Забрала і не сказала• 23 декабря 2023
Бісить кума
Дівчата, це якийсь треш. Я з сином виїхала, сину 17, в неї доньці 10 і сину 4. Весь час мені каже, як її дітям лячно і страшно у Києві, що її діти страждають, а нам легше, бо виїхали. Кажу їй, що і нам важко, і страждає мії син не менше її дітей. Тут і мову вчити треба, і все своє покинув, і вчитися тепер буде важко, бо дома був би вже в універі, а тут до цього ще мінімум 2 роки, якщо не 3. Не вважаю, що їх діти більше страждають. А якщо й так, хто їй заважає виїхати? Нащо мені ці вічні попрікання і суперництво? Що їй не скажи, все обесцінює, тільки в неї проболеми більші, ніж у інших. Вона сама правильна. Припинила я це спілкування зовсім. Як бути з похресником? Подарунки слати поштою? Він ще малий, телефону не має, щоб запитати напряму. Купляти щось на свій смак, не питаючи про те, чим цікавиться? Чи як правильно?
показать весь текст
1
4
25
138
0
При чем тут знакомые? Это случаи большинства людей кто выехал и ждут поддержки от тех кто остался и НЕ в ресурсе, кто с вырванными нервами и без сна.. это не знакомые, это частый случай. ВЫ когда общаетесь с теми кто остался будете знать как их заколебали выехавшие и замучили требованиями, нытьем, наглостью.. вот для этого и написала. У ВАс родина еще где? Украина? Надо знать что и как тут происходит и как живут те кто остался... для этого и написала. Или у ВАс уже другая родина?
Если бы ВЫ выехали в мирное время, то ВАша адаптация к новой стране была бы еще сложнее... чем сейчас. Сейчас есть лояльности и помощь..
Если бы ВЫ выехали в мирное время, то ВАша адаптация к новой стране была бы еще сложнее... чем сейчас. Сейчас есть лояльности и помощь..
1
У моих знакомых еще хуже.. на них повесили квартиры и питомцев которых нечем было кормить и магазины были пустые и уехавшие трепали нервы ’ты там смотри, хорошо ухаживай... ’за свой счет ухаживайте и кормите.. и ни одна живая душа устроившись не предложила приехать и отдышаться.. И тут девочки писали, как на них поскидывали стариков и неходячих и трепали нервы звонками ’ухаживайте за нашими родными! только хорошо и качественно ’ и требовали.. девочки писали что слали матом... потому что достали своей наглостью.. Ого! То был частый случай...
1
1
++ Тяжелая адаптация к новой стране = всегда была и будет, что в мирное время, что в военное. Но, это стресс адаптации, а не стресс риска жизни.. Вы очень правы! А народ считает что их адаптация в новой среде = стрессу тем кто не спит под обстрелами.. сытый голодному не товарищ.. увы. 
Спасибо за ВАш пост!
Спасибо за ВАш пост!
3
1
Не всі швидко адаптуються. Дивлячись в які умови потрапила дитина і який вік. Мій підліток третій рік не може і не хоче адаптовуватись, хоче в Україну. Діти друзів, яким від 2до 10 років, набагато швидше і безболісно адаптувалися.
2
Та не звертайте уваги. Моя кума виїхала. Я перервала з нею спілкування через певний її вчинок. Так вона тепер співає - мені там так тяжко, я одна, а вона не хоче зі мною дружити. Тільки й мені тут тяжко, просто я не жаліюся, та й у мене ніхто і не питає легко мені чи тяжко.
1
А що мені зробить? Вчить за нього мову, чи спілкуватися замість нього з місцевими? Чм його друзів, вчителів, тренера привезти? Ви розумієте, що діти є різні, і в різних умовах жили. Так як ми жили в Україні, багато хто в Европі не може так дозволити собі жити. Я сама хочу дуже додому, але вже вороття нема, на превеликий жаль...
2
Заохотити його вчити мову , підібрати репетитора , займатися цікавими груповими заняттями , щоб знайти друзів.
1
Все це я пропонувала, вмовляла, пояснювала, не хоче нічого, протест на всі пропозиції. Навіть українську школу закинув. Ви навіть не уявляєте в яке пекло перетворилося наше життя. Щодня вмовляння, шоб йшов до місцевої школи, потім викликають вчителя, що нічого не робить. Розмовляємо, ніби погоджується, а потім все з початку.
Не вмовляти треба, а разом з ним чимось займатися , щоб зацікавити. Мають у вас бути якісь спільні сімейні хобі , заняття, від цього і відштовхуйтеся, тоді він сам зрозуміє , що всюди потрібна мова і друзі. Українську школу потрібно було одразу закинути , бо ви збили дитину з толку тис, що ніби плануєте повертатися.
2
Я сама хобі не маю. До останнього вірили, що війна закінчиться незабаром, так, планували повертатися. Та і 9 клас закидати якось не правильно.
Якраз маєте шанс знайти спільні хобі. Для чого дитині 9 клас, якщо він не буде жити в Україні. От так спочатку батьки плутають дітей своєю невпевненістю і неможливістю прийняти рішення , а потім жаліються на погану адаптацію.
А якщо складуться так обставини, що доведеться повертатися, а в нього навіть школа не закінчена. Тут він не хоче вчитися. Ми ж не іммігрували свідомо, а сподівались, що на певний час доведеться потерпіти. Але сталось не так як гадалося. Та і багато хто з українських дітей закінчує українські школи дистанційно.
Вже давно ж очевидно , що це не на якийсь час, а ви знову ж таки даєте дитині якісь марні надії. Якщо колись він захоче жити в Україні, то це можна робити і з європейською освітою , чим йому той 9 клас допоможе?
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу