Бавовна• 03 августа 2024
Дитинство і РХП.
Мене з дитинства мати обмежувала в харчуванні. Контролювала що я їм і скільки, висміювала за наявність «живота», забороняла їсти більше, ніж вона вважала за потрібне, але і не доїсти покладене в тарілку я не могла. Не могла відмовитись від макаронів чи каші. Враховуючи, що дитинство прийшлося на лихі 90-ті і їсти в принципі було небагато що, самі вуглеводи, хліб, з білковими продуктами було скрутно. В 16 років в мене почалася анорексія, яка переросла в анорексію з очищеннями, а потім - в булімію. Хворію майже 20 років, ніяк не можу позбутися цього, хоча постійно в терапії. Нещодавно зізналась матері в цьому. На що вона відповіла, що я собі все вигадала, і насправді це в мене від чоловіка, а не з дитинства. Хоча чоловік мені жодного разу не зробив жодного зауваження щодо ваги, навіть, коли я набрала 20 кг через хворобу. Якщо у вас є РХП, розкажіть, яке у вас було дитинство? Чи були там обмеження, висміювання і все таке інше? Як це вплинуло на ваше доросле життя?
2
26
0
Моя сестра умерла от анорексии, имела благополучное детство. Причина одна - психически больные люди не хотят лечиться и заставить их очень сложно. Вы в терапии много лет, но до сих пор мама виновата и Вы с ней что-то выясняете.
1
9
Я была очень худая в детстве. Родители хотели чтобы я поправилась. Заставляли есть большие порции. Ремень лежал всегда рядом с тарелкой. Часто от переедания я рвала в тарелку. Рвоту выливали, мыли тарелку, накладывали заново и заставляли всё съесть.
В подростковом возрасте так поправилась, что остановить меня они уже не могли(
Всю жизнь страдаю лишним весом.
До сих пор надеюсь справится с этой проблемой и иметь оптимальный, стабильный вес.
В подростковом возрасте так поправилась, что остановить меня они уже не могли(
Всю жизнь страдаю лишним весом.
До сих пор надеюсь справится с этой проблемой и иметь оптимальный, стабильный вес.
8
Нас наоборот заставляли есть в детстве. Потому мы были слишком худые. Хотя это худоба - не болезнь же. Сейчас многие продукты не ем совсем. В терапию не обращалась, анорексии нет. Хотя было состояние граничащие с этим. Лет в 20. Вес был 45 кг /171 рост. Сейчас вешу 52 кг.но ем мало, мне не лезет. Хотя и сейчас находятся те, которые говорят «чего ты такая худая» и так далее. А какое дело им? Мне давно все равно. Детство влияет очень. Ваша тема чуть о другом. Я просто поделилась своей историей. Могу вам посоветовать разве что сменить специалиста, если нет результата.
2
Терапія допомагає рівно до того моменту, як з‘являється конфлікт з матір‘ю і сестрою. А під час конфлікту - одразу відкат, зрив….з війною взагалі стало погано. Інші стреси впливають на стан РХП. Конфлікти з сім‘єю не пов‘язані з харчуванням. Вони проросійські, живуть в окупації і славлять путіна. І моє неприйняття цього активізує рхп(
Значить, не настільки там прекрасне дитинство, як ви пишите. Людина просто так не помирає від анорексії.
3
Вам потрібен травматерапевт, не просто психолог або психотерапевт, а людина яка має освіту роботи з травмою і рхп.
Дуже схоже, що терапія тільки на вивільнення емоцій. Радікал вашого РХП більший за вашу особистість, а потрібно навпаки. Що ви є хозяйкою свого життя. Що вас спонукає продовжувати спілкування з родичами?
Дуже схоже, що терапія тільки на вивільнення емоцій. Радікал вашого РХП більший за вашу особистість, а потрібно навпаки. Що ви є хозяйкою свого життя. Що вас спонукає продовжувати спілкування з родичами?
1
Выходите из состояния жертвы , вы уже взрослый человек и ваши родители тоже . Не перекладывайте свои неудачи на них
1
7
с чем нужно сталкиваться, если вы пинаете человека, который рассказал, что ему плохо. Или вы сами к этому пришли?
4
Кому-то невозможно. Я простила давно. Какой смысл таскать в себе обиду на невежество человеческое? Себе дороже)))
Если бы обида сделала меня стройной, я бы не простила.
Но она лишь тяжесть и разрушение. Плевать я хотела и на неё и на дурость своих родителей.
Если бы обида сделала меня стройной, я бы не простила.
Но она лишь тяжесть и разрушение. Плевать я хотела и на неё и на дурость своих родителей.
Почуття провини спонукає. Страх покинутості. А моя мати, як і сестра- нарциси, майстри в ігри: ближче-далі. Конкретно зараз вони мене ігнорують. При чому ігнорують більше ніж по півроку. Не питають навіть, чи жива я. До мене в будинок прилетіло, згорів наш під’їзд, ми дивом вціліли. Вони знали про це, і навіть не спитали, чи жива я. Умом я усвідомлюю все, все розумію, але з тілом владнати не можу, воно продовжує їсти і очищуватись…. І чим сильніше маніпуляції матері, тим важче приступи….
