Діти бідних батьків мають менше шансів на життєвий успіх?

Напевно я не уточнила: з бідної родини з села.

Чоловік з маленького промислового міста. Батько пішов до його народження,мама продавець. Зараз працює у центрі Лондона, зп 120 тыс фунтів.

Все зависит от фарта и больше ничего

Ваша мама совершенно права .
Те кто винит в своих неудачах своих бедных родителей попросту не способны честно признаться самим себе,что они получают от жизни ровно то ,чего стоят.

Не згодна, це знецінення. Щоб пощастило треба працювати. Все залежить від мотивації і праці

У мене половина родичів - по маминій лінії, - із села. На сімейних застіллях і збіговиськах я не помічала, щоб вони сморкалися в скатертину, були неохайними смердюками чи матюкалися. Нормальні люде, трохи старомодні, але вийти з ними в Останню барикаду чи Мусафір мені було б цілком ок. Підлітки там теж є, смартфони, тіктоки, дуолінго.

ну однозначно. діти багатих батьків мають можливість ходити в кращі школи, поступити в кращі вузи, мати репетиторів. Ну і середовище впливає. Те що бачить дитина змалечку часто їй здається норм. От як на порадниці вважають, що всі, хто зараз говорить про заробіток 5к баксів - говорять неправду

Це все впливає на шанси. Але не є приговором, так сказати.

Навіть думати немає про що. Звісно, людина , яка зростає в здоровій сім´ї має більше шансів на успішне життя. В іншому випадку, максимум 5 % що життя складеться. Але поряд із цим у інформаційному просторі активно протиставиться ’помилка вижившего’ - приклади успішних людей, начебто все вдасться, якщо бути як вони, але то і є ті самі 5% якщо не менше.

если вам 44 года, то почти все ходили в зашитых трусах и колготках. Я помню как маленькая бежала и упала. Вывернула колени, иду реву на всю улицу. И не потому что больно, а потому что страшно домой прийти с порваными колготками. Времена такие были... что сделаешь. Сейчас война, многих тоже перекрутило и дети будут вспоминать... Ваш максимум это ваш максимум, а не вина родителей.

Да так и есть, сейчас у бедных конечно больше шансов заработать. Можно скамить людей а интернете, можно стать вебкамщицой, можно стать блогером

Но этот мир прогадлежит богатым. Драже на войну посмотрите. У кого большо шансов умереть на войне? 😂у бедных.

А чому ви не можете працювати маркетологом віддалено? Мені здається це прибутково.

Я из бедной семьи. Где алкаш батя бросил мою маму выживать одну. Я удачно замужем. Оаботаю в свое удовольствие.
А вот мой брат, выгрызал все сам. Успешный адвокат. 2 машины. 4х комнатная квартира в новострое, дом в карпатах. Жене открыл фотостудию и тур фирму свою. Денег очень много. И это благодаря самому себе. Помощи не было.

Как при таком детстве можно было выйти замуж за нищеброда? Меня всегда очень занимал этот вопрос.
Я из обеспеченной семьи, которая в конце 90х резко обнищала. Так что знаю, что такое голод и демисезонная куртка с обувью при -20°.
Я никогда даже не разрешала себе знакомиться с нищебродами, что бы случайно не влюбиться и не изуродовать жизнь.
А вы о чем думали и как себе будущее представляли?

В нашій школі теж є відбір. І в нашому місті немає 142 ліцею.

Мне 35, тоже ходила в носках с огромными заштопанными дырками и вытирала, простите, попу газетками.

Дякую, я досі не розумію як я це зробила.

І я хотіла в музичну школу, ще й досі пам´ятаю ціну на місяць - 10 грн...
На випускний не пішла, бо дорого - 25 грн за свято, про одяг і мови не було.
Влітку працювала з 11 років щоб було за що купити їжу і восени взуття і зошити... За день отримувалося 5 грн, пам´ятаю ціну зефіру тоді - 3.5 за пакетик ( не знаю, скільки в ньому) одного вечора не витримала спокуси і на зароблені гроші купила зефіру і трохи ковбаси. Вже ніч майже, а я з отим багатством - свято шлунку...
Дивно, минуло стільки років , а суми ці пам´ятаю.

Звісно.
Коли тобі потім не треба закривати дитячі гештальти в 30 років, типу ’ поїсти суші’ чи ’купити айфон’ чи ’полетіти на відпочинок’.
Це все в тебе було в дитинстві.

Ти ситий, одягнутий, звик до хорошого житла, до хороших авто, а не маршруток, до відпочинку не в Бердянську, а хоч би в Туреччині чи на Кіпрі.
Ти вже багато чого БАЧИВ, а це дуже важливо для розвитку, й тебе не дивують двері в готелі, які відкриваються карткою, наприклад, в 35 років)))
Інше оточення також - в бідній сім´ї це нав´язування комплексів та установок ’гроші - це зло’, не в грошах щастя, багатий = значить краде, всі навколо винні, влада краде, мажори крадуть, бізнесмени = ідіоти й тд.

Й потім виходиш в 18 років в цей світ ЯКОСЬ жити, а тобі не дали абсолютно нічого, крім зламаної психіки й мислення нищеброда, житла немає, авто немає, зв´язків чи хорошої освіти теж - і ти ще дддуууже довго будеш вигрібати це все, поки станеш жити краще...

Вы изначально знали как может быть.
Я, например, в детстве тоже не знала насколько может быть лучше, и не считала себя достойной лучшего. Это из семьи идет.
Конечно во взрослом возрасте с этим всем можно работать, но для этого надо успеть увидеть это лучшее

А за кого виходити, якщо забезпечені не закохувалися, та і де з ними знайомитися? Вони в інших зовсім колах.

Тут уже только желание вылезти из бедности или его отсутствие.
Я на заработки уехала, как только 18 исполнилось. Приоделась, похорошела и вперед - в те круги, которые вам хочется. Красавицей никогда не была, скорее хитрой просто.

Я розкажу вам про своїх двоюрідних сестер.
Дуже забезпечена сім´я, батько - власник великої відомої компанії, в сім´ї три авто, два будинки, в них була кухарка й водій, дитинство було просто шикарне, скільки одягу й ляльок, що я їм заздрила шалено. Поїздки в Діснейленд, подорожі, сите життя. В сімї багато зв´язків, елітна школа, потім найкращий вуз, я завжди думала, що ці дівчата вийдуть заміж за якихось таких чоловіків, як тато - багатих/ адвокатів/ депутатів/ чиновників/ бізнесменів як мінімум...
Але - спочатку одна умудрилась залетіти в 19 від автослєсаря й вийти за нього заміж, а потім інша - знайшла якогось парубка з села, в якого крім хати в еб....нях і старого жигуля нічого не було - й теж завагітніла.
Спочатку батьки були шоковані, допомагали, але потім набридло тягнути на собі таких зятів.

Я коли виходила заміж, на заробітки можна було виїхати тільки в рашу сапати буряки, з тими грошима не попадеш в такі кола. Я навчалася на факультеті, де майже самі дівчата, робота теж така, на ресторани грошей не було зайвих. Однак вважаю, що чоловіка маю хорошого (за людськими якостями), але теж такий класичний роботяга, не пробивний.

А вот это я как раз могу понять. Девушки просто не знали, что такое ж*па, думали что все как-то так +/- живут. А слесарь с селюком наверное очень веселые были, вот и закрутилось.

Я думала об этой ситуации, и поняла, что им родители дали ВСЕ, кроме хорошей и крепкой самооценки.
В их мамы с этим проблемы, она не работает и очень боится всю жизнь, что отец ее бросит или с ним что - произойдет, замужество это прям ее смысл жизни, сама бы она не выжила, она очень беспомощная.

Вот это и было навязано дочерям, что самое главное - замуж и мужик, а не хватать возможности и развиваться самостоятельно.

Знаю як. Мої діти в державній. Здаємо на класні свята і подарунки на др. Решта - за державний кошт. Ну у нас директорка не хабрниця і не просиджує штани, а працює. Тому школа відремонтована, укриття норм, там вентиляція з рекуператором за державні гроші. І ми чи не єдині в місті в минулому році мали гаряче харчування.

Я хотела детей. Очень поздно вышла замуж (из-за внешности). Неправильное воспитание, неправильная самооценка. Только сейчас понимаю, что жизнь прожила неправильно. Нужно было самой уезжать за границу.

Ні за кого. Працювати і робити кар´єру. Відкласти питання одруження до 30-35 р., а не одразу після школи шукати. Тоді і коло спілкування буде інше, і колеги будуть, на яких можна кинути оком, і ділові зустрічі, і кафе і купа всього іншого.

Приезжайте в Украину ,может здесь повезет( я без сарказма )

Їм краще в Канаду. Там ізраїльтянам простіше мігрувати, програми для дітей з аутизмом класні - набагато кращі за ізраїльські. У мене три знайомі родини так туди поїхали з Ізраїлю, через дітей. У двох діти з аутизмом просто, а в одних обтяжено епілепсією та ще якась органіка. Всі дуже задоволені, діти адаптовані, реаби безкоштовні.