’Нам потрібна нова архітектура європейської безпеки, в якій Україна буде в самому серці НАТО’
Колишній генсек НАТО пропонує прийняти Україну до Альянсу - але щоб стаття 5 Вашингтонського договору не поширювалась на окуповані Росією території.
pravda.com.ua
Ексгенсек НАТО пропонує прийняти Україну в Альянс без гарантій для окупованих територій
Колишній генсек НАТО пропонує прийняти Україну до Альянсу - але щоб стаття 5 Вашингтонського договору не поширювалась на окуповані Росією території.
pravda.com.ua
Ексгенсек НАТО пропонує прийняти Україну в Альянс без гарантій для окупованих територій
показать весь текст
2
2
12
20
64
405
0
Поляки ось не повзають. Але говорять польською, щоб не як москалі, не як німці, не як чехи, і тд. Бо є своє )
20
7
О Боже, реально перший раз чую.
І як він живе після цього і займається своєю діяльністю?!
Ужас, шо я прочитала.
Може не він на відео все таки
І як він живе після цього і займається своєю діяльністю?!
Ужас, шо я прочитала.
Може не він на відео все таки
Там просто навели приклад євреїв , які не знають івриту, бо живуть по світах.
А у нас саме так: 98% знають. Це ж не то що треба комусь вчити як іноземну.
Вона відповідає, якщо її знову про це питають. І цю 1 хв вирізану потім тиражують як наїзд, хоча там про те, що є закон про мову в ЗСУ і правильний посил, хоч і грубо - воюємо за націю, а мова - це основа нації.
Не у висловлюваннях Фаріон проблема, а біда в тому, що за 30 років це питання не вирішене як в Балтії.
А у нас саме так: 98% знають. Це ж не то що треба комусь вчити як іноземну.
Вона відповідає, якщо її знову про це питають. І цю 1 хв вирізану потім тиражують як наїзд, хоча там про те, що є закон про мову в ЗСУ і правильний посил, хоч і грубо - воюємо за націю, а мова - це основа нації.
Не у висловлюваннях Фаріон проблема, а біда в тому, що за 30 років це питання не вирішене як в Балтії.
8
18
2
Я не бачила і навіть не чула таких подробиць. Але давно знала про його орієнтацію і любов до молодих, і що не має постійного партнера.
Орієнтація - особиста справа, але якщо є якісь відео, то це привід для шантажу може бути. А в Москві портніков жив і працював.
Якщо уявити , що якісь відео одномоментно по всіх каналах запустять - то репутація буде серйозно підмочена
Орієнтація - особиста справа, але якщо є якісь відео, то це привід для шантажу може бути. А в Москві портніков жив і працював.
Якщо уявити , що якісь відео одномоментно по всіх каналах запустять - то репутація буде серйозно підмочена
8
3
Буду благодарна за ссылку на таймс с этой картой. По поиску картинки выдает только раша помойки
2
13
Угу, щоб у складі НАТО наших хлопців посилали не рідні землі звільняти а з ’алах бабахами’ ’десь там’ воювати.
9
10
Можно було цю думку донести до слухача по-іншому.Так наприклад:
’Українська мова має об´єднувати, а не роз´єднувати!
Мій побратим професор Петро Іванишин, написав звернення до тих українських воїнів, які говорять російською...
Вважаю, що його позиція цілком правильна, протилежна провокативним іпсошним формулам одіозних осіб і абсолютно націоналістична.
Декілька тез Звернення:
«...ця війна не лише за території, майно чи ресурси. Передусім вона езистенційна. З обох боків. Це війна на життя і смерть.
Для московитів українська національна держава, незалежна українська Україна - це смерть, смерть їх імперським амбіціям. Для нас же, для нашої країни й держави - смертю є їхній «рускій мір».
Проблема тільки в тому, що для них межі «руского Міра» є межами їхньої імперії і вони проходять там, де звучить московська мова.
Ти - на війні. На війні проти нашої колективної смерті, проти імперського «руского міра», а значить - проти їхнього культурного шовінізму, проти російської мови теж.
І водночас Ти на війні за наше колективне життя,
за український світ, а значить і за українську мову,
без якої український світ неможливий.
І те, що зараз Ти, можливо, частково російськомовний, частково двомовний, а частково суржикомовний, жодним чином не применшує й не перекреслює Твоєї священної боротьби за свободу, державу й культуру. І кожен українець Тобі й Твоїм побратимам безмежно вдячний за Вашу безцінну жертву, жертву крові й життя в національній справі.
Змінити мову непросто. Це не смартфон і не автомобіль. І навіть не просто засіб спілкування. Це щось набагато більше. Це - наша свідомість, наше мислення, наша картина світу, наша традиція, наш світогляд, наш дім буття. Мова - це, значною мірою, і є ми. І щоб так кардинально змінити себе, свій внутрішній простір - потрібно достатньо часу й велика сила волі.
І хоч часу у Тебе, друже, зараз мало, та я вірю в Твою могутню силу духу й непереборне бажання повернутись до мови своїх предків Воїнів УПА Й УНР, козаків, лицарів Великого князівства литовського, руського й жемайтійського, русичів Галицько-Волинської й Київської держав та ін.
Або вивчити мову народу, за який Ти ризикуєш щоденно своїм життям.
Ти - зможеш! Як змогли тисячі Твоїх побратимів в минулому і в сучасності.
Бо Ти - вже гордість і слава України.
Ти - надія українського світу.
Ти - майбутнє сильної української держави. Сильної, бо української. Української не за назвою, не за формою, а за змістом.
Разом - переможемо! Слава Україні!»
’Українська мова має об´єднувати, а не роз´єднувати!
Мій побратим професор Петро Іванишин, написав звернення до тих українських воїнів, які говорять російською...
Вважаю, що його позиція цілком правильна, протилежна провокативним іпсошним формулам одіозних осіб і абсолютно націоналістична.
Декілька тез Звернення:
«...ця війна не лише за території, майно чи ресурси. Передусім вона езистенційна. З обох боків. Це війна на життя і смерть.
Для московитів українська національна держава, незалежна українська Україна - це смерть, смерть їх імперським амбіціям. Для нас же, для нашої країни й держави - смертю є їхній «рускій мір».
Проблема тільки в тому, що для них межі «руского Міра» є межами їхньої імперії і вони проходять там, де звучить московська мова.
Ти - на війні. На війні проти нашої колективної смерті, проти імперського «руского міра», а значить - проти їхнього культурного шовінізму, проти російської мови теж.
І водночас Ти на війні за наше колективне життя,
за український світ, а значить і за українську мову,
без якої український світ неможливий.
І те, що зараз Ти, можливо, частково російськомовний, частково двомовний, а частково суржикомовний, жодним чином не применшує й не перекреслює Твоєї священної боротьби за свободу, державу й культуру. І кожен українець Тобі й Твоїм побратимам безмежно вдячний за Вашу безцінну жертву, жертву крові й життя в національній справі.
Змінити мову непросто. Це не смартфон і не автомобіль. І навіть не просто засіб спілкування. Це щось набагато більше. Це - наша свідомість, наше мислення, наша картина світу, наша традиція, наш світогляд, наш дім буття. Мова - це, значною мірою, і є ми. І щоб так кардинально змінити себе, свій внутрішній простір - потрібно достатньо часу й велика сила волі.
І хоч часу у Тебе, друже, зараз мало, та я вірю в Твою могутню силу духу й непереборне бажання повернутись до мови своїх предків Воїнів УПА Й УНР, козаків, лицарів Великого князівства литовського, руського й жемайтійського, русичів Галицько-Волинської й Київської держав та ін.
Або вивчити мову народу, за який Ти ризикуєш щоденно своїм життям.
Ти - зможеш! Як змогли тисячі Твоїх побратимів в минулому і в сучасності.
Бо Ти - вже гордість і слава України.
Ти - надія українського світу.
Ти - майбутнє сильної української держави. Сильної, бо української. Української не за назвою, не за формою, а за змістом.
Разом - переможемо! Слава Україні!»
9
2
1
Я не заперечую, що можна і по- іншому.
Але конкретно цей пафосний текст і ’ти зможеш’, - я б сприйняла як раз як маніпуляцію. Як до дітей наче.
І як применшення розумових здібностей, коли він пише про те, як це складно.
Але має право на існування.
