Ms. Android• 17 января 2024
Хто звертався до психолога з приводу поведінки дитини ( +|- 4 роки)
Записалась на прийом до психолога на понеділок. Можна прийти з чоловіком, можна спершу самій. Ми не справляємось зі своєю 4 річною дитиною. А може причина не в дитині, а в нас.. Ми заплутались. Як народився другий син, життя нашої сім’ї зламалося. Розкажіть ваші історії, дуже хвилююся . Боюся, що перед чужою людиною доведеться вивертати назовні всю свою душу і життя
36
0
Він просто ревнує. Треба час. Скоріш за все не один рік ваших зусиль. Доки він полюбить молодшу дитину.
Вы думайте о том, что к психологу каждый день, годами люди приносят свои истории, Вы её ничем не удивите, она не будет Вас судить.
Справа в тому, що проблема з молодшим сином, йому 4 роки, а старшому сину 12 і з ним ніколи не було жодних проблем і зараз у нас чудові стосунки, хоч в нього і почався перехідний вік
Йдіть спершу сама, щоб вирішити, чи підходить вам спеціаліст
Будьте максимально відвертою, нічого не приховуйте
Будьте максимально відвертою, нічого не приховуйте
Так ви не приділяєте увагу старшому, сприймаєте його як дорослого, але він теж маленький і не хоче підлаштовуватися під розпорядок меншого. Більше уваги і любові.
Розкажіть потім таке вам психолог скаже чи щось конкретне порадить.
Розкажіть потім таке вам психолог скаже чи щось конкретне порадить.
4
Всё будет хорошо, вы большие молодцы, что не пустили все на самотёк. По большому счёту откуда проблемы ответ очевиден, а вот инструменты что делать и как действовать как раз психолог вам подскажет.
Я б теж хотіла спочатку сама, розказала чоловіку, він сказав, що теж дуже хоче піти, хоч ставиться до цього всього з недовірою
Аа, мы все поняли немного иначе. Ну, в любом случае, дети не могут быть одинаковыми и подход к каждому нужен свой.
4
У меня 4 и 19. Они совершенно разные люди, я это принимаю. Также принимаю, что каждой из них достались свои сливки (разная мама).
К сложностям отношусь так :
1. Дети не просили меня их рожать, это моё решение
2. Если я хочу смотреть тв, а ребенок внимания, см п1
3. Дети разные, поскольку в 40 лет это уже должно дойти, то проблема моего какого то сложного восприятия этой разницы это моя проблема, а не ребенка.
К сложностям отношусь так :
1. Дети не просили меня их рожать, это моё решение
2. Если я хочу смотреть тв, а ребенок внимания, см п1
3. Дети разные, поскольку в 40 лет это уже должно дойти, то проблема моего какого то сложного восприятия этой разницы это моя проблема, а не ребенка.
2
Тоді мимо. Значить у меншого інший темперамент, приймайте його таким, менш бурхливо реагуйте на шкоду.
Може і правду підіть тільки батьки, навіть просто розмова допоможе поглянути на ситуацію зі сторони.
Може і правду підіть тільки батьки, навіть просто розмова допоможе поглянути на ситуацію зі сторони.
Занять его нужно, спорт, кружки. Все истерики от дури и свободного времени.
Если это от утраты вашего авторитета у ребёнка то понять причину. Если просто капризы то ремня по случаю.
Если это от утраты вашего авторитета у ребёнка то понять причину. Если просто капризы то ремня по случаю.
4
Зайняти нічим не можемо, так як він постійно хворіє, просто не вилазить з болячек. Рік назад віддали в садочок, в сукупності, може 2 місяці з 12 відходив. В садочку є гуртки, щодня якісь заняття, але він на них не попадає
Мужчины редко готовы решать проблемы у психотерапевта. Не отталкивание мужа. Поддержите друг друга и идите вместе.
3
Ми всі постійно дома, діти майже постійно хворіють, менший гіперактивний, дуже темпераментний, капризний, не слухається нікого, постійно бʼє старшого, постійно робить якусь шкоду, . Ми з чоловіком і старшим сином дуже спокійні і схожі між собою у всьому, через меншого старший не може робити уроки, чоловік працювати, відпочивати, я теж нічого не можу по дому, розриваюсь між ними. Чоловік працює з дому, я не працюю. Не можна ні подивитися щось, ні почитати, ні по телефону порозмовляти. Вся увага на нього (меншого), щось йому не сподобалось- крик, істерика, може вдарити. Все добре тільки якщо я чи чоловік з ним удвох. Тоді дитину не впізнати. Коли ми всі разом-жесть, всі в стресі. А ми майже постійно всі разом, бо нам нікуди подітися
А ми майже постійно всі разом, бо нам нікуди подітися - в этом корень зла.
У детей есть свои комнаты?
У детей есть свои комнаты?
1
В квартирі 2 окремих кімнати і велика кухня студія. Всі чомусь товчуться на кухні. В кімнаті старшого ми зробили дитячу, але вона ніби як загальна для них двох (двох дітей), там іграшки та все їхнє приладдя. Інша кімната спальня. Чоловік працює на кухні.
2
У нас приватний садочок. Сам садочок порекомендував звернутись нам до психолога, була криза трьох років. Консультація спочатку була лише з донькою, щоб психолог зміг подивитись на дитину, чи все в неї добре. Потім консультація з нами. Нам вистачило однієї консультації. Ми отримали рекомендації, два-три тижні і наладилась поведінка. Але ж характер не змінився))))
Другими словами, бардак. Вы взрослые, Вы принимаете решения, управляете процессами в доме.
Смотрите, Вы и муж приняли решение родить второго ребенка, не старший сын. Но, жизненное пространство уменьшилось у него, личное пространство уменьшилось у него.
Виноват ли в этом младший ребенок? Нет!
Выселяйте младшего, старшему на дверь защелку и пусть ребенок живет и учится спокойно. Отношения между детьми улучшатся.
Муж пусть снимает место в коворкинге и работает спокойно.
А Вы с младшим ребенком ведите нормальную жизнь. И Вы увидите как всё изменится.
Пункты 1,2,3, как и я написала.
Смотрите, Вы и муж приняли решение родить второго ребенка, не старший сын. Но, жизненное пространство уменьшилось у него, личное пространство уменьшилось у него.
Виноват ли в этом младший ребенок? Нет!
Выселяйте младшего, старшему на дверь защелку и пусть ребенок живет и учится спокойно. Отношения между детьми улучшатся.
Муж пусть снимает место в коворкинге и работает спокойно.
А Вы с младшим ребенком ведите нормальную жизнь. И Вы увидите как всё изменится.
Пункты 1,2,3, как и я написала.
3
Так, варто спробувати. Я про коворкінг чоловіку вже давно говорила, але він ображається, що я його виганяю з дому, що він вже зайвим став для нас і т.д. Не хоче нікуди йти. Хоче бути дома. Якби його воля, взагалі б не виходив з квартири
А Ви впевнені, що у дитини немає неврологічних проблем? Спеціалісти, що кажуть?
І чому постійно хворіє? Консультація іммунолога?
І чому постійно хворіє? Консультація іммунолога?
Лікарі кажуть, що все в межах норми. 20 разів на рік для дитини, що почала відвідувати садочок-це нормально, здобуває імунітет. Це може тривати до 2 років. Далі стане краще. Була в багатьох лікарів. Невролог ще не дивився, нас не направляли.
І ще- менший не хоче ходити в садочок, не любить його. Ми вибрали один з найкращих приватних закладів. Може, ще в цьому проблема.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу