Вам хочеться маленьку дитину ?

Нет, наоборот думаю - фух, хорошо что это позади

я люблю свою дитину більше себе і більше всього на світі.
просто я не вмію побудувати гарні відносини.

У каждого своё призвание)
Желаю Вам реализовать своё и быть счастливой ❤️

Моему ребёнку 4 года. Ничего не накрывает и точно второго не хочу. Этого люблю, но мне одного хватает.

О, ви, як моя свекруха. Свято вірить, що онук даний виключно, щоб задовольнити її бажання потискати раз в кілька місяців, коли того хочеться саме їй. Якщо ж дитина сама хоче з нею побачитись, то ніт, бабуся ще не готова до прийому😀

Не бачу нічого страшного, я працююча свекруха та утримуюча ще одну дитину, не завжди маю час коником скакати, коли онука хоче і я маю час, привозять. Іноді, є свої справи та й особисте життя, тому так.

Та, з точки зору свого комфорту у вас все вірно. В нашому випадку варіант, коли онук хоче не розглядається, лише, коли хоче вона. Але я давно вже не ображаюсь(була молодша, то зачіпало, бо було кілька випадків. наприклад в мене температура 40, чоловік у відрядженні і дуже треба буквально пів години, щоб мені крапельницю поставили. Посидіти більш нема кому(моя мама в іншому кінці України), але в неї манікюр, вона не переноситиме). В цілому, я прийняла її право на своє життя і так стало легше. Взагалі оце «ніхто нікому нічого не винен» з часом мені й самій почало подобатись, бо і я ж не мушу ні їздити, ні допомагати.

Хочу,но не могу. Поэтому у меня есть маленькая собачка,как сыночек

Не знаю, як у вас, але я працюю, іноді 24/7, моя невістка вже років 7 вдома з однією дитиною, тому так, маю право відпочити з комфортом. Вразі форс-мажору, онука зі мною, в невістки теж мама далеко. Але до мами претензій нема, чомусь, як у вас тільки до мене. Причому, не тільки стосовно уваги до онуки, щей фінансові, хоч за 7 років подружнього життя і її особисто ні про що не просила. І думаю, якщо попросити проглянути за моєю ніби дорослою дитиною, чи зварити їй суп, поки я на сутках, відмовить, бо в неї теж є важливіші справи.

Ні, маленької не хочу.
Донечці 10, вона чудова, з нею цікаво. Звичайно, за її дитинством сумую, але іншої дитини не хочу.

Я вже онукв хочу

Можливо. Але тільки якщо це буде єдина можливість врятувати чоловіка від мобілізації, а так не хочу третю дитину.
Та чого не зробиш аби вижити родиною!

Для таких цілей ви вже 2 могли народити

Сложный вопрос. У меня первый ребенок с инвалидностью, иногда думаю что хотела бы узнать каково это быть матерью здорового ребенка. Но не дай Бог что, не уверена что морально вытяну двоих детей с проблемами по здоровью. Мне скоро 34, решили с мужем что в мои 35 еще раз подумаем над этим вопросом…но опять же, это все еще до войны обсуждалось, сейчас не уверена

Якщо проблема не генетична , то я б наважилася. Старша теж має деякі проблеми.

Мені і великих вже не хочеться інколи.
Але вже ж 2😂

все хотим лучшего, но не всем дано. у меня ребенок долгожданный и запланированный. Но все слишком сложно и без поддержки получилось. С рождения сама, без отдыха, муж тоже оказалсятак себе.

да, очень бы хотела, но не своего ребенка (мне почти 42)
Внука или племянника

В мене сину вже 12 років, з чоловіком спільних в нас немає, нещодавно обговорювали що буде якщо раптом завагітнію, сказав що будемо робити аборт, ну ото і все, я б із задоволенням іще п´ять дітей народила, а як немає кому, то і не треба воно мені

Наслаждайтесь пока маленькая

і я без відпочинку та сама з дитиною.
немає того ресурсу та успупки, вговорювання дитини, підходи.
просто не вистачає сил

Та не дай бог...
Сейчас во время войны, наоборот, рада, что я не беременна и не с грудничком на руках

Бывает, но я слишком хорошо знаю цену всех этих пяточек, одни роды чего стоят(еще и ребенок особый, тоже маленький по сути). Так что мимо

Вот та же фигня. Отморозились все. Я понимаю что никто ничего не должен. Но в детстве с года до 5 младший брат на моих руках после школы и сделанных уроков. Двоюродного брата тоже периодически присматривала.
Я родила, муж и свекровь вроде хотели больше чем я(ребенок мною желанный но не до фанатизма было как у них. ). Родила все исчезло. Мне резко оказались никто ничего не должен, а то что я смотрела в детсве было ни о чем. Это было еще до того как поставили аутизм. Позже тоже никто не помогал. До пяти лет кошмар в общем(еще и часто простужался). И только за три месяца до войны мои вложенные усилия дали результат, я подхватила ковид, лежала и поняла что ребенок во многом самостоятельный и автономный стал, несмотря на свой диагноз.Резкий скачек получился. Периодически бывают у него срывы,как у всех аутистов, но уже мне намного легче, и в помощи не нуждаюсь. И о втором боюсь и думать.
Вот только жить начала буквально два года назад, несмотря на войну и что просели в деньгах. Снова в ярмо еще и в войну не хочу. Хотя с сыном во многом идиллия и чуть ли не телепатическая связь несмотря на все сложности. Для еще одной ляли места просто нет

Мне также, очень хотелось после первой, после второй как отрубили, аж до дрожи не хочу))

Якщо Ви тюлень то так,кайфово,а я не тюлень) Для мене це було жахливо. Звернула гв у 8 міс і це був дуже правильний вчинок.

ніколи знову....я не витримаю

Что значит тюлень и чем вам мешало ГВ?

Тюлень що лежить днями і годує і не може нікуди піти без дитини або не хоче,я не знаю. Я в принципі не люблю сидіти вдома,тим паче лежати,ще і вдень.

Стоп) то мне писали, что маленький ребенок это вечные недосып и напряг, а оказывается просто времени на гульки нет?) И да,я таки тюлень в плане ребенка, мне в радость быть с 24/7 и я не хочу даже в 4 года ребенка оставлять ни на кого. Правда он у меня желанный и я нагулялась до рождения ребенка.

Если что, то в декрет я не ходила и с первого (если точнее с 8 ) дня работала, но даже в офис стараясь брать его с собой, а не оставлять на мужа или няню.