Из-за чего был голодомор? Как вам рассказывали родственники?

Ничего не говорили. Уже во взрослом возрасте сама прочла. Я не понимаю, Вы сомневаетесь, что был голодомор ?
Я немного неправильно написала. Мама и папа мне ничего не говорили потому что сами не застали. Но у меня была отличный учитель Украинской литературы. Я много книг читала и это было страшно, что я прочла. Детей ели, а кто-то ставит под сомнение голодомор ??

Забирали все с подвіря - будь яку їжу, що могли бути вдома, худобу скоти радянські

никто,кроме родственников автора,который ничего не пишет, и у которого такие противоречивые родственники

Та ж матрьошка ж жодного разу не прокоментував))

Хто б сумнівався в вашій позиції.
Назвіть істориків які проти?
Дайте посилання на їх роботи.

Звичайно, кацапи!

І Зеля, до речі декілька років тому теж заявляв що ніякого голодомору не було.

Харьковская обл, село. Голодомор был, но бабушка больше рассказывала что ели, поо причины не говорила. Ей больше запомнились разговоры в семье , что надо одного ребёнка кормить, двоих не вытянут. И отец решил что кормить будут сына. Но выжили оба

Ось Вам про ’неурожай’ мого знайомого в Луганській області:

’Спогади про голодомор моє бабусі, які розповіла вже мені моя мама.

У рідному селі моєї мами - Заїківка, Луганська область в 1914 році проживало 1174 особи. Під час голоду 1932-1933 років за архівними даними в селі в жахливих муках померло 298 людей, практично майже кожен четвертий житель. Це одна з найбільш жахливих цифр в районі. До речі, в районному центрі - селищі Білокуракине кількість встановлених жертв Голодомору 1932-1933 років склало 371 чоловік. У Заїківка, як і по всій області, діяли спеціальні бригади по вилученню буквально всіх припасів продуктів - зерна, круп, овочів. Всього, що можна було використовувати в їжу. За допомогою спеціальних щупів в пошуках прихованих припасів активісти цих бригад протикали стіни, підлоги, горища, стоги сіна і соломи, територію внутрішніх дворів і городів, щоб виявити все, що могло бути приховано, нехай навіть і в мізерній кількості. Були випадки, коли забирали вузлики з жменькою гороху, проса або сушених яблук. Люди вмирали цілими сім´ями.
Наприклад, у брата мого прадіда Гринько Федора Сергійовича померли всі - він з дружиною і шестеро їхніх дітей. Загалом, це був жах - люди вмирали всюди: хто вдома, а хто йдучи по вулиці. Померлих уздовж доріг кидали на віз, і всіх відвозили і скидали в яму, щоб присипати землею. Причому збирали мертвих раз в тиждень або навіть рідше, оскільки не було кому це робити. Сморід по селу стояв жахливий. Голод змушував людей їсти лободу, кропиву, жолуді, кору осики, серцевину стебла соняшнику, ряску і інші трави і бур´яни. Доходило до поїдання падали, і навіть канібалізму.
Мій рід по маминій лінії отримав продовження завдяки тому, що моя прабабуся Меланія швидко і якісно ткала. Виткане нею полотно обмінювалося прадідом Дмитром хоча б на якісь продукти. Один раз поїхав, не було півтора тижні, у бабусі вже почали пухнути ноги, вже не вставала, думали, що десь діда вбили або зіштовхнули з поїзда, а їздили на дахах вагонів, ховалися, адже з сіл не випускали нікуди, потайки пробиралися. Слава Богу, дід приїхав живий і з продуктами в мішку. Так і протрималася багатодітна сім´я Гриньків до нового врожаю.
А в 42-му діда ще за доносом запроторили до в´язниці, ніби агітував за німців, а у нього 4 сина в армії. Добре попався розумний слідчий, просидів півроку, а в грудні випустили через непідтвердженість фактів.

Голод був у повоєнні роки, 46-47років, мій батько 51р.н то розказував шо лободу їли і корінці якісь збирали.
Але звісно, то не про голодомор 32-33року

Моя бабушка 1927 р н, жила в селі родина багатодітна , вона наймолодша, дітей 10 було, залишилося 4, вона в віці 18 років поїхала в Латвію, бо нічого було їсти, багато повмирали, але це вже був другий голодомор після війни відразу. В Латвії попала в дуже гарну родину, допомагала їм по дому, відношення до неї було дуже гарне, вона майже нічого не вміла робити, пропонували їй залишитися там, але через рік вона повернулася додому, бо дуже сумувала за рідними. Все життя потім сушила і збирала сухарі і сірники , робила запаси їжі

Так, я після вас написала саме про голод після війни , Сумщина

В радгоспи заганяли, люди не хотіли йти, тому силою відбирали все - землю, їжу.

От саме цими словами мені і дідусь розказував, коли пасли корів. Там поля навколо, напевно саме це сколихало спогади. Не можна було і пару колосків з землі підняти після того, як було зібрано зерно.....Також Хмельницька область

Моя бабушка рассказывала, что они тогда ели даже землю и кору с деревьев... А когда зацветали деревья акации - было счастье, они ели эти цветочки как большой деликатес! Они жили в Кировоградской области. А еще она рассказывала, что им как-то удалось припрятать жменьку зерна в хате, чтобы кормить самых маленьких. И как они боялись, когда приходили с проверкой... Но маленькие всё равно не выжили ((
Бабушка до последних дней когда смотрела на цветущую акацию всегда тихонько плакала (( У нас перед балконом растет огромная акация, и когда бабушка приходила к нам в гости, она выходила на балкон, долго смотрела на нее и катились слёзы (((
А когда после обеда на столе оставались крошки, она их всегда сметала в ладошку и ела...

Суки москальские, сколько вы горя нашим людям принесли!!!

Фільм ,,І будуть люди ,, цю тему зачіпає, але там лайтово це все показано

Люди, хто в Києві, гості столиці. Зайдіть в музей голодомору. Читаєш ті свідчення -волосся на голові ворушиться.

Дуже гарний, але важкий серіал про ці події ’І будуть люди’

Был неурожай в том чисое, но и последние крохи отбирали, морили голодом народ.
Даже при неурожае можно было худо-бедно прожить,но когда все отбирали, то шансов не было.
У меня бабушка 1933 года рождения, они выжили благодаря отцу,который какой то паек в колхозе получал. А так, вообще жуть была. И при этом сталин эшелоны с зерном отправлял на запад

И за него проголосовали ( ну имеем сейчас то что имеем

Село моїх предків в Геничеському районі. Коли питали у бабусі (вона 1924р.н) про голод, то вона казала, що було дуже голодно, але виживали за рахунок риби з моря та їздили працювати в Мелитополь. Про страшне вона не розповідала. Вже пізніше, коли сама зацікавилась цією темою, дивилась історію села. З´ясувалось, що наше село було взірцем совецької пропаганди. Навіть на виставці ВДНХ у Москві було. Село старе і велике, народу багато. До революції було не дуже багато заможних, у більшості работягі, які працювали на ждстанції. Коли створювали колгоспи, заможні пішли на співпрацю з совєтами і згодились на колгосп. Коли дивилася списки ’чорних дошок’, звісно нашого села не було, але, навіть, села Генічеського району які знаходяться в 15-20км , я там бачила. А все знають, що таке ’Чорні дошки’. Супротив там був великий.

Мій дідусь помер 30 років тому, а про голодомор розказував.

Згодна з кожним словом.Але хочу додати: що мого прадіда розкуркулювали та виганяли в сибір родичі,наші гниди((((Керівництво так,з москви...а от на смерть сім´ї з маленькими дітьми саме в моїй ситуації доніс і вислав родич(((

Та ніхто їх браттями не вважав, то пропаганда про братські народи. В мене і баби і діди кляли совєти, по матері - розкуркулили сім´ю діда і вислали, у бабусі померли всі семеро братів і батько в 33, вона одна вижила с матір´ю, у батька - мати 23 року - майже вмерла в 33 - була пухла і не ходила, батько - політв´язень. Кляли совєти і кацапів скільки себе пам´ятаю.

Улас Самчук ’ Марія’,а ’І будуть люди’ є цілий роман, автор Дімаров, також Світлана Талан ’Розколоте небо’

Да, и в нашем роду такие были ((( Из-за одной такой расстреляли двоюродного брата моего дедушки...
Да и сейчас такие же гниды есть среди нас, к сожалению...

Бабуся казала,що були випадки канібалізму,але не масово...Казала,що в неї ноги пухли((Багатьох дітей здавали в дитячі будинки,щоб хоть якось діти їли...Бувало,що вижила одна дитина ,яку так здали.

отбирали все у людей! люди ели очистки от картошки чтонаходили и тп. отец моего деда украл зерна в колгоспе- у деда біло 7м сыновей!(все выжили) дед пахал посстоянно и мать( И вот один из сыновей старший взял вину на себя что типа он украл- посадилиб деда - всеб умерли с голоду- он рабочая единица был. И вот про то что дядя Коля сидел я узнала после того как умер он в 63 года и его жена потом! До этого никто ни слова не проронил про то что он за кражу сидел 7м лет. Людей голодом морили отбирали все. Зерно было бабашка говорит и еда была- только отбирали все

Підкорити Україну. Страждали в основному села, в містах навіть часто й не знали про таку біду. Села-носії української ідентичності в більшій мірі ніж міста.
А зараз не те саме? Росія нищить наше зерно, нищить тепло в наших оселях. Яка мета?

Можу подискутувати з вами. З якого ви конкретно міста на Донеччині? Моя родина мешкає там вже 100 років донині і дід якраз тікав з Черкащини в 32

І це також. Індустріалізація країни, розрахунок зерном.