дожену і ощасливлю• 03 марта 2024
У всех пошатнулась нервная система во время войны???
Интересно то что даже стараешься не думать что вокруг происходит, но оно всеравно на подсознании срабатывает плохо на нервы.
показать весь текст
7
14
64
283
0
Живу в Німеччині 2 роки на біфрені та інших заспокійливих.
Часто плачу. Відчуваю, що нерви здали.
Часто плачу. Відчуваю, що нерви здали.
1
1
4
Пипец тупой вопрос
Конечно у всех
Даже если кто то говорит что нет
Это война
И мы никогда ее не проживали
Конечно у всех
Даже если кто то говорит что нет
Это война
И мы никогда ее не проживали
4
1
Так это зависит ещё и от вашей психики и состояния вашей нервной системы, которое было у вас и до войны. У меня и до войны была психика крепкая и с нервами всё в порядке. И сейчас всё нормально, несмотря на войну.
1
1
який цінний коментар)) Впевнена, ті хто постраждав при обстрілі Одесси - позаздрили тим, хто живе в спокійному селі і насолоджується весною, а не хоронить своїх дітей у місті-мільйоннику
1
У мене до війни теж все було добре і майже 2 роки , а місяць назад накрило так, що зараз на антидеприсантах
у нас огромная страна-города районные центры села поселки .многие и не знали б что война если б не тв и инет.смотря кто где живет.
1
3
Значит надо пить АД, стараться хоть как - то фильтровать информацию, меньше смотреть новостей. Не знаю где вы живёте. Но лучше жить в безопасном месте\стране.
2
1
Та прям таки - наслаждаются, жизни радуются и ни на что не обращают внимания - нюхают цветы) Или у вас какое - то особое село, в другом измерении и на другой планете?
Весна уже - третий год отравлена, у всех есть погибшие родственники, соседи, друзья и близкие. И особой разницы нет - кто где живёт - всё может поменяться, в течение пары часов - и тихое село может превратиться в арену боевых действий...
Весна уже - третий год отравлена, у всех есть погибшие родственники, соседи, друзья и близкие. И особой разницы нет - кто где живёт - всё может поменяться, в течение пары часов - и тихое село может превратиться в арену боевых действий...
8
3
ага. недавно в одном селе, в котором ни тревог, ни обстрелов, просто посреди дня ракета в дом попала.
4
Ви коли були на Закарпатті? Там тривог практично не буває. Якби чоловіків не повимітали з сіл, люди б і не вірили що десь війна. Там хоч один шахед-мопед пролетів?
1
4
І не тільки в Закарпатті. В центральній частині України багато таких міст і сіл, що вже про західну говорити
3
Ще трохи лишилося, до травня. Потім щось буде … війна перейде в неактивну фазу, до кінця року все скінчиться.
2
6
А в тихих містах і селах - не ховають загиблих? Туди не йдуть труни? Там зовсім нема вдов і сиріт, батьки не втрачають єдиних синів? Ні в кого не болить душа за родичів, яких постійно бомблять?
7
Висловити співчуття і віддати останню шану це зовсім не тотожне пропускати через себе, щоб зрушити нервову систему. Навіть психологи радять відмежувати ’ жучий біль’ від свого особистого. Людська природа така.
3
Очень, чувствую не вывожу. Панические атаки сменяются одна за другой.Мама умерла, папа требует ухода. Жених служит.Харьков.
1
6
В мене особисто страшне горе в сім´ї сталося ще за 5 місяців до війни, і от з того часу вже 2.5 роки спокою немає, від того оговтатись не встигли, а потім повномасштабне вторгнення... тому удар подвійний. Хвороб повилазило купа, і в мене, і в мами, ще й таких, що й не знали, що вони взагалі існують. Важко але тримаємося.
5
1
Або вкрай задовбаним власними проблемами( я за себе). До війни 6 років пекельна чорна смуга, сама не знаю як не здуріла тоді. З початком війни вилізла спершу з депресії(можливо інкстинкт самозбереження під ракетами увімкнувся в Києві в перші дні), через півтора року знову впала. Чесно, стільки було свого болю, що дивилась про Бучу і не плакала взагалі. Не було чим. Зараз легше,якщо не рахувати фінансових проблем, але все одно починаю лише відживати. І теж на новини реакції майже нема. І я небайдужа. Просто нема місця за проблемами.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу