А есть такие, кто не давал общаться ребенку с отцом...

Не давала общаться сознательно или родственники бывшего так рассказывали?

Я не давала . Не знаю может потом пожалею . Ну как не давала . С дедушкой и бабушкой давала . С отцом и его дядей крестным и семьей крестного нет. Они мудаки . Объясняю ребенку всю ситуацию . Вырастет сам примет решения

А сколько ребенку лет?

Я така доросла людина, якій молода мама по суті зламала долю.
От не хотіла вона 22 річна дозволяти моєму батьку бачитися зі мною, також і його родичам було зась.
Потім вийшла заміж - мені змінили призвіще та по-батькові
Про жахи проживання з вітчимом мовчу
Про історії, як моя бабуся та намагалася мене побачити - тут дорослий без сліз не може сприймати
І все заради чого? Красти в дитини рівноправну половину її родини
Вкрасти ідентичність по суті

Я почала спілкуватися з рідним батьком в свої 35! Років. Шкода, що було недовгим наше спілкування
Зате я взнала хто я, як мене любили. Я зрозуміла - в кого я за характером

І як доля обернулася -мені сусідка батька першій зателефонувала коли він помер

Зараз дивлюся на свою маму - в нас ніколи не було теплих стосунків, а з появою власних дітей я розумію, який це страшний злочин по відношенню до власної дитини

Ну і як резюме - нехай в 70ті я росла з прибабаханою мамою, яка зеленого поняття не мала як виховувати
А як можна зараз творити таке?

Ну і наостанок. Батько мені заповів квартиру біля моря в Одесі, але я відмовилася на користь молодшого набагато брата (якого я не бачила) і він на років 7-8 старший за мого сина.
Нехай той хлопчик має

Я хочу, чтобы ваш пост прочитали как можно больше мам, кто принял такое же решение, как ваша мама

Я інколи пориваюся написати оце все у формі якоїсь збірки.
Тому що були моменти, які я проробляли з психологом. Після сесії вона попросила дозволу обійняти мене - каже, що такий біль маленької дитини відчула.

І це все я носила в собі!

І ще момент - у мене в лексиконі було слово нетипове для мого регіону (і в сім’ї тим більше) і я його використовувала для вираження вищого ступеня захоплення
Я ледве не впала, коли батько мене так назвав
Музичні вподобання у нас одинакові - батько був прогресивним меломаном , ну і я старі рок гурти слухала.

Це дуже болить
Образи в душі немає ні на кого - є біль та тисячі запитань, на які я сама маю відповіді

Ваша мама не пожалела о своем выборе?

Іще
Моя мама в мої 40+ вирішила поговорити зі мною як «жінка з жінкою»
Виявляється, що я зовнішньо копія тієї бабусі (це дійсно так) , маю такі ж захоплення.
Уявіть, якою б виросла дитина з таким бекграундом та підтримкою.

І як моя мама могла дозволяти вітчиму мене ображати - оце ніколи я не зрозумію.
Саме тому після свого розлучення я точно знала, що жоден з чоловіків не буде проживати з моїми дітьми доки вони виростуть
Так і сталося .

Подруги мама не пожалела о своем выборе.
Она только недавно угомонилась на этот счет и перестала манипулировать «ты мне не дочь!!!»

Люди, которые принимают такие решения, врядли что-то поймут.
Страдают только дети.
А они упиваются своей «местью»

Ваша мама не пожалела о своем выборе?

Напрасно вы так.
Бывают хорошие мужчины!
Желаю вам личного счастья.

Я не понимаю, какой в ней смысл? Я сама ушла от мужа с детьми, но мысли никогда не было запрещать. Это их родня, кровная - им решать. Правда, в моем случае, с той стороны никто инициативы не проявляет) Свекровь вспомнила про нас, спустя два года, когда попала в больницу и некому было за ней ухаживать. Я приходила и брала с собой ее внучку, чтобы хоть так бабушку не забыла. Но, выписавшись из больницы, мы стали опять забыты) а я и не обижаюсь. А папа видит пару раз в год, случайно столкнувшись на улице - мы просто рядом живём. Вот так