Відчуття вини. Як з цим боротися?

У знайомої також є невістка, вони разом з її сином вже 4 роки. І сьогодні завітала вона зі знайомою разом до мене в гості. Щось ми розговорилися за дітей і тд. І ось невістка знайомої починає розповідати, яка знайома добра свекруха. Що знайома взяла відпустку, щоб допомагати невісткі в пологовому. І після виписки готувала їсти, прала. І досі, дитині два роки, а знайома забирає дитину до себе, щоб невістка відпочила із сином. І в них добрі відносини. Невістки від неї не відвертається. А що в мене? Я то думала, що вчиняю правильно-на виписку не приїхала, навіть невістку не привітала з народженням дитини. Ніколи не допомагала, невістка коли переїхала до Києва, все завжди сама з дитиною. Бо я завжди ставила всі образи на невістку на перше місце для себе. І начебто я не зобовʼязана допомагати з онуком. Але відчуття якесь паршиве. Я не бачу, як він росте. Зато бачу, як росте чужа дитина роботодавців, хоч для мене вона вдн, як і рідна. Не знаю, ніби невістка і заслуговує на таке відношення, а ніби я десь перегнула палку. Як ви вважаєте ?