Курочка-чубаточка• 18 мая 2024
Дівчата підкажіть з появою дітей як змінилось ваше життя
У мене рік тому народився синок, і з того часу я нічого не встигаю.Реально не знаю це проблема в мені , чи як це побороти і зажити нормально.Я весь час з дитиною,відколи прикорм багато часу на кухні,покормити, переодягти ,помити, прогулянка.Чоловік особливо допомагати не хоче,може посидіти якщо попросити з малим там годину.Коли у чоловіка вихідний може поспати до обіду,він вважає що працює і має відпочивати,а я мов не працюю, то по дому все на мені має бути.За цей рік я нікуди не вийшла ні з подругами на каву, і взагалі часу на себе нема геть.Чоловік каже що треба скоріше все робити і буду мати час.А мені реально обідно, що від нього ніякої підтримки,хоча сім´ю він забезпечує, тут я нічого не можу сказати.Але допомоги ніякої просто вже іноді не витримую починаю йому висказувати.
показать весь текст
1
20
105
0
Сколько Вам лет, что Вы такие вопросы задаёте?
П.С. Лично я с младенцем училась на стационаре в ВУЗе 4.5 года.
Мы с мужем оба были студенты и ходили на занятия по очереди. И по ночам тоже дежурили с ребенком по очереди.
В итоге оба доучились и получили дипломы.
У Вас муж мудак, тут ничего не сделаешь уже.
П.С. Лично я с младенцем училась на стационаре в ВУЗе 4.5 года.
Мы с мужем оба были студенты и ходили на занятия по очереди. И по ночам тоже дежурили с ребенком по очереди.
В итоге оба доучились и получили дипломы.
У Вас муж мудак, тут ничего не сделаешь уже.
5
Очень изменилась жизнь, в том плане, что ребенок полностью забирает все внимание и время на себя. Но у меня муж помогает очень, потому даже пока получается работать (малому 7 месяцев)
Но поспать сколько хочется уже нельзя, нельзя в любой момент развалиться на кровати и посмотреть кино, постоянно по очереди с ребенком. А то стоит отвернуться - уже лбом куда-то прилетел))) кормлю, потому еще и кое чего нельзя
Но ребенок долгожданный, не скажу что все это в тягость. Наоборот. Как новый этап жизни.
Но поспать сколько хочется уже нельзя, нельзя в любой момент развалиться на кровати и посмотреть кино, постоянно по очереди с ребенком. А то стоит отвернуться - уже лбом куда-то прилетел))) кормлю, потому еще и кое чего нельзя
Но ребенок долгожданный, не скажу что все это в тягость. Наоборот. Как новый этап жизни.
1
С вами все нормально. После рождения ребенка мир начал крутиться вокруг него, какое там кофе с подругами, хронический недосып и вечный срач, муж на работе и скандалы. Но я ещё дура молодая, стирала руками пеленки месяцев до 8 детским мылом, памперс зло, вредно для здоровья, наслушалась детского врача в больнице. Но ничего, пережили, после года чуть легче, после двух ещё легче и всё это того стоило. Держитесь, забейте на то, что что то не успеваете, а мужа с ребенком на денёк оставить, пусть все быстро сделает, ’заболейте’ или на обследование к врачу сходите, а там очередь на целый день или ещё что, но он всё равно может не подавать вида, что понял как вам тяжело. Не трепите себе нервы, просто забейте на то, что ничего не успеваете, этот период просто надо пережить.
1
та же ситуация. если бы не дочка, меня бы тут уже не было, я обещала себе дожить до ее 18 летия
1
Особо не змінилось
Працьвала все одно
Подорожували вже разом і літали в олл інкл
Купувала собі і дитині красиві речі
Коляски міняла
Як перчатки
Щокварталу нова
Класно було
Працьвала все одно
Подорожували вже разом і літали в олл інкл
Купувала собі і дитині красиві речі
Коляски міняла
Як перчатки
Щокварталу нова
Класно було
1
1
Больше обязанностей на мужа переносите. На выходных берите подруг и на 4-5 часов по магазинам и в кафе. В кино сходите. Это его ребенок тоже. И работа мамы сложнее, чем любая другая.
Лет в 7-8 ребенок станет более самостоятельным и можно выдохнуть. В 2-3 отдадите в садик (даже в гос садах есть спец диета со справкой от врача).
Научитесь расставлять приоритеты и делайте с мужем домашние дела 50/50 и чем проще питание, уборка и тд - тем лучше. Вы же еще спите не очень с таким малышом, правда? Я с обеими дочками не знала, что такое норм сон до их 2,5 лет.
Лет в 7-8 ребенок станет более самостоятельным и можно выдохнуть. В 2-3 отдадите в садик (даже в гос садах есть спец диета со справкой от врача).
Научитесь расставлять приоритеты и делайте с мужем домашние дела 50/50 и чем проще питание, уборка и тд - тем лучше. Вы же еще спите не очень с таким малышом, правда? Я с обеими дочками не знала, что такое норм сон до их 2,5 лет.
Я теж в рік і чотири віддала до садочка
Мала дорогу роботу
Літали в олл інклюзиви ще 22 роки тому
Жили яскраво
Міняли машини собі
Робили ремонти в домі
Я в санаторії їздила
На масажі ходила - Шарко, вакуумний , обличчя
Гарне життя проживали
Мала дорогу роботу
Літали в олл інклюзиви ще 22 роки тому
Жили яскраво
Міняли машини собі
Робили ремонти в домі
Я в санаторії їздила
На масажі ходила - Шарко, вакуумний , обличчя
Гарне життя проживали
2
я тоже стала мамой когда была студенткой, мы с мужем тоеж имели такой план, чтобы доучиться. но мужу это быстро надоело, и когда ребеночку было 3 месяца отроду и подошла сессия, муж спрыгнул.
но мы оба тоже доучились, оба тоже получились дипломы сложного технического вуза. только каждый своей ценой.
но мы оба тоже доучились, оба тоже получились дипломы сложного технического вуза. только каждый своей ценой.
Після народження дитина я дізналася, що я нічого не вмію - ні поводитися з немовлятами, ні вкладати спати. Поступово все налагодилося. З дитиною було хоч і важко, але цікаво. Це був новий етап у житті.
Чоловік не допомагав. Наприклад, вийде з коляскою погуляти і каже мені - ти лягай, відпочинь. І приходить з вулиці хвилин через 20. Довірити дитину я йому не могла - він як спеціально, звідки вітер, туди коляску і поверне. Залишити на нього доньку і піти трохи з подругами посидіти теж - він днями і ночами сидів у комп´ютерних іграх, і дитина та куди-небудь точно влізла б.
Не розлучилася з ним тоді, тому що залежала від нього фінансово. У мене взагалі таке враження, що без чоловіка жити легше і простіше. Але це я розумію зараз, а тоді на мене все звалилося так, що не було паузи, щоб обміркувати своє життя.
Чоловік не допомагав. Наприклад, вийде з коляскою погуляти і каже мені - ти лягай, відпочинь. І приходить з вулиці хвилин через 20. Довірити дитину я йому не могла - він як спеціально, звідки вітер, туди коляску і поверне. Залишити на нього доньку і піти трохи з подругами посидіти теж - він днями і ночами сидів у комп´ютерних іграх, і дитина та куди-небудь точно влізла б.
Не розлучилася з ним тоді, тому що залежала від нього фінансово. У мене взагалі таке враження, що без чоловіка жити легше і простіше. Але це я розумію зараз, а тоді на мене все звалилося так, що не було паузи, щоб обміркувати своє життя.
2
Автор, ви не одинока. В більшості чоловіки ще й вимагають щоб жінка в декреті приносила гроші, сама дбаючи про дитину і побут при цьому.
Перший раз народила в 19, протрималася в шлюбі 12 років, так стомилася, що думала помру. Життя не навчило, повірила і довірилася вдруге. Ось там ще ’наїлася’ так що більш не хочу. З початку війни живу в Німеччині, бачу що тут батьки реально 50/50 займаються дітьми і 50/50 ділять побут, жінка може працювати і не бути конякою. Доньці все пояснюю, сподіваюся вона не вляпається як я, а обере чоловіка готового брати на себе 50/50 відповідальність у всьому.
Вам бажаю сил, терпіння, років після 10 дитини стане легше
Перший раз народила в 19, протрималася в шлюбі 12 років, так стомилася, що думала помру. Життя не навчило, повірила і довірилася вдруге. Ось там ще ’наїлася’ так що більш не хочу. З початку війни живу в Німеччині, бачу що тут батьки реально 50/50 займаються дітьми і 50/50 ділять побут, жінка може працювати і не бути конякою. Доньці все пояснюю, сподіваюся вона не вляпається як я, а обере чоловіка готового брати на себе 50/50 відповідальність у всьому.
Вам бажаю сил, терпіння, років після 10 дитини стане легше
2
Я ходила на каву з дитиною з народження і зараз хожу але мій любить компанію,людей,їсти у кафе, не істерить. Саджаю у дитячий стілець,даю машинку, круасан і годину можу пити каву. Ні,дитина у мене неспокійна) але і не істерична. Якщо до перукаря або стоматолога то чоловік грається,але намагаюся у вихідні такі справи вирішувати. Підлогу не намиваю, їсти складне не готую,прикорм був із банок весь)
А чоловік дитину хотів ? Ви обговорювали, як зміниться ваше життя після народження? Бо таке враження, що ні. Якщо чоловік не горів бажанням стати батьком, то і не змусиш його сидіти з дитиною. Або змусите, але він ввімкне їй мультики на цілий день і з прикормом не буде заморочуватися.
Я б на вашому місці дитину в садок, знайшла б помічницю по дому. Вийдете в люди і світ заграє новими фарбами.
Я б на вашому місці дитину в садок, знайшла б помічницю по дому. Вийдете в люди і світ заграє новими фарбами.
1
Я обожнювала гуляти з дитиною коли жили в Україні. Батути, кімнати для дітей ,.подруги з такими як моя дитина,. Дитячі майданчики, парки. Я сама насолоджувалась.Дуже сумую за тими часами. Зараз теж гуляємо пішки, їздимо також в цікаві місця ,. За кордон відпочивати, але вже не те. Бо Дитина виросла.
Дуже вас розумію. Мені здається я досі не пробачила свій декрет своєму чоловіку. Бо планували дитину вдвох, народжували навіть вдвох, а потім виявилось, що моє життя змінилось кардинально, а його так, зовсім трішки. Не знаю що там у вас за чоловік і чи вдасться змінити ситуацію, у мене не вийшло. Зараз сину 14, то ясно, що все інакше вже.
1
2
Іноді я бачу краще без чоловіка. Бо толку з нього мало у вихованні дитини. В мене не було ,.бо розлучилися.
1
Ми не розлучились, але все ж таки, відбиток не аби який це лишило на нашому житті. Складнощів вистачає. Та і малий батька любить, але щоб прив´язаний до нього, то ні, зовсім ні, нажаль. В нього головна людина це я. Воно і зрозуміло чому.
Жизнь не изменилась, а стала совсем другой. Больше всего меня угнетает отсутствие свободы во всем.
1
Проблема не в вас, проблема в тому, що чоловік ніякої участі не бере. Ще й каже, що скоріше треба робити все. Та хай він хоч день з дитиною посидить, а ви сходіть кудись. Потім спитайте у нього, які у нього враження.
Десятий рік не можу повернутися до того рівня що був до дитини, в три роки пішов у садок думала видихну, почалися постійні хвороби, потім ковід вдома сиділи, почалася школа і тут війна спочатку онлайн, зараз офлайн але без продленки
Ох, в мене щось схоже було. Тільки ми гуляли дуже довго і не на майданчиках. Весь час розважала як аніматор, бігала, доганяла, нові ігри придумувала та хитрощі. У дитини часто були істерики, ниття, небажання йти куди треба. Але поступово ставало легше. Зараз 11 років, зовсім інша дитина.
Коли кажуть, що дала конструктор, дитина грається, я своїми справами займаюсь, то не у всіх так вийде, бо діти дуже різні. Знаю трьох жінок, які з першою дитиною всім розповідали, що все встигають і взагалі виховують золоту дитину, а з народженням другої , з іншим типом нервової системи, зрозуміли, що справа не у вихованні
Коли кажуть, що дала конструктор, дитина грається, я своїми справами займаюсь, то не у всіх так вийде, бо діти дуже різні. Знаю трьох жінок, які з першою дитиною всім розповідали, що все встигають і взагалі виховують золоту дитину, а з народженням другої , з іншим типом нервової системи, зрозуміли, що справа не у вихованні
2
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу