Чумачечая_• Изменено 02 апреля 2024
Що з моєю головою?
Я дуже дороста жінка. Мені вже добряче за 40. Заміжня багато років, маю дорослого сина і ще одного підлітка.
Але останні кілька років відчуваю себе дуже нещасливою. І війна тут ні до чого. Це відчуття з`явилося раніше.
Мене переслідує думка, что єдине, що зможе зробили мене щасливою і наповнить життя сенсом - ще одна дитина.
Я розумію усе безглуздя моїх думок. Я зовсім не хочу нести весь той тягар, який супроводжує нарождення дитини.
Відчуття, що це щось тваринне у мені.
Я не уявляю себе вагітною і з малою дитиною. Фізично це майже не можливо вже.
Мене цікавить дасвід жінок , старших за мене. Це щось гормональне ? Коли це проходить ? Ну не може жінка прагнути нарождувати в 50-60-70 років.
Але зарая я сиджу на роботі і мене наче струмом вдарило : йти додому і займатися сексом з чоловіком.
Але останні кілька років відчуваю себе дуже нещасливою. І війна тут ні до чого. Це відчуття з`явилося раніше.
Мене переслідує думка, что єдине, що зможе зробили мене щасливою і наповнить життя сенсом - ще одна дитина.
Я розумію усе безглуздя моїх думок. Я зовсім не хочу нести весь той тягар, який супроводжує нарождення дитини.
Відчуття, що це щось тваринне у мені.
Я не уявляю себе вагітною і з малою дитиною. Фізично це майже не можливо вже.
Мене цікавить дасвід жінок , старших за мене. Це щось гормональне ? Коли це проходить ? Ну не може жінка прагнути нарождувати в 50-60-70 років.
Але зарая я сиджу на роботі і мене наче струмом вдарило : йти додому і займатися сексом з чоловіком.
1
20
0
Ответ дляМасяня Я
Заведіть собачку. Теж дитя: гуляти, годувати, мити, по лікарях 
Моєму молодшому 10,5 років. І він ще потребує мого часу та уваги.
Але і я відчуваю радість, что ввечері після роботи вже не треба бігати з ним по дитячому майданчику.
Можу посидіти перед телевізором, можу прогулятися парком чи магазинами.
Але ще контролюю його навчання і життя.
Я розумію, що це щось у моїй голові.
Тому і пишу у цей розділ.
Можливо тому, что старшого сина я народила дещо раніше, ніж хотіла.
І в дитинстві більщість часу його виховувала бабуся. І десь глибоко я відчуваю свою провину перед ним. Зараз він навчається закордоном.
Але і я відчуваю радість, что ввечері після роботи вже не треба бігати з ним по дитячому майданчику.
Можу посидіти перед телевізором, можу прогулятися парком чи магазинами.
Але ще контролюю його навчання і життя.
Я розумію, що це щось у моїй голові.
Тому і пишу у цей розділ.
Можливо тому, что старшого сина я народила дещо раніше, ніж хотіла.
І в дитинстві більщість часу його виховувала бабуся. І десь глибоко я відчуваю свою провину перед ним. Зараз він навчається закордоном.
Когда я ходила на курсы опекунов, то в моей группе было очень много женщин, которые хотят взять под опеку детей, их дети выросли и они нуждаются еще в детях, у них потребность о ком-то заботиться
2
Це не повязано в циклом.
Якось сказала про це чоловіку.
Він сказал, що давай підешь у декрет ще раз. А мене від ціх слів наче струмом вдарило.
Я зовсім не хочу не спати ночами в 45 років, в 46 років бігати по майданчику, 48-50 років безперервно перебувати на лікарняних , а в 52 рокі відвести дитину до школи.
Тобто моє бажання іраціональне.
Якось сказала про це чоловіку.
Він сказал, що давай підешь у декрет ще раз. А мене від ціх слів наче струмом вдарило.
Я зовсім не хочу не спати ночами в 45 років, в 46 років бігати по майданчику, 48-50 років безперервно перебувати на лікарняних , а в 52 рокі відвести дитину до школи.
Тобто моє бажання іраціональне.
Это что-то с психологией завязано, у меня подружка с пятнадцати лет хотела ребёнка, потому что видимо хотела быть кому-то нужной, чтобы кто-то ее понимал и любил. Я думаю вам нужно к психологу, хорошему.
Якщо ви хочете пропрацювати зі почуття з психологом і зрозуміти глибше, про що вони, ось мій ватсап: +380958015766
В мене є освіта, досвід роботи саме в цій темі, і багато власної терапії
В мене є освіта, досвід роботи саме в цій темі, і багато власної терапії
Автор, я родила двойню в 39. Сейчас им по пять и даже так иногда хочется малыша (особенно когда у друзей нянчишь). И кстати муж тоже говорит, слава богу что сделал вазектомию, а то иногда думаю может ещё одного заведем))) Не знаю с чем связано, но точно знаю что не хочу больше ни о ком заботиться, не спать, менять подгузы и т.п. Но это такое чувство приходящее и уходящее, т.к. я понимаю что это не решение, а просто эмоциональное состояние на пару минут или часов. При том я счастлива в жизни и довольна своей кучей детей, браком и работой... просто гормоны.
Психолог і не повинен вас розуміти. Він повинен вміти розмотати ваш клубок з емоцій, тривог, комплексів, щоб ви самі зрозуміли, звідки ноги ростуть у вашого бажання.
Я би подумала, що ви не розумієте як жити. Бо якщо ви не мати, то ви ніхто. Треба шукати інший сенс життя. Доля дітей, яких народжують, щоб закрити психологічні діри незаздрісна.
Ось і мені ще є про кого піклватися.
І необхідність цього піклування навіть дратує іноді, коли хлопчик 10,5 років не може зранку знайти свій годинник, кросівки і почистити зуби без нагадування.
А ввечері без нагадування зробити уроки і лягти сати вчасно.
І необхідність цього піклування навіть дратує іноді, коли хлопчик 10,5 років не може зранку знайти свій годинник, кросівки і почистити зуби без нагадування.
А ввечері без нагадування зробити уроки і лягти сати вчасно.
Ноги ростуть.
1) народила старшого в 23 роки. Відчуття материнства не було. Я сердилася на нього і на себе. Бо мої однолітки ще бігали на побачення, відпочивали, мандрували.
Моя мама була не проти допомогати. Я відчувала себе спокійніше, коли син був з нею. Мама контролювала, що дитина мала вміти у певний вік, коли робити щеплення, коли записали на гурток.
2) важко прийняти, что я не молодшаю, що бачу зміни в організмі, зморшки. А в душі меня десь 30 років.
1) народила старшого в 23 роки. Відчуття материнства не було. Я сердилася на нього і на себе. Бо мої однолітки ще бігали на побачення, відпочивали, мандрували.
Моя мама була не проти допомогати. Я відчувала себе спокійніше, коли син був з нею. Мама контролювала, що дитина мала вміти у певний вік, коли робити щеплення, коли записали на гурток.
2) важко прийняти, что я не молодшаю, що бачу зміни в організмі, зморшки. А в душі меня десь 30 років.
А до чого тут старший, якщо молодшого ви народили десь у 35? Тут ви вже зробили все ’правильно’ з вашої точки зору.
Ось пункт 2 ближче до суті: страх старості і неприйняття себе. Ось з цим можна і до психолога
Ось пункт 2 ближче до суті: страх старості і неприйняття себе. Ось з цим можна і до психолога
Ну да... А у нас ещё девочка в университете кросовки не всегда может найти) а ещё двое в школе и двое малых))) куда уж ещё детей! Мы и так план перевыполнили))) Я ещё и работаю на пол ставочки)))
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу