Не могу иметь детей. Как с этим смириться?

В чем счастье бездетной жизни? Зачем живу непонятно

Я и с ребенком обьездила весь мир
Может, для вас станет открытием, что детей пускают в самолет)))

Зараз дуже багато аутистів

и 200 тис грн это сооит удовольствие , так ведь?

Ну все, пожалілися і вперед з понеділка щось робити, думати, питати, взнаввти, з чоловіком обсудити і до лікарів... на вихідних гарно посидіть з коханим на бережку річки за бокалом сухого і відпустіть всі свої страхи. Буде як дасть Бог і доля. Бажаю вам удачі і стати мамочкою!))

Интересно почему так

0,17

Неправда

О а ви з класу овочів?

Дети это не всегда счастье. Я не была бесплодной, но рождение ребенка развернуло лично мою жизнь на 180 градусов и не туда куда хотелось бы. Причем ребенка хотела сознательно, он желанный. Но цена оказалась высока.
Может Вас отводят от беды например? Дети это связанные руки и зависимость на годы от мужа, работы и многих других факторов. И это при условии что ребенок здоров и спокоен.
Или как хороший вариант - будет именно Ваш мужчина, и будет с ним ребенок. В принципе, Вы можете выйти замуж за вдовца с ребенком или детьми, но там много подводных камней, и не факт что Ваши усилия оценят те же дети, Вы всегда будете на втором или двадцать втором плане в таком случае.
Усыновление - технически сложно и масса условий, в том числе материальный достаток и жилье. И опять же семья желательно. Живите как живется, если суждено,у Вас ребенок будет, но возможно позже

Адекватний коментар, що діти це не завжди щастя і завжди це нелегко і не всі з цим справляються. Комусь дано дітей, хороше здоров,я, та нема ума та грошей довести тих дітей до розуму, дати освіту, гідно влаштувати в житті, бо головне ж наплодити бо шо ж люди скажуть. А тут про дітоненависниць вже почали закидали, що налетіли на бідного автора. Я теж вважаю, що якщо нема дітей, то це не просто так. Просто доля чи Бог береже людину від непосильних випробувань. Скажуть то діти це чудово. Так, але не для всіх. Добре якщо народиться здорова дитина, це втіха для батьків, а як хворі діти народжуються без можливості на одужання, тобто завідомо інваліди, то таким дітолюбцям пофіг, що при цьому страждає матір та дитина все життя. Головне ж народити, а як те дитя житиме в цьому світі, то таке, головне щоб баба Маня і тьотя Валя під під´їздом говорили, яка Оксана молодець все таки народила, а то ходила бездітна стільки років. А те, що в тої Оксани народилися хворі діти то таке, головне виконати цей нав´язаний суспільством обов´язок будь якою ціною, навіть ціною свого здоров´я чи здоров´я дітей. Чому в суспільстві так глузують над тими в кого нема дітей? Хто не може в силу здоров´я чи хто не хоче? Бо це природа, скажуть многодітнії, бо Бог дає, бо заслужили в Бога, бо такі хороші та праведні, бо ще щось. Ось звідси і неприйняття себе в людей які не можуть мати дітей. І страждання, як у автора, пустоцвіт, ніхто і ніщо, ти неповноцінна. Бояться осуду.
Вибачте за многабукф. Накипіло. Я інвалід з дитинства, поки сама себе обслуговую, дітей нема і вже не буде в силу стану здоров´я та і вік вже підтискає, та й чесно кажучи я знала і готувалася морально до того, що не матиму сім´ї та дітей, бо не хочу щоб моє дитя страждало так як я. А мені тут розказують, що народити треба будь якою ціною, щоб суспільство мене одобрило. Я може б і могла народити, але хвору дитину, бо в мене спадкове захворювання і купа ліків які я вимушена приймати пожитєво назавжди зруйнували мій організм. А зруйновані гени передавати в спадок не хочу, бо знаю, як жити в цьому світі коли ти слабкий та хворий.