Діти бідних батьків мають менше шансів на життєвий успіх?

О, я мріяла всі 10 років навчання в школі бути вчителькою була відмінницею в сільській школі, батьки колгоспники. Нічого нового, крім шкільної форми, мені не купували, все з двох старших сестер було. Саме страшне коли одну зиму не було взуття десь до нового року, я носила взуття мами, старі сапоги, на три розміри більші і ховалася кругом на перервах,щоб менше людей це побачило. Так от , поїхала поступати в Кіровоградський пед, дуже була здивована, що всі щ батьками, якимись сумками заходять.. вліпили мені трійку за українську мову і літературу, вважаю незаслужено, бо трохи збилася в уривку прози на пам´ять, щось із Кропивницького, чи що, пам´ятаю тільки строгий голос викладача, що як же так, це ж ваш земляк.. забрала документи і поїхала в інше місто, вступила на заочне навчання до технічного вузу. І слава Богу.

Тю, то ж відомий свиновуз. Без свині чи півсвині не брали. Може зараз щось змінилося, але 20-30 років тому була жесть.

Чому ви вважаєте, що приватна школа - це оточення, а не 142 ліцей, наприклад? Для мене оточення- це там, де є відбір дітей

Я Вас розумію, бо у мене приблизно так само в дитинстві були. Ще й майже нічого нового з одягу, все передавалося від старшої на 2 роки сестри. В музичну школу мене не відпустили, ліплячи якісь відмазки про те, що це заважатиме навчанню (я була відмінниця). Вже в дорослому житті я зрозуміла, що у батьків просто грошей на це не було. І так, город у бабусі, і батьки теж садили. Пам´ятаю, як я в дитинстві втихушку з холодильника тягала по одному помідорчику з´їсти, бо помідори були лише на салат. І мені було від цього соромно.
Я лише зараз в майже 50 років нарешті досягла всього того, чого хотіла ще в 20-25. Так, я молодець, все своїми зусиллями, але фактично в 2 рази повільніше, ніж могла б. А на нові бажання, які з´явилися вже з 30 років, часу майже не залишилося.

І в мене з роликами. Мені було 14 і батьки переїхали з центра і однокімнатної квартири, де ми жили вчотирьох, до будинку в сраці міста в жахливому бандитському районі з максимально депресивним виглядом. Сам будинок теж був занедбаний. Але залишились гроші від різниці. І мені пообіцяли ролики, щоб я не істеричила. І не купили. Але я пробилась з тих злиднів якимось чином, жила в Києві, отримувала гарну зп в айті, хоча сама не айті. Зараз живу в столиці однієї з країн Європи, працюю в дуже великій компанії, і зі сторони в мене все супер, але особисте життя не склалося.

Я воспитывалась не в богатой семье. Одежду по возможности покупали, но меня тянуло 4 взрослых людей. Мы жили с бабушкой и дедушкой которые очень помогали родителям. 90е и безденежье. Вместе кормились. Но не было денег купить мне например письменный стол, или кровать. Но я ни на что не жалуюсь, у меня была дома очень любящая атмосфера. Меня никто не заставлял учиться, а мне как ребёнку было лень. Может в этом их пробел, но не думаю. Просто я была посредственной. Правда в старших классах мне наняли репетитора по английскому, но все время мы тратили на разбор дом. Заданий и английским я так и не стала владеть. Я очень жалею что я сама была такой пустоголовой, ведь если бы я училась я могла бы поступить бесплатно. Либо если бы я прям очень хотела кем то стать то мои родители возможно смогли бы меня тянуть, но я не знала кем я хочу быть, потому пошла туда куда сказали родители.
И по поводу мужа была пустоголовой. Я только слышала о том, что должна быть отдельная квартира, что б я никогда не попала так как мои родители-жить всем вместе. И я отвергла несколько хороших парней потому что у них не было квартиры. И вышла замуж за того у кого она была. Стоит ли говорить что вышла замуж я не удачно? Сразу родила ребёнка, потом ещё одного, а теперь очнулась в 35 и все страшно менять. Я считаю только тут моя вина. Ну и чуть больше наверно хотелось разговоров с родителями по поводу своего будущего. Критерия выбора мужчин и профессии.

Чому це? Зараз через зно дуже багато розумних дітей мають можливість вчитись там де хочуть на бюджеті. Але ж то треба вчитись і старатись

Займаються якщо мають гроші. А якщо немає грошей, то що заважає самостійно вчити? Лінь? А потім спригути на те що батьки освіти ’не дали’. Зараз є можливість знайти будь яку інформацію і самостійно її опанувати
Якщо що мій старший син закінчив школу два роки тому. Репетитор був лише з фізики. Зно дав на високі бали і вступив туди куди хотів. Він вчився сам, навіть у період карантину . Бо хотів. Молодший зараз в 7 Кл. Репетитори по всіх основних предметах, а їх 6 штук. І вчиться на 8. Тому що він нічого не хоче і йому нічого не цікаво. Зате він футболіст. І школу він закінчить без знань, з поганими оцінками. Хоча всі шанси вчитись має.

Так всі знають, що після підтвердження вступу треба подаватися на грант або стипендію, щоб покрити житло в кампусі і мінімальну їжу.

Професійна реалізація, можливість хорошого відпочинку. І так, достатня кількість зароблених грошей для забезпечення основних потреб. Якісне харчування, одяг собі і дітям.
Сорі, Вам не зрозуміти, та я пам´ятаю зашиті труси і шкарпетки. І жодного сімейного відпочинку у дитинстві.

Так в Израиле дефицит красивых женщин. Бросайте своего придурка, ищите нормального.

Так валите из этой страны

Мне 45 лет, Я некрасивая, 2 детей, один из которых аутизм. Кому я нужна?
Нет гарантии, что следующий муж не окажется ещё хуже.

Бо в 142 родини підтримують корупцію. Нафіг воно треба, таке оточення.

Подаватися?. В що далі, далеко не всі вузи дають

Разве Израиль хуже Украины? Вроде же намного развитее страна. Почему её ненавидите? Многие наоборот хотят там жить.

В бедной семье через постоянные стрессы и общую нервозность ещё могут внушать, что если ребёнок по каким-то причинам хочет большего, то тем самым он оскорбляет своих родных, хочет быть лучше них, противопоставляет себя им и предает. А если родители чувствуют себя неудачниками они вместо поддержки будут транслировать ’не высовывайся’

На сегодняшний день - к сожалению да.
Это вам не времена 90х-2000х.
Скоро вообще учёба будет доступна только обеспеченным

Нагадали, моя мама приблизно така.
Коли мені було 26 років і працювала в офісі, то попала під скорочення. Тоді звільнили більшу частину працівників. В мене був досвід і кандидатська ступінь за плечима. Але мама мені на повному серйозі тоді сказала ’так не переживай, в атб я бачила вакансії ’. Мене це образило. Мама все життя працювала на мінімалці нічого не змінюючи навіть в найскрутніші часи. І такого і мені бажала.
Нову роботу я знайшла за тиждень.

Ви серйозно? Може я чогось не знаю. Але коли донька відмінниця вступила в цей ліцей , то класна перше що сказала : Ви тут відмінниками не будете , ви готові до двійок? Донька відповіла Так, і перший же рік закінчила на відмінно. При цьому я не мала жодного доступу до школи, навіть гіпотетично не могла нікого підкупити. Вчителів в лице не бачила жодного крім класної, та і її бачила 2 рази за весь час, коли подавали документи і забирали. Це ви про Київ?

Эти умные дети выучены репетиторами).
Это первое.
Второе - на данный момент даже школьного образования в Украине нет в очень многих местах. Хочешь, чтоб ребёнок ходил в школу - оплачивай частную

В мире 9 млрд голов живег. И в каждой голове своя ’версия’ своего личного успеха. Кто-то хочет машину-дачу, кто-то познать бога, кто-то написать книгу, кто-то научиться бухать нахаляву. Чтобы писать книгу не надо счёт в банке на пятьсот тысяч долларов.

Загалом у забезпечених більше шансів.
Але
Людина може отримати 20 шансів і сказати та нахер воно мені треба
А може отримати один шанс і вхопитися за нього
Тому в житті багато чого ще залежить від самої людини.

Співробітниці син там. Весь час побори. А це корупція. Дрібна, побутова, але корупція. Як вас влаштовує, ну то заради бога. Але не треба думати, що всіх влаштовує толерантність до корупції.

Чтобы написать книгу, нужно ее писать, а не работать сутками, чтобы прокормить семью. Чтобы познать бога, нужно время для познания, а не работать сутками. Деньги это свобода, деньги это возможность жить так, как ты этого хочешь. Писать книгу, познавать бога, заниматься благотворительностью, бухать круглосуточно, купить дачу-машину и т.д.