Дівчатка, а є де це почитати? Щоб швидко і зрозуміло? Мені для сестри треба. Вона з дитинства повненька, в дорослому віці постійно зайва вага, але моя племінниця - її дочка, маленька худенька. І постійно травля дитини (це те, що ми бачимо, коли збираємося їсти) хвате жрати, достатньо, хвате, ти перед цим їла, куди тобі лізе, постійне прицмоктування і косі погляди на свою дочку. Їй 10 років. Спочатку це обурювало мою маму, але вже і у мене урвався терпець останніх наших посиденьок на шашликах. Зірвалася і накричала....на сеструху. Бо ніяких аргументів, окрім нехай дитина їсть, бо їй рости, немає. А просто спокійним тоном: нехай їсть, звісно ж, що об стінку горохом.
П.с. повторюю. Племінниця нормосткнична, ближча до худої, малого зросту.
А, ще сестра вчителька, в неї ’поставлений командирський голос’
Вона так спілкується з усіма
П.с. повторюю. Племінниця нормосткнична, ближча до худої, малого зросту.
А, ще сестра вчителька, в неї ’поставлений командирський голос’
Вона так спілкується з усіма
2
Думаю, дело в вашем хроническом стрессе, который нашел выход в рхп. Так вы отдаете ту тревогу что фоном грызет вас постоянно. Возможно как раз странная мама так повлияла..
У меня тоже рхп, до єтого была ипохондрия несколько лет, и тоже тяжелое детство.. Несколько психологов в разное время, АД, и мне ничто не помогает надолго. Всегда откатываюсь еще жестче чем было до..
Единственное что я поняла - что помочь нужно самому себе. Никакой психолог за вас не проработает єто.
Когда я обратилась с рхп к психологу, она копалась не в рхп, а только в моем детстве.
У меня тоже рхп, до єтого была ипохондрия несколько лет, и тоже тяжелое детство.. Несколько психологов в разное время, АД, и мне ничто не помогает надолго. Всегда откатываюсь еще жестче чем было до..
Единственное что я поняла - что помочь нужно самому себе. Никакой психолог за вас не проработает єто.
Когда я обратилась с рхп к психологу, она копалась не в рхп, а только в моем детстве.
Ответ дляФея_3уровень
Дівчатка, а є де це почитати? Щоб швидко і зрозуміло? Мені для сестри треба. Вона з дитинства повненька, в дорослому віці постійно зайва вага, але моя племінниця - її дочка, маленька худенька. І постійно травля дитини (це те, що ми бачимо, коли збираємося їсти) хвате жрати, достатньо, хвате, ти перед цим їла, куди тобі лізе, постійне прицмоктування і косі погляди на свою дочку. Їй 10 років. Спочатку це обурювало мою маму, але вже і у мене урвався терпець останніх наших посиденьок на шашликах. Зірвалася і накричала....на сеструху. Бо ніяких аргументів, окрім нехай дитина їсть, бо їй рости, немає. А просто спокійним тоном: нехай їсть, звісно ж, що об стінку горохом.
П.с. повторюю. Племінниця нормосткнична, ближча до худої, малого зросту.
А, ще сестра вчителька, в неї ’поставлений командирський голос’ Вона так спілкується з усіма
П.с. повторюю. Племінниця нормосткнична, ближча до худої, малого зросту.
А, ще сестра вчителька, в неї ’поставлений командирський голос’
Вона так спілкується з усіма
если сестра не хочет видеть проблемы - она и книгу никакую не поймет к сожалению..
1
Я ж написала: це і почуття провини, і сором, і залежність…. Вони мене ігнорують, а я хочу повернути наше спілкування…. Така модель була з самого дитинства. Я намагаюсь її виправити, але виходить тимчасово. Завжди виникають відкати….
1
В мене таки є надія, що може хоч збавить обороти. Точніше, надія помирає останньою. З одного боку - не моя то справа, і не мами, але ж, наче не чужа людина.
І так, книгу точно не читатиме.....
І так, книгу точно не читатиме.....
Дякую вам за опис власного досвіду. Я це теж зрозуміла. Але тільки нещодавно усвідомила зв‘язок зривів і стосунків з матір‘ю. Сподіваюсь, що це допоможе мені знайти правильний шлях.
Працювала з цим, багато пунктів вже виявлено і розв‘язано, але схоже, що до головного ще не докопались.
1
Я бы на вашем месте блокировала все таки. И маму, и сестру. Да, сначала тяжело, но вместе с тем в терапии работала бы с чувством вины и стыда. Иначе получается замкнутый круг и вечное нарезание кругов по треугольнику Карпмана. А из него нет выхода, кроме, как прекратить ’играть в игры’ с токсичными родственниками.
Возможно, ваш терапевт вам не очень помогает, если такие откаты. Возможно модальность его не подходит.
В любом случае, желаю вам сил, чтобы справиться с этим ❤
Понимаю, как это сложно, сама выросла в адской обстановке.
Возможно, ваш терапевт вам не очень помогает, если такие откаты. Возможно модальность его не подходит.
В любом случае, желаю вам сил, чтобы справиться с этим ❤
Понимаю, как это сложно, сама выросла в адской обстановке.
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу