Ніколи не розуміла, чому мама так поводила себе.

Коли ми наодинці були все ок було, вона могла мене і приголубити і підтримати, а от коли в оточенні знайомих, рідних, часто любила присоромити мене, виставити в якомусь негативному світлі. Тепер через це я маю проблеми з самооцінкою та протилежною статтю. Часто в дитинстві було таке, що через погані оцінки вона могла вдарити, накричати, обізвати тупою, сказати, що ти дивишся на мене своїми тупими очима, про що ти думаєш, про музику? Діти розумні вчаться на відміну від тебе, а ти? Або ’ти така товста, бо ти не звикла пахати(на городі) як пахаю я, така ж квадратна як і твоя баба з тіткою(таткова мама з сестрою)’, а мені тоді було лише 12. Я ще чомусь так запам´ятала випадок, коли я зайняла на олімпіаді з історії 1 місце, мене відправили на обласну, бабуся мені сказала ’ти й на обласній перше місце займеш, молодчинка’, а мама в той момент сказала ’я б так не казала, бувають діти і розумніші набагато’. Або як тітка захотіла мені на день народження подарувати золоту каблучку і запитала в мами який в мене розмір, на що мама відповіла ’не треба їй дарувати такі дорогі подарунки, вони їй не треба’. Часто любила мене попускати при моїй двоюрідній сестрі, казати, що я крашусь, одягаюсь як попало і тому подібне. Тепер моя сестра заміжня, щаслива дівчина, а я? Вічно незадоволена собою, все зі мною не так. Мама навіть і тут змогла ’втішити’. Сказала, ти просто заздриш, що тебе ніхто заміж не взяв