Из-за чего был голодомор? Как вам рассказывали родственники?

В західних областях перших два не було зовсім, а голод після війни теж не був в таких масштабах, як по всій інший території України.

Бабуся пережила голодомор післявоєнний. Мало розповідала. Казала ходили по домівках, рискали всюди і забирали їжу. Все життя не любила совєти, в колгоз принципово не пішла працювати. Зараз в окупації знов...((

Кацапи нас сотнями років винищували. Зараз тут читаю теми - ловлять ПА від вибухів, кажуть, що ненавидять їх та при цьому продовжують дивитися роскіно, слухати музику, говорити російською...

Ця війна для того, щоб ми нарешті усвідомили себе, хто ми такі і як хочемо жити, відмовілись та звільнились від зросійщення, від цього гівна. Війна могла скінчитися ще в минулому році, багато хто ’прокинувся’, але меншість((( Ми профукали можливість. Тепер затягнулося надовго, бо ’какая разніца’ переважує.

Я не розумію що навчить таких людей? Як можна прятатись в підвалі та вмикати дитині кацапський мультик? Нічого не муляє? Ви я к вони тоді, котрі ’внє палітікі’ і ’всьо не так однозначна’. Як взагалі не огидно від російського всього? Стокгольмський синдром?
Трансгенераційна травма? Так лікуйте.

Поверніть собі себе

Звичайно бРехня, засилля ’понаєхавших’після подій 1917 року. Навіть в село моєї бабусі на Тернопільщині чекали голову колгоспу і членів в 1939, з селян не ставили . Мій прадід був 4 місяці керуючим, поки не прибув такий як треба ’закальонний’ .

Я вище вибачилася. Виправилася

Не буде автор цього читати в неї інші цілі в цій темі....

Откуда бабушка, жившая в городе, знала урожай или нет? У них были свои поля? Они могли это знать точно?

Мой дедушка 12 года, бабушка 22-го. Село в Черкасской области. Урожай был. Их семьи работали на полях. Отбирали , вывозили всё. Ужасные истории рассказывали.

Неврожай був, але не в нас. Просто тричі забирали зерно в селі. Бабуся розказувала, що перший раз приїхали на возах, з транспарантами, що - Допоможемо Поволжью, чи просто місту зерном. Але здав багато лише колгосп. Люди багато не здали, бо сімї були великі. В бабусі сімї 4 ро дітей. Тоді через декілька днів вже приїхали з рознарядкою, де ходили по хатах, і казали скільки ти повинен здати. Люди лаялися, плакали, але здавали. І в третій раз були вже облави з місцевими стукачами. Бачили хто де ховав, приходили шукають. Рилися і в дворах і де завгодно. Людям довелося порізати худобу. Бабусі пощастило, що в них за городом одразу колгоспне поле було. Вона вночі-їй було 13 років бігала збирати що лишилося. Ходили по дорозі за машинами, і теж збирали. Але все одно закінчилося все. Хто був у колгоспі, то тим почали давати пайку. Але не всі в колгосп пішли. Прабабуся не схотіла, то не мала її. Були цілі сімї, що нічого не отримували.От там було багато померлих старих людей, або хворих, що не змогли одужати.
Другій бабусі пощастило, бо в них не забрали все,ще й всі працювали на залізниці. Там завжди можна було хоть жменю за пазуху кинути. В карман не можна, Бо могли знайти.

В 46-47 му це не дивно, після розриву снарядів земля малородча ,приклад теперішні звільнені села Київщини. В кого в городі розірвався снаряд, нуль врожаю.

Перших два не були зовсім, бо то ще не були під слвєтами

Ну так, були в складі інших держав.

В 46 старі люди розповідали, що було скрутно але голоду не було. До нас втікали люди з інших областей, де був голод.

А перший в 20х, бо криза через те що майже стали заводи (інженери, технологи і т д за кордон повиїзжали разом з власниками бізнесів, і тут виявилося, що немає чим обробляти землю фізично, були голодні бунти в містах Донбасу тоді)

Бабушка 24 года рождения.

Вопрос был не в этом.

Мій тато 1939 року народження
А бабця 1918 року
Бабці вже не має і померла вона в 2001
І я добре памʼятаю всі її розповіді про то життя
В 2002 я закінчила школу, вона дуже хотіла на мій випускний

мой дедушка тоже из Черкасской обл. Забрали все, отец поехал на заработки в Беларусь, присылал им посылки с сухарями. Младший брат дедушки умер в 2,5 года, нашел сухари, наелся и случился заворот кишек((

Совєти хотіли показати самим ’непокорним’ областям, де були протести проти влади, що так не тре робити, я писала дипломну роботу на дану тему, багато статей та літератури перечитала, різні інтерв´ю, тощо. Тому скажу так після мого дослідження, совети хотіли одного - повної покори, алеж українці народ вольовий, та голод як кажуть ’не тьотка’, як раз в ті часи багато областей північних, східних та центральної частини дуже постраждали, та було заміщення, в пусті села завозили руЗьких, які з жахом хоронили трупи, бо смерділо їм, от так відплатились за повстання прости тодішньої влади.

Мои бабушка и дедушка по маминой линии 1921 года и 1922 года соответственно. Бабушка по отцовской линии 1923 года. Голодомор застали. Что вас удивляет?

Миколаївська область. Прабабуся розповідала, що забирали все. Хтось з сусідів корову ховав у потребі. Вона носила додому жменьку жита в кишені, перетирала його і робила такі собі коржики, так і вижили. А брат її вже опух від голоду і коли привезли їм мішок черствого хліба, він вже не міг його їсти, але постійно нюхав, не міг надихатися запахом хліба

1947 році теж був голод

Господи, яке страшне горе пережив наш народ і ці тварі все ніяк не заспокояться.

Я писала про західній області, тут не був в таких масштабах як в інших областях Україні

Навіть з землі сховане знаходили спеціальними гострими патиками, пробивали землю знаходили і забирали усе до крупинки

Було і те, і те. Спочатку неврожай, а тоді все зерно вигребли у людей.

До розвалу совка взагалі при дітях ніякі теми серйозні не обговорювали, совкова школа вчила дітей на прикладі павлика морозова здавати своїх батьків, розказувати про те що відхиляється від політики партії. Бабуся, Царство їй Небесне, 28 року народження почала розказувати про своє життя лише в середині 90х, до цього ще боялися що совок відновиться. В мене в голові потроху почало складатися, і про вєлікую атєчєсьвєнную, і про братські народи, і про інші речі.
Вчора якраз згадувала бабусічку....починала говорити вона потроху, чому з хлібом гратися ГРІХ, чому треба всіх остерігатися, чому треба економити і робити схованки з зерном і закрутками. Чесно скажу, добре, що вона не дожила до цієї війни. Ще в 2014 вона вже ледь ходила , а просилася поїхати на Майдан, боялася що кацапи знову нас захоплять і ’павтарят’.
Київщина, в селі був канібалізм. Дітей не випускали з хат, бо сусіди могли спіймати і з´їсти...вижили, бо була заможна працьовита родина, мали золото, дід воював в першу світову, батько бабусі був господарем, але ще до Голодомору їх вбили кацапи. Бабуся з іншими 3ма дітьми жила з мамою на хуторі, гарний дім, земля, кінь, корови...в ніч прийшли асвабалітжлі забрали все...стояла картопля зварена в глечику і борщ, винесли на вулицю вилили і розчавили чоботами, щоб нічого не залишилося. А потім одному сподобалася хата, каже бабці - забирай дітей і йди куди хочеш, хата тепер моя. В ніч, діти малі, вдягнутися не дали, прабабуся з 4ма малими дітьми пішла пішки 10 км в інше село до матері, малючок захворів і помер.
В батьківській хаті вже теж все забрали. Але були заховані золоті монети, прикраси якісь...ось прапраюаця ходила їх міняти на ’хліб’, в той ’продукт’ добавляли глину щоб люди вмирали в страшних муках. Але знаєте, за 1933 українці здали в той Торгсин 45 тон чистого золота?????!!!!! Тварі...лабоду їли, кору, черв´яків ...а потім прийшло рабство ...а потім тих хто вижив погнали вбивати інших українців з західних областей в 1939, а потім ще один 6олод в 46/47, щоб не згадували, що при німцях не так то й хреново жилося, в порівнянні з братушками. А потім знову рабство!!!!
Ви взагалі читаєте, знаєте, що путін ще з 21 року активно готував все для нового Голодомору на нових захоплених територіях??!! З ким там домовлятися?? Що це за наволоч поруч живе?? І хто ті, що розказує про нє всьо так адназначна, і про смажити шашлики ´біля пам´ятників жертвам геноцидів нашого народу? Люююди, очніться

Село під Києвом.Голод був.Прадід помер .На цвинтарі загальні могили,де написано померло 10,16,20 душ.... Розкуркулення,забирали майно,зерно,висилали до сибіру.

Мої покійні бабуся і дідусь з Херсонщини. Вони 21-26 року народження .Теж майже нічого не розповідали, казали воно тобі не треба. Я більш за війну питання ставила.
Але запам´яталося, дідусь говорив, коли голод був, ловили горобців, натягували їх на палку, вивертали і смажили на вогні.
Бабуся сварилася, якщо з хлібом гралися і не доїдали. У неї завжди був запас муки і цукор грудками.

то,что десятилетний ребенок не может оценить обстановку по стране, даже если и застали

Ті хто не хотів воювати в 1919-21 , а думав відсидітися, хто хотів домовлятися - потім їли своїх дітей (або сусісдьктм) в 32/33! Таке саме й зараз...тільки після того як поїли дітей, ще довелося стати рабами а через кілька років знову йти воювати, тільки вже в одному строю з своїми вбивцями.
Найогидніше, що нам заборонили пам´ятати про цю страшну сторінку в нашій історії, є кончені тварі, які розказують що і голодомору, і рабства не було, а прекрасні братушки роздавали їх батькам квартири, і марожєноє було вкуснає. Тварі

Ее в те годы никто не мог оценить по стране. Потому что страна опухшими от голода гражданами не хвасталась по радио или в газетах. Люди оценивали по своему селу, своей семье. Тысячи живых свидетелей дожили до независимости Украины.