Мені ближча щира і прямолінійна Фаріон. І пйло точно радіє її цькуванню в Україні ((
При цьому всьому ніхто не згадує яких принижень постійно зазнавали українці за користування українською. Ви десь бачили нагадування російськомовним цих моментів?
Але конкретно цей пафосний текст і ’ти зможеш’, - я б сприйняла як раз як маніпуляцію. Як до дітей наче.
І як применшення розумових здібностей, коли він пише про те, як це складно.
Але має право на існування.
Мені ближча щира і прямолінійна Фаріон. І пйло точно радіє її цькуванню в Україні ((
При цьому всьому ніхто не згадує яких принижень постійно зазнавали українці за користування українською. Ви десь бачили нагадування російськомовним цих моментів?
9
2
1
Так это не их территории, и не их люди, чтобы они впрягались как за своих. Странные претензии. Если бы у нас были такие же отношения с США как у Израиля - тогда был бы другой разговор совершенно
7
2
А вы оптимистка!!
Такой договор возможен, только если Украина откажется от оккупированных территорий и от военного пути их возвращения. Это как бы компромисс, который нам предлагают. По крайней мере отчуждают это в этом контексте.
Такой договор возможен, только если Украина откажется от оккупированных территорий и от военного пути их возвращения. Это как бы компромисс, который нам предлагают. По крайней мере отчуждают это в этом контексте.
6
Перша радянсько-фінська війна, почалася у травні 1918 року завершилась у жовтні 1920 року укладенням Тартуського договору, за яким більшовицька Росія серед іншого визнала кордоном з Фінляндією давній митний рубіж часів Російської імперії з Великим князівством Фінляндським, втратила незамерзаючий порт Петсамо у Заполяр´ї і вихід у міжнародні води Фінською затокою.
4
Тому що таким,як Фаріон ні як не зрозуміти,що відмовитися від частини власної ідентичності( а саме нею є мова)-ДІЙСНО СКЛАДНО.Мільйони УКРАЇНЦІВ народилися і виросли в російськомовному середовищі і це факт.
18
1
1
6
Саме так, їй це не збагнути. Для неї це нонсенс - не відмовлятись від нав´язаної мови окупанта (для неї, московський окупант - це не тільки з 24.02, а завжди). Росія - наш стратегічний ворог (а не партнер) - слова Фаріон, в 2014 чи ще раніше.
А всім її хейтерам дійсно складно зрозуміти її глибоке бачення не моменту, а того, що було, і того, що буде.
А всім її хейтерам дійсно складно зрозуміти її глибоке бачення не моменту, а того, що було, і того, що буде.
13
5
1
Фаріон хоче жити в маленькій ЗУНР чи в великій Україні? Якщо вона відчуває себе частиною ВЕЛИКОГО українського народу,то має приймати і поважати його непростий шлях і РІЗНУ історію.
19
1
До чого ви ведете? Що маленька ЗУНР - це щось одне, а Велика Україна - це інше? Вона і є частиною великого українського народу, і точно знає про видатних діячів Великої України більше в рази, за пересічного мешканця тої самої великої України.
Не кажучи вже про історію.
Не кажучи вже про історію.
17
4
Для 140 млн потеря 300 тыс это не огромные потери . Особенно учитывая то, что они тягают их с огромнейшей территории
Мало того, они гордятся своими покалеченными сыноваьями , мужьями . Для них это «за родину воевал»
недавече одна женщина сильно гордилась своим 20-ти летним сыном, без ноги
Мало того, они гордятся своими покалеченными сыноваьями , мужьями . Для них это «за родину воевал»
недавече одна женщина сильно гордилась своим 20-ти летним сыном, без ноги
4
8
Вважаю , що людина має бути послідовною . Якщо ти кажеш, що російськомовні не можуть захищати Україну, то їдеш на фронт , викликаєш парамедика російськомовного і і замінюєш його на позиції. Нехай їде додому ,а ти захищаєш країну . Курси парамедиків можна пройти дуже швидко
1
1
25
У мене одне питання - хто такий цей КОЛИШНІЙ генсек НАТО? Яку посаду він обіймає зараз і хто дав йому право щось пропонувати?
6
5
Да щас… якраз її пізд%ж і буде використовуватись проти України. Що навіть воїнів ЗСУ цькують за рюзьку мову.
11
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу