бо то було б нестерпно боляче 😢

А зачем нужно рождение)? Дошло наконец, что смысла нет))? Ну кроме био функции продлевания вида)

Это вы Восхождение Юпитер посмотрели)?

Эта информация не только в фильме есть🙂

Так, операція, яка триває пів години і через пару днів людина бачить.
Інвалідам роблять безкоштовно - є програми

Десяток точно

Чому рано?
Раніше нормально було народжевати в 18-20. В 18 вважались вже дорослими і могли окремо жити.
Тобто в 36 як мінімум одного вже поставили. В 40 вже трьох можна. Народжували часто. Так це я про СРСР. А ще раніше ще по іншому було

Автор, є безкоштовні програми, особливо якщо у мами інвалідність.
Тату робили операцію. З ним разом було четверо яким робили безкоштовно. Одній 96 років.

Зробіть кількісний імуноблот на бореліоз, часто корінь хвороби у бореліях

Людина стає на ноги після здобуття професії, коли вона може прогодувати себе сама. У більшості це 18-22 роки. Якщо у 18, то ще нічого, але ж зрозуміло, що це робоча спеціальність. Одне дитя можна виростити. А після університету хоч не народжуй, бо не встигнеш до 40.

Таке ж дурне, як і ваше

Если бы медицина не была так развита. Мы бы не доживали до старости и дряхлости. Доживали бы, но не в том количестве, конечно же.

Пустий комент. В дитинстві дитина радіє і переважно здорова і щаслива, ми не говоримо про вийнятки. А старі - хворі, немічні, нікому не цікаві і не дуже щасливі

Ви розумієте про що писали?
Тоді освіти взагалі не було. Працювали змалечку

Людина мусить померти,що за дурне питання.Такий цикл,кому що приписано.
Тварини також старіють,і по них це також помітно...по мордочці..

Ні, світовому керівництву, а самі вони купаються в крові немовлят і ніколи не вмирають

Таке життя бентежне. Таке життя...

Старость бывает разной. Но все равно старость страшная штука. Работаю медсестрой,наблюдаю таких пациентов постоянно. Грустно(((

Эта информация не имеет никаких доказательств, это просто одна из версий, предположений. Одним словом, фантазии на тему, которых очень много.

Яка зараз різниця, що було колись? Тоді люди гинули від будь чого. Але не тому, що так природою влаштовано. А я з самого початку відповідала на думку, де говорилося, що 40 років це нормальний вік для смерті, а все, що більше - штучна підтримка життя. Та якщо б помістити тих перших людей у нормальні для людини умови, то вони б набагато довше жили. Тому це не генетичний код аж ніяк.

Автор, ви не єдина така.
У мене мати теж десь з 50+ років не працює, потребувати догляду, щоправда, трохи пізніше злягла, мені на той час було десь біля 30-ти.
Була якийсь час лежача, але вдалося поставити на ноги. Коли людина лежача, то жах насправді. І мені також себе було шкода. Не лише з тої причини, що маю ’тягар’, який нести важко, але совість не дозволяє полишити. Головний мій тягар у тому, що мати мене не любила дитиною, зривала свою вічну злість на мене, бо я не мала змоги дати відсіч. Лупцювала і верещала ні за що. Я слухнаяна і мовчазна росла, все робила по дому, як наймичка, гарно вчилася, але я завжди була не така. Бо батьки мамі забезпечували більш безтурботне життя, а я забезпечувала турботи. Мене у школу лише раз відвела у перший клас, забувши при тому мене забрати звідти. Просто забувши. А їхати мала через півміста. Далі сама їздила, потім стала жити ближче, то ходила, але пішки півгодини було ) За оцінку ’добре’ не те що лаяла, могла зі злісті головою об шафу побити, потягати за волосся, відлупцювати ремнем. Вона людина настрою, то як добрий настрій ( що бувало рідко), то вона гарно відноситься, а як ні....Підробляла з дитинства прибиральницею, продавцем газет, як могла, усі гроші ( усі!) віддавала їй, бо 90-ті, мама одна, рідних більше немає, не тягне, їжу купувати потрібно було, одяг. Ну а от коли я виросла майже сама, дві освіти здобула сама, наче можна було видохнути, відірватися від неї і жити, але ні, не можу. Мушу доглядати. І аби ж то були гарні взаємовідносини, то це було б набагато легше, ніж ось так, коли вона тобі волосся в дитинстві ножем відрізає за те, що кішка розбила чашку ( а я була поруч із нею, ми обидві чули дзвін, просто я встала перша і побігла дивитися), ну а я маю годувати з ложечки, чи просто бігати коло неї. Зараз ходить відносно добре, на вулицю спокійно йде сама, але як і тоді, коли була молодою, вдома лише лежання на дивані. Сміття собі під ноги, є ж кому прибрати. Таке. Це життя. Ми також з вами, Автор, дай Бог, колись будемо старими. Але у мене не буде народженої наймички.

хм, э щось у цьому, мати менше скандалити почала з хворобами...але насправді це прикро

Це закономірно, так як людина бачить багато зла навколо за все життя.
Недарма є підлітковий максималізм, якого немає вже у дорослих. Я цей максималізм вважаю за чесноту, бо у людини прагнення, наміри і цілі, є свої переконання, а дорослим частіще стає байдуже на все, аби плисти за течією спокійнесенько собі, більше нічого не хвилює...